Постанова № 64501869, 04.11.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2016 року 810/2451/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі позивач або ФОП ОСОБА_1А.) до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області (далі відповідач або Броварська ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області), у якому позивач просить суд:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення форми С №0000562203 від 25.02.2016;

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення форми С №0000552203 від 25.02.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.02.2016 Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведена фактична перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 В ході фактичної перевірки виявлені наступні порушення: гл. 2, п.2.6 Постанови про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті України №637 від 15.12.2004; ст. 17,2 абз. 9 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995. За результатами перевірки складено акт №000036 від 18.02.2016. На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 18.02.2016 Броварською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: №0000562203 від 25.02.2016 та №0000552203 від 25.02.2016.

Позивач наголошує, що посадові особи органу приїхали проводити перевірку з копією наказу №55 від 08.02.2016, який не відповідає вимогам, які зазначені в Податковому кодексі, що ставить під сумнів правові підстави для проведення перевірки

Позивач зазначає, що до уваги не прийняті підшиті і зареєстровані Z-звіти в книзі КОРО, яка прошнурована і на якій встановлений засіб контролю ВУ 176708, проведення операцій по продажу пива через РРО, записі в книзі обліку доходів, яка прошнурована, пронумерована та зареєстрована в Броварській ОДПІ за №238 від 18.03.2014. Зазначає, що перевіряючими також не враховано, що вся отримана готівка відображена в деклараціях акцизного податку та сплачено акцизний податок. Позивач вважає, що проведення операцій через РРО, наявність підшитих та зареєстрованих Z-звітів в книзі КОРО, відображення сум в деклараціях та сплата акцизного податку свідчить про те, що готівка оприбуткована. Щодо порушення, яке полягало у факту продажу пива неповнолітньою особою, позивач зазначає, що це не відповідає дійсності з огляду на наступне. Так дійсно в піццерії працювала неповнолітня особа ОСОБА_2, з якою укладено трудовий договір. Згідно трудового договору ОСОБА_2 працювала офіціанткою-стажисткою. Згідно посадової інструкцією в функціональні обовязки офіціанта не входить продаж будь-якого товару. Сама процедура замовлення та оплата товару виключає участь офіціанта, оскільки продаж товару та отримання за нього коштів відбувається за торговим прилавком де працює бармен, а потім клієнт по бажанню чекає свого замовлення або сідає за стіл куди йому замовлення виносить офіціант.

Зазначає, що жоден законодавчий акт не забороняє неповнолітньому офіціанту підносити пиво до столика клієнта.

Представник відповідача через службу діловодства суду надав письмові заперечення, в яких зазначив, що в ході проведення контрольної розрахункової операції встановлено факт продажу пива на розлив особою, яка не досягла 18-ти років, а саме офіціанткою ОСОБА_2 Наголошує, що під час проведення співробітниками державної фіскальної служби контрольної розрахункової операції ОСОБА_2 особисто отримала замовлення, власноручно прийняла від покупця готівкові кошти, та передала придбаний товар (пиво «Оболонь» світле 0,33 л.), решту і фіскальний чек РРО, що відображено у п.п. 2.2.1 розділу 2 акту перевірки.

Окрім цього, в акті зазначено, що на момент перевірки облік готівкових коштів, отриманих за реалізовані товари в період з 29.01.2016 по 17.02.2016 здійснювався шляхом вчинення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій №2 (встановлений засіб контролю ВУ 176708), яка на момент проведення перевірки не була зареєстрована у встановленому порядку в органі ДФС за місцем обліку платника. Зазначає, що на підставі наданих документів виявлено факт не оприбуткування готівкових коштів у сумі 14 187,00 грн., отриманих за реалізовані товари на підставі фіскальних звітних чеків РРО (зав. ПБ4101605299) №№0181-0200 в період з 29.01.2016 по 17.02.2016. Стверджує, що фахівці інспекції під час перевірки діяли на підстав та у межах закону.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/2451/16 та призначено справу до судового розгляду.

04 листопада 2016 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Представник відповідача вирішення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження поклав на розсуд суду.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.12.2013 Серії АГ №563154, з 08.06.1999 зареєстрований як фізична особа підприємець за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Марії Лагунової, буд. 4 Б, кв. 51, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 11).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має ліцензію Серії АЖ №016564 від 15.07.2015 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пиво) місце торгівлі: м. Бровари, вул. Незалежності, 6, піцерія, термін дії ліцензії з 17.07.2015 по 16.07.2016 (а.с. 12-13).

Броварською ОДПІ (м. Бровари) ГУ ДФС у Київській області видано ОСОБА_1 реєстраційне посвідчення №3000134020 на реєстратор розрахункових операцій, фіскальний номер НОМЕР_2, модель PPO MINI-T 400 ME, заводський номер РРО ПБ4101605299, дата початку дії посвідчення 02.07.2015 (а.с. 14). 01.07.2015 вищезазначений реєстратор розрахункових операцій був опломбований, відповідно до довідки №389 (а.с. 15).

