Ухвала суду № 64503213, 24.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 757/17889/16 Головуючий у 1-ій інстанції - Фаркош Ю.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1233/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - судді Музичко С.Г.,

суддів: Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Чумаченко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» Кептє СергіяВолодимировича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання договору недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про визнання договору недійсним та стягнення коштів задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 002403 від 16 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_3. грошові кошти у розмірі 68 400 грн. 00 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_3. судовий збір у розмірі 1235 грн. 21 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову упозові. Вказує, що договір фінансового лізингу вчинений у письмовій формі, підписаний відповідачем. Лізингоодержувач погодився з усіма умовами договору під час його підписання, здійснив оплату комісії. На думку апелянта, договір фінансового лізингу нотаріальному посвідченню не підлягає.

В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з'явились , про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в їх відсутність.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції підставно виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За ч. 1 ст. 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Судом встановлено, що 16.06.2015 року між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_3 укладено Договір фінансового лізингу №002403, за умовами якого лізингодавець (ТОВ «Лізингова компанія «Еталон») зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу) транспортний засіб - автобус ЗАЗ А07А1, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до додатку № 2 до договору фінансового лізингу вартість предмета лізингу становить 684 000 грн., авансовий платіж - 50% від вартості предмета лізингу у розмірі 342 000 грн., щомісячний лізинговий платіж - 8 591,80 грн..

На виконання умов договору позивачем сплачено відповідачу 68 400 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); , умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно із ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір фінансового лізингу №002403, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_3, нотаріально не посвідчений Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вибір продавця предмета лізингу за оспорюваним договором мав здійснювати відповідач, тому пункти договорущодо усунення Лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і Лізингодавця, і водночас обмежують права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках.

Вказуючи на несправедливість умов договору, суд керувався вимогами пунктів 2,3 частини третьої, пункту 4 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів) та правовою позицією, сформованою Верховним Судом України при розгляді справи у справі № 6-330цс 16.

Також, визнаючи правочин недійсним, суд вірно зазначив, що в укладеному договорі не конкретизований предмет лізингу (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо), що є порушенням ч. 2 сі 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 807 ЦК України.

Зокрема, виходячи зі змісту оспорюваного договору, характеристики предмету лізингу наведені лише у п.3.1. та додатку 3 до Договору «Специфікація». При цьому, характеристика пердмету лізингуполягає в тому, що предметом лізингу є автобус ЗАЗ А07А. Іншої інформації про товар умови договору не містять.

Натомість відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасну інформацію про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).Інформація про продукцію повинна містити зокрема дані про основні властивості продукції, умови використання; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Проте до моменту укладення договору позивачу не було надано інформації стосовно якості, комплектності і безпечності предмету лізингу, його функціональних характеристик, основних властивостей, року випуску, найменування та місцезнаходження виробник; постачальника транспортного засобу, умови його експлуатації; гарантійні зобов'язання.

Крім того, визнаючи оспорюваний правочин недійсним, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 220 ЦК України, ст.. 799 ЦК України та частини другої статті 806 ЦК України, відповідно до яких до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Вимоги щодо нотаріального посвідчення при укладенні договору фінансового лізингу №002403 від 16 червня 2015 року не були дотримані, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що цей правочин вчинено з порушенням вимог ст. 220, ч. 2 ст. 799 ЦК України.

Такий висновок про недійсність договорів лізингу за відсутності їх нотаріального посвідчення міститься в правовій позиції Верховного Суду України по справі № 6-2766цс15 (16 грудня 2015).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на суть ухваленого рішення не впливають.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» КептєСергія Володимировича відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді