Постанова № 64503328, 01.02.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 922/2982/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"на ухвалуГосподарського суду Харківської області від 21.09.2016та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016у справі№ 922/2982/16Господарського судуХарківської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"доПублічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення №5 "Акціонерного товариства "Сбербанк Росії"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторонівідповідачаПриватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєва О.Д.провизнання недійсним договоруза участю представників:

позивача - Вавдійчик Б.П., довір. від 26.08.2016

відповідача - Пелепецький В.Д. довір. від 27.04.2016

третьої особи - не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2016 у справі № 922/2982/16 (суддя Суслова В.В.) повернуто зустрічну позовну заяву та додані до неї документи Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у даній справі (головуючий суддя Терещенко О.І., судді: Сіверін В.І., Тихий П.В.) залишено без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.09.2016 у справі № 922/2982/16.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ПАТ "Сбербанк" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.09.2016, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі № 922/2982/16 та передати справу № 922/2982/16 до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову ПАТ "Сбербанк".

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

01.02.2017 від Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" надійшли пояснення до касаційної скарги.

Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" 01.02.2017 подано відзив на касаційну скаргу.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені положеннями статей 54-57 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 5 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами, судовий збір справляється на загальних підставах.

За приписами частини 1 статті 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до неї не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (пункт 4).

Судом першої інстанції встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" були порушені вимоги вищезазначених норм, до зустрічного позову не додано доказів сплати судового збору.

В свою чергу, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" просило місцевий господарський суд звільнити від сплати судового збору. Клопотання мотивоване важким фінансовим становищем та відсутністю можливості сплати судового збору. Банк посилається на політичну, фінансово-економічну та банківську кризи.

Розглянувши доводи клопотання ПАТ "Сбербанк" судом першої інстанції відмовлено банку у його задоволенні.

Положеннями частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

У пункті 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення заявника від сплати судового збору.

З аналізу положень чинного законодавства вбачається, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Тобто передбачена законодавчо можливість звільнення судом від сплати судового збору не є безумовною підставою для її застосування судом у разі самого лише заявлення відповідного клопотання без підтвердження викладених доводів належними доказами.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на баланс ПАТ "Сбербанк" станом на початок 2016, як на доказ збитковості банку та неможливості сплатити судовий збір за подання зустрічного позову, оскільки такий позов було подано ПАТ "Сбербанк" 18.09.2016, тобто у зовсім іншому звітному періоді, якого не стосується наданий баланс. Таким чином збитковість діяльності банку в певний період часу, на яку посилалось ПАТ "Сбербанк" в обґрунтування заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору, не може засвідчувати неможливості сплати ним судового збору за подання зустрічного позову в межах даної справи.

Крім того, фінансова криза є одним з можливих ризиків підприємницької діяльності сторін договору як суб'єктів господарювання та не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, адже, укладаючи договори, сторони приймали на себе певні ризики на випадок подальшої зміни фінансової ситуації.

Враховуючи положення статті 129 Конституції України, якою визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та оскільки Публічним акціонерним товариством "Сбербанк", в порушення приписів статей 33, 34 ГПК України, не надано доказів відсутності коштів на сплату судового збору, суд правомірно виходив з відсутності фактичних і правових підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання зустрічного позову.

Зважаючи на те, що місцевим судом по суті відхилено клопотання ПАТ "Сбербанк" про звільнення від сплати судового збору, зустрічний позов правомірно повернуто без розгляду з посиланням на частину 4 статті 63 ГПК України.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми чинного законодавства, які б спростовували висновки господарських судів попередніх інстанцій, скаржником не наведено, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів, при постановленні яких правильно застосовано норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі № 922/2982/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

В.І. КАРТЕРЕ