Постанова № 64503613, 24.01.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 917/1011/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кролевець О.А.,

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства " Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанаси та Кредит" Валендюка В.С.

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2016 року

у справі № 917/1011/16

господарського суду Полтавської області

за позовом Публічного акціонерного товариства " Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанаси та Кредит" Валендюка В.С.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь"

про стягнення 168 304 527, 73 грн.

за участю представників

позивача - Семенчук В.Ю.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Ворскла сталь" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Ат "Банк "Фінанси та кредит" 103.000.200 грн. простроченої заборгованості основного боргу, 38.867.396,89 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 19.947.620,58 грн. пені за прострочення погашення основної заборгованості за кредитом (тілом), 6.489.310,26 грн. пені за прострочення сплати відсотків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2016 року (судді Слободін М.М., Барбашова С.В., Гребенюк Н.В.) призначено у справі № 917/1011/16 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківському НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса. На розгляд судово-економічної поставлено наступні питання:

- Чи підтверджуються документально суми заборгованості відповідача, зазначені у позовній заяві та розрахунку позовних вимог, доданому до позову?

- Чи правильно визначений у розрахунку ануїтетних платежів щомісячного внеску згідно базових умов договору?

- Чи правильно зроблено позивачем розрахунок заборгованості основного боргу станом на 11 грудня 2014 року та станом на 28 травня 2016 року?

- Яка сума боргу існувала у боржника перед позивачем станом на 28 травня 2016 року.

Провадження у справі № 917/1011/16 на час проведення експертизи зупинено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанаси та Кредит" Валендюка В.С. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2016 року та справу передати на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" (Позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) було укладено Кредитний договір № 1448-12.

Умовами договору сторонами визначено, що Банк надає Позичальнику кредит у сумі 102 000 200,00 (сто два мільйони) гривень, а Позичальник зобов'язується повернути отримані кошти згідно з Графіком погашення кредиту з кінцевим строком погашення до 26 грудня 2013 року (п.1.1).

Додатковою угодою 26 грудня 2013 року до Кредитного договору № 1448-12 від 27 грудня 2012 року змінено назву Договору: "Договір про відновлювальну кредитну лінію №1448-12 від 27.12.2013 року", внесено зміни в розділ 1. Договору та викладено в наступній редакції:

" 1.1. Банк надає Позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 103 000 200 (сто три мільйони двісті) гривень 00 копійок, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії (Додаток №7 до цього Договору) з кінцевим строком погашення до 01 квітня 2014 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього Договору".

На підтвердження факту виконання обов'язку щодо надання кредиту за договором позивачем надано копію меморіального ордеру № 6937 від 27 грудня 2012 року, копію меморіального ордеру № 181 від 19 лютого 2013 року, копію Виписки по особовому рахунку за період з 27 грудня 2012 року по 28 травня 2016 року.

За даними позивача, відповідачем кредитні кошти та відсотки за користування кредитом у визначені договором строки повернуті не були, тому вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 168.304.527,73 грн. заборгованості за кредитним договором № 1448-12 від 27 грудня 2012 року, в тому числі: 103000200 грн. простроченої заборгованості основного боргу, 38867396,89 грн. простроченої заборгованості за відсотками та 26436930,84 грн. пені за прострочення заборгованості за основним боргом кредитом, відсоткам.