18.02.2016 відповідачем на підставі наказу №55 від 08.02.2016 (а.с. 7), направлень на перевірку №34 та №35 від 09.02.2016 (а.с. 80-81) здійснена фактична перевірка позивача щодо дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, наявності ліцензії, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складений акт (довідка) №000036 (далі акт перевірки №000036 від 18.02.2016).

Під час перевірки встановлено порушення: п. 1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995, п. 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті України затвердженою Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, п. 1 розділу ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України №417 від 28.08.2013 (78-79).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №000036 від 18.02.2016 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення форми С: №0000562203 від 25.02.2016, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 6 800,00 грн. за встановлене порушення ст.ст. 17,2 абз. 9 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (а.с. 10) та №0000552203 від 25.02.2016, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 70 935 грн. за встановлене порушення гл. 2, п.2.6 Постанови про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті України №637 від 15.12.2004 (а.с. 9).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пп. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із п. 80.7. ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до частині 1 статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481-95-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №481-95-ВР), забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) з торгових автоматів; 7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 10) з рук; 11) у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону № 481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Механізм застосування фінансових санкцій визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (надалі - Порядок № 790).

Пунктом 5 Порядку № 790 встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Додатком до Порядку № 790 визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Фактичною перевіркою встановлено порушення абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995, яке полягає у встановлені факту продажу пива на розлив особою, яка не досягла 18-ти років, а саме офіціанткою ОСОБА_2 на підставі фіскального чеку РРО (зав. №ПБ4101605299) від 18.02.2016 №0000005387 та копії особової медичної книжки ОСОБА_2

На підтвердження віку ОСОБА_2 відповідачем надана медична книжка особи (а.с. 90).

Судом встановлено, що 16.02.2016 між фізичною особою ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, вид діяльності Офіціант-стажист) укладений трудовий договір терміном з 16.02.2016 по 16.06.2016, відповідно до п.2 якого працівник зобовязаний: «якісно і своєчасно обслуговувати клієнтів, тримати робоче місце в чистоті та охайності, дотримуватись правил техніки безпеки при роботі з електричними приладами, своєчасно проводити медогляди. Бути охайним, уважним та ввічливим до покупців» (а.с. 42). Посадові обовязки, права та відповідальність офіціанта визначені в його посадовій інструкції від 31.03.2014 (а.с. 44).

В матеріалах справи міститься також наданий відповідачем фіскальний чек РРО, який засвідчує факт продажу ФОП ОСОБА_1 пива «Оболонь, світле 0,33 л.» (а.с. 76).

Проте, в ході судового розгляду справи, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3, яка відповідно до трудового договору між фізичною особою та працівником від 01.04.2014 (а.с. 104-105) та наказу №18 від 02.06.2015 (а.с. 106) працює у вищезазначеній піцерії на посаді бармена-касира. ОСОБА_3 зазначила, що під час перевірки ОСОБА_2 лише піднесла пиво до столика клієнта, продаж даного товару та отримання за нього коштів відбувався нею самостійно, як барменом, за торговим прилавком.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до п.2 посадової інструкції бармена-касира від 31.03.2014 останній зобовязаний: бути охайним, уважним та ввічливим до покупців; бути вдягнений у фірмовий одяг; якісно і своєчасно проводити розрахунку з клієнтами через касовий апарат, обовязково видавати чек; після оплати налити пиво в бокал і подати офіціанту, а в разі його відсутності, самому до обслуговувати клієнта; знати прейскурант та ціни реалізуємих напоїв; слідкувати за наявності напоїв і подавати заявки директору на поставку; щоденно знімати звіт касового апарату та виручку (а.с. 45).

Також наявна посадова інструкція офіціанта від 31.03.2014 відповідно до п. 2 якої офіціант зобовязаний: бути охайним, уважним та ввічливим по покупців; бути вдягнений у фірмовий одяг; тримати робоче місце в чистоті та охайності; якісно і своєчасно обслуговувати клієнтів та прибирати посуд; щотижня проводити переоблік посуду (а.с. 44).

Позивач наголошує, що до посадових обовязки офіціанта не входить продаж товару та проведення розрахунку з клієнтами за даний товар, наголошує, що офіціант лише підносить товар до столика клієнта. Зазначає, що жоден законодавчий акт не забороняє неповнолітньому офіціанту підносити пиво до столика клієнта.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи, допитані в судовому засіданні в якості свідків посадові особи, що здійснювали перевірку ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зазначили, що ОСОБА_2 під час перевірки особисто отримала замовлення та прийнята від покупця готівкові кошти. В подальшому офіціант ОСОБА_2 принесла замовлений напій, решту і фіскальний чек РРО.

Законом України Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів" № 3161-IV від 01.12.2005 визначено, що продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Придбаний товар перебував у власності позивача та належав саме позивачу.

Суд зазначає, що субєкт господарювання в даних правовідносинах є саме позивач, розрахунок через касовий апарат здійснюється від імені та в інтересах позивача.

