Постанова № 64500355, 20.01.2017, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №: 452/1839/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 січня 2017 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Кравціва В.І.,

з участю секретаря Добрянського І.І.,

позивача ОСОБА_1»як Н.Р.,

її представника адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

відповідача - міського голови ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1»як ОСОБА_5 до виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області та Самбірського міського голови ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування розпорядження та поновлення на роботі і виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1»як Н.Р. 20 липня 2016 року предявила адміністративний позов про визнання протиправним та скасування розпорядження Самбірського міського голови від 6 липня 2016 року № 123-ос «Про звільнення ОСОБА_1»як» та поновлення її, позивача, на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

У обґрунтування позову посилалася на те, що 15 грудня 2015 року вона була прийнята на службу в органи місцевого самоврядування, а саме затверджена на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради і 13 червня 2016 року в результаті психологічного тиску, здійсненого на неї Самбірським міським головою ОСОБА_4, написала заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін з 6 липня 2016 року, дату написання заяви вона зазначила 10 червня 2016 року, але 14 червня 2016 року написала заяву про те, щоб заяву про звільнення не брати до уваги, оскільки вона написана під тиском і така реєстрація її заяви проведена 17 червня 2016 року, однак листом від 30 червня 2016 року її повідомили про те, що заява про відкликання заяви про звільнення, не погоджена.

Після отримання цього листа, 1 липня 2016 року у неї погіршилося самопочуття і тому вона звернулася за медичною допомогою й лікувалася в умовах денного стаціонару по 11 липня 2016 року включно.

Того ж дня, 1 липня 2016 року, вона подала Самбірському міському голові ще дві заяви, одну із повідомленням про тимчасову непрацездатність, та іншу заяву, в якій повторно вказувала на тиск на неї під час написання заяви про звільнення та неврахування заяви.

Незважаючи на відсутність згоди сторін на звільнення та отримання відповідачем цих двох заяв про неврахування заяви про звільнення, розпорядженням

міського голови від 6 липня 2016 року № 123-ос вона була звільнена з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради за угодою сторін за відсутності вільного волевиявлення на припинення трудових відносин, так як на час її звільнення не існувало угоди між нею та відповідачем про припинення трудових відносин.

Також відсутнє волевиявлення працедавця, оскільки немає рішення Самбірської міської ради, прийнятого за пропозицією міського голови, про згоду на звільнення її, позивача, з посади за угодою сторін.

Крім того її звільнення є незаконним через те, що вона була звільнена з роботи у день тимчасової непрацездатності.

ОСОБА_6 час судового розгляду ОСОБА_1»як Н.Р. збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути з виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області заробітну плату за час вимушеного прогулу і у підтримання своїх позовних вимог посилалася на обставини, викладені в позовній заяві та доповненнях до неї.

Відповідач - Самбірський міський голова ОСОБА_4 позов не визнав, посилаючись на те, що під час розмови із ОСОБА_1»як Н.Р. вказав їй на недоліки в роботі, що не справляється зі своїми обовязками і вона погодилася, що не відповідає займаній посаді. Тоді вони домовилися, що вона звільняється за угодою сторін. Це відбулося у пятницю, до його відїзду на навчання. Після цього вона подала заяву про звільнення з роботи за угодою сторін, вказавши датою звільнення 6 липня 2016 року, яка відповідала даті першого дня виходу її з щорічної основної відпустки, яку вони також погодили.

У письмовому запереченні позову зазначив, що посилання ОСОБА_1»як Н.Р. на тиск на неї є безпідставним і необґрунтованим.

При звільненні за угодою сторін договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Проте, взаємної згоди досягнуто не було, про що і була повідомлена ОСОБА_1»як Н.Р. листом від 30 червня 2016 року.

Відмова, від своєї заяви є одностороннім актом, спрямованим на припинення двосторонньої домовленості, тобто направлена вже після того, як між сторонами трудової угоди було досягнуто згоди про звільнення, а отже не має юридичної сили та не може за своєю суттю скасовувати двосторонню домовленість.

Крім того, у разі написання заяви про звільнення у порядку п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто за згодою сторін, чинним законодавством не передбачена можливість відкликання працівником заяви про звільнення, а тому заява позивача про відкликання заяви про звільнення не повинна прийматися судом до уваги, оскільки не створює юридичних наслідків.

Також невірним є твердження позивача про те, що заява про відкликання заяви про звільнення вчинена до угоди сторін про звільнення (угода про звільнення не вчинена взагалі).

Звільнення ОСОБА_1»як Н.Р. з роботи в період її тимчасової непрацездатності не суперечить вимогам законодавства, так як ч. 3 ст. 40 КЗпП України встановлено заборону звільняти працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), а ОСОБА_7 звільнено з роботи за ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Також, вважав безпідставним посилання ОСОБА_7 на відсутність

волевиявлення роботодавця на звільнення її з роботи за угодою сторін, оскільки законодавець не передбачає обов'язку міської ради приймати рішення про звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Натомість, звільнення за п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України оформляється наказом (розпорядженням) про звільнення за згодою сторін із зазначенням підстави звільнення з посиланням на п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України, дати звільнення, яку узгодили сторони.

