Постанова № 64502073, 18.01.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року 810/3884/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділення Києво - Святошинської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Гр. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Васильківського відділення Києво - Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №40264-10 форми «Ф» від 16.11.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана податкова вимога прийнята відповідачем з порушенням вимог ст.ст. 58, 286 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що податкова вимога є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем будь-яких податкових повідомлень-рішень йому не направлялось, а відтак, не існує узгоджених податкових зобовязань та, відповідно, і податкового боргу, вказаного у вимозі.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржувана податкова вимога є обґрунтованою, також просив розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 06 червня 2016 року було винесено податкові повідомлення-рішення №5452511-1701 та №5452513-1701, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 507 955, 51 грн. з граничним строком сплати протягом 60 днів з дня винесення рішення.

Внаслідок несплати визначеного податковим органом грошового зобов'язання 16 листопада 2016 року Васильківським відділенням Києво-Святошинської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було сформовано та надіслано податкову вимогу № 40264-10 форми «Ф», якою повідомлено, що станом на 15.11.2016 року загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобовязаннями зі сплати земельного податку з фізичних осіб становить 507955,51 грн.

Не погоджуючись із вказаною податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її скасування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 286.5. ст. 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Земельний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст. 287 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обовязок платника податків сплатити суму грошового зобовязань, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно абзаців 1-3 пункту 58.3 статті 58 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення- рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 3 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень- рішень платникам податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення- рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення (пункт 5 Порядку).

Позивач зазначає, що будь-яких податкових повідомлення-рішень ним не отримувалося.

У письмових запереченнях відповідач посилається на те, що податкові повідомлення- рішення направлялись на податкову адресу позивача, але повернулись без вручення 30.06.2016 року, на підтвердження даних обставин відповідачем надано копію конверту з ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення №0860009185860.

Як слідує з інформації сервісу відстеження поштових відправлень УДППЗ Укрпошта від 19.12.2016 року, поштове відправлення з ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення №0860009185860 відправлено 22 червня 2016 року з міста Василькова та вручено 22 червня особі за довіреністю у місті Василькові в тому самому відділенні УДППЗ Укрпошта, а з інформації сервісу відстеження поштових відправлень УДППЗ Укрпошта від 18.01.2016 року - дані про відправлення такого поштового відправлення-відсутні..

Крім цього суд зазначає, що надана відповідачем копія конверту з ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення №0860009185860 не містить дати відправлення, відсутній відбиток штампу УДППЗ Укрпошта відділення міста Києва за адресою позивача.

Також, у матеріалах справи відсутня копія повідомлення до поштового відправлення з ідентифікатором відправлення №0860009185860 із зазначенням причин невручення.

За таких обставин надана відповідачем копія конверту на підтвердження направлення податкових повідомлення-рішень від 06.06.2016 року не спростовує доводів позивача про порушення відповідачем статті 58 ПК України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1024.

Абзацом 1 пункту 59.1 статті 59 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно п. п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, виникненню податкового боргу передує узгодження грошового зобовязання.

При прийнятті рішення суд вважає доведеним факт неузгодженості податкового боргу у звязку з оскарженням позивачем податкових повідомлення-рішень від 06.06.2016 року до Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/4284/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, не надав суду жодних доказів, які спростовували б доводи позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 5080, 00 грн. (платіжне доручення від 28.11.2016 № КР16).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської ОДПІ у Київській області підлягають судові витрати у сумі 5080,00 грн.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Васильківського відділення Києво - Святошинської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області форми «Ф» від 16.11.2016 року №40264-10.

Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Києво - Святошинської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області судові витрати у сумі 5080 (пять тисяч вісімдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.