11 жовтня 2016 року представник ТОВ "Ворскла Сталь" звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про призначення судово-економічної експертизи. Клопотання відповідача обґрунтоване посиланням на контррозрахунок відповідача (залучений до матеріалів справи), який містить суттєві розбіжності із сумами, визначеними позивачем, крім того, відповідач зазначив про те, що алгоритм розрахунку ануітетних платежів є занадто складним, що, з урахуванням факту неодноразової зміни кредитної угоди шляхом укладання додаткових вимог, унеможливлює його перевірку без використання спеціальних знань в галузі фінансово-кредитних операцій, бухгалтерії, економіки та ведення банківських розрахунків та обліку бухгалтерії.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки крім основної кредитної угоди, до кредитного договору №1448-12 від 27 грудня 2012 року укладено 18 додаткових угод (а.с. 24-81 т. 1), які змінювали розмір кредитного зобов'язання, строки виконання кредитного зобов'язання, порядок його виконання та інші суттєві умови договору, то виникають складнощі під час обрахування остаточної суми заборгованості та вважає за необхідне призначити у справі експертизу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2016 року призначено у справі № 917/1011/16 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківському НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса. На розгляд судово-економічної поставлено наступні питання: Чи підтверджуються документально суми заборгованості відповідача, зазначені у позовній заяві та розрахунку позовних вимог, доданому до позову? Чи правильно визначений у розрахунку ануїтетних платежів щомісячного внеску згідно базових умов договору? Чи правильно зроблено позивачем розрахунок заборгованості основного боргу станом на 11 грудня 2014 року та станом на 28 травня 2016 року? Яка сума боргу існувала у боржника перед позивачем станом на 28 травня 2016 року ?

З ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що останнім поставлені на вирішення експерта питання стосуються порядку проведення позичальником (відповідачем) розрахунків з банком (позивачем) за кредитним договором. Проте, порядок та строки повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом сторони погодили в умовах зазначеного договору та у додаткових угодах до нього.

Таким чином, винесені судом на вирішення судового експерта питання безпосередньо стосуються умов зазначеного кредитного договору та можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки умовам договору в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами (розрахунком кредитної заборгованості, наданим позивачем, контррозрахунком заборгованості відповідача, банківськими виписками про рух коштів по рахунках відповідача та іншим). Тобто, вирішення питань, поставлених судом перед експертом, не потребує спеціальних знань, оскільки наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення фактів, що входять до предмету доказування у даній справі та підлягають дослідженню судом, однак, які не були достатньо вивчені судом першої та апеляційної інстанцій для того, щоб переконатися в необхідності признання судової експертизи.

Крім того, дії відповідача, направлені на ініціювання проведення у справі судової експертизи, призводять до затягування судового процесу та є зловживанням своїми процесуальними правами.

Господарським процесуальним кодексом не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

З огляду на викладене в задоволенні касаційної скарги в частині оскарження ухвали про призначення судової експертизи слід відмовити, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2016 року про призначення експертизи залишити в силі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду, зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

Згідно з приписами ст. 86 ГПК України якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу. Ухвала господарського суду має містити: 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Виходячи з наведеного, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, встановленим у ст. 86 ГПК України, а також містити викладення обставин, що зумовлюють зупинення провадження у справі.

В той же час, мотивувальна частина ухвали Харківського апеляційного господарського суду не містить обґрунтованих мотивів її винесення, в ухвалі зазначено лише про те, що провадження у справі зупиняється у зв'язку з призначенням експертизи.

Водночас, як зазначалось вище, зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи є не обов'язком суду, а правом, під час реалізації якого, суду слід навести обґрунтовані мотиви необхідності вчинення такої процесуальної дії як зупинення провадження у справі саме у зв'язку з її призначенням, що зумовлює, щонайменш, викладення (наведення) судом в ухвалі про зупинення провадження у справі фактичних даних, що входять до предмету доказування у даній справі та які не можуть бути встановлені судом, а виключно судовими експертами, оскільки їх встановлення потребує спеціальних знань.

В той же час, як вже зазначалося, ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження у даній справі не містить обґрунтованого мотивування необхідності призначення судової експертизи, призначення якої зумовило зупинення провадження у даній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 11110 ГПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанаси та Кредит" Валендюка В.С. підлягає частковому задоволенню, оскільки ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі винесено з порушенням, а також з неправильним застосуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, що відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 11110 ГПК України є підставами для скасування відповідних судових рішень з передачею справи на розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанаси та Кредит" Валендюка В.С. задовольнити частково.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2016 року в частині зупинення провадження у справі скасувати.

3. В решті ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 09 червня 2016 року залишити без змін.

4. Справу № 917/1011/16 передати для розгляду апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді О. А. Кролевець

О. О. Євсіков