У даному випадку звільнення ОСОБА_7 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради оформлено розпорядженням Самбірського міського голови №123-ос від 06.07.2016, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

Представник відповідача виконавчого комітету Самбірської міської ради позов не визнав посилаючись на те, що ОСОБА_1»як Н.Р. добровільно виявила бажання припинити трудові відносини, саме за угодою сторін, власноручно написала таку заяву.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача, представників позивача та відповідача, показання свідків, зясувавши всі обставин у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову, керуючись таким.

Відповідно дост. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, до якої згідно п. 15) ч. 1 ст. 3 цього Кодексу відноситься державна служба, служба в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. ст. 10 та 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. ст. 8 та 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Із рішення Самбірської міської ради від 15 грудня 2015 року № 3 «Про затвердження заступників Самбірського міського голови та керуючого справами виконавчого комітету Самбірської міської ради VІІ демократичного скликання» та розпорядження міського голови від 15 грудня 2015 року № 151-ос «Про надання дозволу приступити до виконання обовязків Н. ОСОБА_1»як» відомо, що з 15 грудня 2015 року ОСОБА_1»як ОСОБА_5 затверджено на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та надано дозвіл ОСОБА_1»як Н.Р., затверджену заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, приступати до виконання своїх обовязків після закінчення процедури звільнення з попереднього місця роботи (а.с. 50, 51).

Із рішення Самбірської міської ради Львівської області від 12 листопада 2015 року № 1 «Про результати виборів Самбірського міського голови та депутатів Самбірської міської ради» видно про визнання повноважень Самбірського міського голови ОСОБА_4 (а.с. 49).

Відповідно до розпорядження міського голови від 16 грудня 2015 року № 152-ос ОСОБА_1»як Н.Р. присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування 4 категорії посад з 16.12.2015 року (а.с. 52).

Із розпорядження міського голови від 6 липня 2016 року № 123-ос «Про звільнення Н. ОСОБА_1»як» вбачається, що ОСОБА_1»як ОСОБА_5 звільнено з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 6 липня 2016 року за угодою сторін (а.с. 14).

Згідно п.1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін.

У правовому висновку у справі № 6-1269цс16, викладеному у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року, зазначено, що у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (угода сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Так, із заяви ОСОБА_1»як Н.Р. від 10.06.2016 відомо, що цього числа зареєстрована її заява про звільнення із займаної посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 6 липня 2016 року за угодою сторін (а.с. 8).

Свідок ОСОБА_8 показав, що 10 червня 2016 року його запросили до кабінету міського голови ОСОБА_4, де крім міського голови знаходилася ОСОБА_1»як Н.Р., і міський голова попросив вирахувати коли закінчується відпустка у ОСОБА_1»як Н.Р., так як вони погодили, що ОСОБА_1»як Н.Р. йде у відпустку і після закінчення відпустки звільняється з роботи. Заява на відпустку вже була написана. Коли він, ОСОБА_8, вирахував останній день відпустки, то ОСОБА_1»як Н.Р. у його присутності написала заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін і дату звільнення вказала 6 липня 2016 року, після чого віддали йому цю заяву і він вийшов із кабінету та відразу ж її зареєстрував.

З'ясовуючи чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою та обставини подання вказаної заяви, суд встановив таке.

Свідок ОСОБА_9 показала, що наради у міській раді відбувалися щодня і на таких нарадах заслуховували доповіді, однак, коли питання доходило до ОСОБА_1»як Н.Р. починалися напружені розмови, міський голова ОСОБА_4 ставив претензії до ОСОБА_1»як Н.Р., але з питань, що не входили в її компетенцію. ОСОБА_6 час наради прозвучали такі слова ОСОБА_4, що вони не зможуть спрацюватися. Протягом 1-2 годин в адресу ОСОБА_1»як Н.Р. висловлювалася критика стосовно неякісного виконання нею службових обовязків. Напружені відносини виникли через питання шкіл. У пятницю, 10 червня 2016 року, на нараді було питання ОСОБА_4 до ОСОБА_1»як Н.Р. стосовно того чи вона подумала відносно заяви про звільнення. У понеділок, ближче обіду, ОСОБА_1»як Н.Р. зателефонувала до неї та через деякий час прийшла особисто в кабінет, перебувала у збудженому стані і заявила, що не витримала і написала заяву на звільнення.

Про те, що міський голова ОСОБА_4 ставився до ОСОБА_1»як Н.Р. упереджено перед звільненням її з роботи ствердили свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Так свідок ОСОБА_10 показав, що на нараді, де були присутні міський голова, ОСОБА_1»як Н.Р., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, він, ОСОБА_10, запитав у ОСОБА_4 чому між ним та ОСОБА_1»як Н.Р. склалися погані відносини, на що той відповів, що основні критерії для його заступника є професіоналізм, деполітизація заступника та невтручання в особисті справи.