Показання свідків допитаних в судовому засідання різняться, разом з тим відповідач не спростовує твердження позивача, та не доводить іншого, що розрахунок через касовий апарат був проведений на касі саме барменом-касиром ОСОБА_3 на підставі її посадової інструкції, відповідач лише стверджує що офіціант ОСОБА_2 прийнята від покупця готівкові кошти, та передала придбаний товар, решту і фіскальний чек РРО, тобто виконувала технічні функції.

Факт продажу пива на розлив особою, яка не досягла 18-ти років спростовується матеріалами справи та поясненнями свідків.

На підставі вищезазначеного прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення форми С №0000562203 від 25.02.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо встановленого відповідачем порушення позивача глави 2 п.2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті України» №637 від 15.12.2004 (далі Положення №637), суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з п.3.10 Положення №637, приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Пунктами 4.2, 4.3 Положення №637, передбачено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.

Згідно пункту 6 глави 4 розділу 2 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №417 від 28.08.2013 (який був чинний на момент виненкнення правовідносин, втрата чинності 14.06.2016, далі Порядок №417) використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає у тому числі наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

У разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо (пункт 8 глави 4 розділу 2 Порядку №417).

З системного аналізу вищезазначених норм випливає, що суб'єкти господарювання зобов'язані щодня здійснювати оприбуткування готівкових коштів у касі. Оприбуткування готівки в касі здійснюється шляхом долучення у КОРО щоденних фіскальних звітних чеків та виконання записів про рух готівки. Підставою для обліку готівки в касі є саме фіскальний звітний чек, а оприбуткуванням готівки в порядку встановленому п.2.6 Положення, є запис у книзі ОРО на підставі такого звітного чеку.

У той же час, відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО) (пункт 1 глави 1 розділу 2 Порядку №417).

Реєстрація книг ОРО здійснюється в органі доходів і зборів за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків (пункт 2 глави 1 розділу 2 Порядку №417).

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно висновку щодо сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, сума штрафної санкції за порушення глави 2 п.2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті України» №637 від 15.12.2004 становить п'ятикратний розмір неоприбуткованої суми, а саме 14187х5= 70 935,00 грн.(а.с. 82).

В матеріалах справи міститься ОСОБА_6 обліку розрахункових операцій №3000134020РІ пецірії «Пронто» за адресою: м. Бровари, вул. Незалежності, 6, яка належить ФОП ОСОБА_1, яка розпочата з 29.01.2016 та зареєстрована Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області - 19.02.2016 (а.с. 16-25) та ОСОБА_6 обліку доходів (для платника єдиного податку першої та другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість) на імя ОСОБА_1, яка зареєстрована за №238 від 12.03.2014 (а.с. 26-30).

Окрім того в матеріалах справи наявна декларація акцизного податку за звітний період січень 2016 рік платника податку ОСОБА_1А, яка подана до контролюючого органу 01.02.2016 зареєстрована за Вх.№1600003427 (а.с. 31-34) та декларація акцизного податку за звітний період лютий 2016 рік платника податку ОСОБА_1А, яка подана до контролюючого органу 02.03.2016 зареєстрована за Вх.№1600007185 (а.с. 35-40).

Матеріали справи свідчать, що позивачем ОСОБА_6 обліку розрахункових операцій №3000134020РІ пецірії «Пронто» за адресою: м. Бровари, вул. Незалежності, 6, яка належить ФОП ОСОБА_1А була зареєстрована 19.02.2016 у Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, згідно з Додатком 1 до Порядку №417, проте розпочата з 29.01.2016 (а.с. 16-25).

Таким чином, вищезазначена книга на момент фактичної перевірки - 18.02.2016 зареєстрована не була.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові цього суду від 11.12.2012 по справі №21-400а12, яка внесена до ЄДР під №28332537 та яка прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність дій, які полягають у фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі ОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність передбачена абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0000552203 від 25.02.2016, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 70 935,00 грн. в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Щодо посилання позивача про проведення перевірки відповідачем з копією наказу №55 від 08.02.2016, який не відповідає вимогам, які зазначені в Податковому кодексі, що ставить під сумнів правові підстави для проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України , посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Разом з тим, судова практика у справах щодо оскарження наказів про призначення документальних виїзних та фактичних перевірок враховує правову позицію Верховного суду України, висловлену в постанові від 24.12.2010 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зокрема, слід враховувати, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією ВСУ, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також при вирішенні даного спору суд також керується положеннями частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем було заявлено дві майнові вимоги, відповідно до платіжного доручення №229 від 05.08.2016 сплачено судовий збір в сумі 777,35 грн.

За наслідками розгляду справи вимоги позивача були задоволено одну позовну вимогу, а саме суд дійшов висновку про безпідставність застосування штрафних санкцій на суму 6 800,00 грн.

Згідно п.3 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 68,00 грн. (6800х0,01) підлягають стягненню з Броварської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАСУ, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області форми С №0000562203 від 25.02.2016 та скасувати його.

Присудити на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 68,00 грн. (шістдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Броварської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області (код ЄДРПОУ 39463945).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова