Постанова № 64503607, 01.02.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 910/27692/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Селіваненка В.П., Кондратової І.Д.розглянувши касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016у справі№ 910/25692/15 Господарського суду міста Києва за позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради доПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" простягнення 31 429,83 грн. за участю представників сторін:

позивача:не з'явився,

відповідача: Мірошніков П.В.,

В С Т А Н О В И В:

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення 31 429,83 грн.

02.08.2016 до Господарського суд м. Києва представником позивача була подана заява про збільшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради заборгованість з неустойки в сумі 111 552,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі № 910/27692/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.05.2009 між позивачем - Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, як Орендодавцем, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", як орендарем, було укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-7150-9 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення 1 поверху, що позначені в технічній документації під літерами 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, загальною площею 66,5 кв.м., які знаходяться в будівлі (літ. А-4) за адресою: м. Львів, вул. С. Бандери, 3, що знаходиться на балансі ЛКП "Цитадель - Центр" (Балансоутримувач) і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності.

У пунктах 3.1, 3.2 Договору встановлено, що приймання - передача об'єкта оренди здійснюється Орендарем та Балансоутримувачем. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі - приймання, який підписується Орендарем та Балансоутримувачем.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що термін дії цього Договору оренди визначений на 5 років, з 12.05.2009 по 12.05.2014 включно.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Відповідно до п.9.1 Договору повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Згідно п. 9.3 Договору об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п.9.1 цього Договору.

У п. 9.5 Договору зазначено, що об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі - приймання.

Судами також було встановлено, що 14.04.2014 відповідачем була надіслана на адресу позивача заява про продовження договору оренди на новий термін щодо об'єкта, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Бандери, 3 загальною площею 75,5 кв.м. відповідно до технічного паспорта 1 поверху під літерами 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6 терміном на 2 роки 364 дні, яка була отримана останнім 15.04.2014 року, що підтверджується вхідним штампом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

26.05.2014 позивачем за вих. №2302-вих - 1565 було надіслано на адресу Відповідача повідомлення про припинення договірних стосунків у зв'язку з закінченням терміну дії Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-7150-9 від 12.05.2009, що підтверджується фіскальним чеком від 27.05.2014, реєстром відправлення рекомендованих листів від 27.05.2014.

У відповідь на заяву про продовження договору оренди на новий термін позивач листом №2302-1704 від 13.06.2014 повідомив, що порушене питання розглянуто в управлінні комунальної власності та 14.05.2014 інформовано комісію з підготовки пропозицій для надання в оренду майна, працівниками управління 13.05.2014 проведено обстеження нежитлових приміщень й виявлено невідповідність об'єкта оренди наданій технічній документації, а тому необхідно підготовити нову інвентаризаційну справу. Крім того, позивач повідомив, що відповідачу необхідно виготовити нову інвентаризаційну справу на орендовані приміщення та після чого буде підготовлено наказ про продовження договору оренди.

В подальшому, 07.11.2014 виготовлено новий технічний паспорт на нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. С.Бандери, 3, інвентарний номер 922.

Листом №2302-3672 від 22.12.2014 позивач повідомив Відповідача про розгляд питання про продовження договору оренди на засіданні комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова (протокол №19 від 10.12.2014)

Ухвалою Львівської міської ради №4354 від 26.02.2015 надано Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в оренду приміщення 1 поверху під літерами 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6 за адресою: м. Львів, вул. С. Бандери, 3, строком на 2 роки 364 дні.

Листом №2302-1260 від 23.04.2015 позивач повідомив відповідача про необхідність повернення об'єкта оренди за Договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-7150-9 від 12.05.2009 року шляхом підписання акту приймання - передачі до моменту укладення нового договору оренди відповідно до рішення власника нежитлових приміщень.

30.04.2015 сторонами підписано Акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач здав, а позивач в свою чергу прийняв нежитлові приміщення 1 поверху, що позначені в технічній документації під літерами 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, загальною площею 66,5 кв.м., які знаходяться в будівлі (літ. А-4) за адресою: м. Львів, вул. С. Бандери, 3.

В цей же день, 30.04.2015 , між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, як Орендодавцем, та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", як Орендарем, було укладено новий Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-9563-15, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради від 26.02.2015 р. №4354 передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 61,30 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С. Бандери, 3, терміном на 2 роки 364 дні з 30.04.2015 року по 29.04.2018 року.

Звертаючись до суду з позовом, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради вказувало на те, що внаслідок продовження користування Відповідачем об'єктом оренди після закінчення терміну дії Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-7150-9 і не повернення орендованого майна, позивачем нарахована неустойка на підставі ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 111 552,10 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України, з огляду на відсутність вини відповідача, яка необхідна для застосування такого виду відповідальності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За правовою природою укладений між сторонами Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-7150-9 від 12.05.2009 року є господарським договором оренди комунального майна.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.2 ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 4.1 Договору визначено, що термін дії договору становить 5 років, з 12.05.2009 року по 12.05.2014 року включно.

Оскільки орендоване нерухоме майно є комунальним, на правовідносини сторін поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За змістом ч.4 ст.291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.9.1 Договору повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Оскільки відповідач порушив строки повернення об'єкта оренди та підписання актів приймання - передачі об'єкту оренди, позивач просив стягнути з відповідача неустойку, на підставі ст.785 ЦК України, яка за розрахунком позивача складає 111 552, 10 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної облікової плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України зазначав, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно не виконав цього обов'язку (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі N 3-70гс14).

При цьому, обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 2 вересня 2014 р. у справі N 3-85гс14).

Проте, як вірно встановлено судами попередніх судових інстанцій, до закінчення строку дії Договору відповідач направив позивачу заяву про продовження договору оренди на новий термін, в процесі розгляду питання щодо продовження орендних правовідносин сторін виникла необхідність у виготовленні нової інвентаризаційної справи, в подальшому Львівською міською радою було ухвалено надати приміщення відповідачу в оренду, у зв'язку із чим 30.04.2015 було укладено новий договір оренди. При цьому відповідач своєчасно і в повному обсязі сплачував плату за фактичне використання приміщення.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що сторони мали на меті продовжити орендні правовідносини з приводу оренди майна комунальної власності - нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С. Бандери, 3, у зв'язку з чим вели переговори, що свідчить про узгодженість дій сторін щодо укладення і підписання нового Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-9563-15 від 30.04.2015.

Отже, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" з метою подальшого користування орендованим майном, вчасно та повністю виконало всі залежні від нього дії на виконання вимог чинного законодавства України для продовження орендних правовідносин та укладення нового договору оренди майна комунальної власності, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача санкцій, передбачених ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №910/27692/15 - без змін.

ГоловуючийНєсвєтова Н.М. Судді:Селіваненко В.П. Кондратова І.Д.