Свідок ОСОБА_11 показав, що на нарадах, які проводив міський голова, до ОСОБА_1»як Н.Р. неодноразово висловлював претензії, що вона не виконує свої службові обовязки, і це, в основному стосувалося четвертої школи, хоча у цьому була вина не тільки ОСОБА_1»як ОСОБА_6 час таких нарад ОСОБА_1»як Н.Р. була дуже схвильована.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 показали, що 9 червня 2016 року у їх присутності ОСОБА_1»як Н.Р. скаржилася на те, що міський голова ОСОБА_4 схиляв її до написання заяви про звільнення. Вона була у збудженому стані, розгублена.

Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 не підтвердили вчинення тиску міським головою на ОСОБА_1»як Н.Р. з метою написання заяви на звільнення, але ствердили, що були присутні на такій нараді з участю міського голови і ОСОБА_1»як Н.Р.

Отже, на момент попередньої домовленості сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою не було вільного волевиявлення ОСОБА_1»як Н.Р. на припинення трудового договору.

Крім того, не було такого волевиявлення ОСОБА_1»як Н.Р. і в момент видачі розпорядження про звільнення її з роботи, а також вона заявляла про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення трудового договору за угодою сторін.

Так, із заяви ОСОБА_1»як Н.Р. від 14.06.2016, яка зареєстрована у виконавчому комітеті Самбірської міської ради 17.06.2016, вбачається, що позивач подала Самбірському міському голові ОСОБА_4 заяву про те, щоб не брати до уваги її заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 10.06.2016 р. як таку, що була написана під тиском 13.06.2016 року у присутності ОСОБА_4 під час перебування його у додатковій оплачуваній відпустці для участі в екзаменаційній сесії у вищому навчальному закладі та у присутності начальника відділу кадрової роботи ОСОБА_8, який 13.06.2016 року також перебував у черговій відпустці (а.с. 9).

Також у заяві від 01.07.2016 ОСОБА_1»як Н.Р. повторно висловила своє заперечення про незгоду на припинення трудового договору за угодою сторін, посилаючись на те, що її заява від 10.06.2016 про звільнення із займаної посади була написана під моральним і психологічним тиском та порадами міського голови (а.с. 12).

Однак, із листа від 30 червня 2016 р. № 32/2016 вбачається, що ОСОБА_1»як Н.Р. за підписом міського голови на заяву від 14.06.2016 надана відповідь про те, що виконавчий комітет Самбірської міської ради, розглянувши її заяву про відкликання заяви про звільнення із займаної посади 06.07.2016 р. за угодою сторін, повідомляє, що не погоджено відкликання її заяви про звільнення з займаної посади, а також про те, що при припиненні трудового договору за угодою сторін можливості відкликання працівником своєї заяви чинним законодавством України не передбачено (а.с. 10).

Дійсно, в пункті 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розяснено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Із зазначеного розяснення вбачається, що йдеться про домовленість на момент припинення трудового договору, а не про попередню домовленість.

Чинним КЗпП України не передбачено як попереднє подання заяви про припинення трудового договору за угодою сторін, так і її відкликання, оскільки зі змісту цієї угоди випливає, що волевиявлення сторін на припинення трудового договору повинно бути на день видачі наказу, розпорядження чи рішення про звільнення з роботи.

У даній справі між сторонами 10.06.2016 була тільки попередня домовленість про припинення трудового договору за угодою сторін з 06.07.2016, але на час видачі Самбірським міським головою ОСОБА_4 розпорядження про звільнення з роботи ОСОБА_1»як Н.Р. такої угоди не було, про що свідчать її заяви від 14.06.2016 та від 01.07.2016, у звязку з чим розпорядження міського голови від 6 липня 2016 року № 123-ос «Про звільнення Н. ОСОБА_1»як» є протиправним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема: про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення; стягнення з відповідача коштів.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У п. 32постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розяснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в звязку з незаконним звільненням він визначається за загальними правами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, при цьому суд керуєтьсяпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Із табелів обліку використання робочого часу та довідки про доходи видно, що середньоденний заробіток ОСОБА_1»як Н.Р. перед звільненням становив 377,79 грн. (а.с. 123, 124, 125).

Так як позивач у вимушеному прогулі перебувала 139 робочих днів, то виплаті підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52512, 81 грн., із якої необхідно буде відрахувати податки та інші обовязкові платежі і збори.

Підпунктом 4) пункту а) ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу в користь позивача необхідно стягнути із виконавчого комітету Самбірської міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із платіжного доручення відомо, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 551,21 грн. (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 159, 160, 162, 163 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1»як Н.Р. задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження Самбірського міського голови від 6 липня 2016 року № 123-ос «Про звільнення Н. ОСОБА_1»як».

Поновити ОСОБА_1»як ОСОБА_5 на попередній роботі на посаді заступника Самбірського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Стягнути із виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1»як ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52512 (пятдесят дві тисячі пятсот дванадцять) грн. 81 коп. з відрахуванням податків та інших обовязкових платежів і зборів, а також судові витрати в сумі 551,21 грн., повязані зі сплатою судового збору.

Постанову в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць в розмірі 7490,18 грн. допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя