Вирок № 64499083, 03.02.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9370/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2017 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Котельви К.О.,

при секретарях Білоус М.І., Остапчук М.Ю.

з участю: прокурорів Германовича Н.Б., Мартинишин М.Р., Кузнєцова О.А., Ліховина І.С., Топилко І.М.

обвинувачених ОСОБА_1,

ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Львівської області, Пустомитівського району, с. Гринів, громадянина України, українця, з середньою освітою, раніше неодноразово судимого, останній раз 12.10.2015 року Шевченківським районним судом м. Львова за ч.2. ст. 185, 75,76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком терміном на 1 рік 6 місяців, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Житомира,

громадянина України, українця, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, раніше

неодноразово судимого, останній раз 23.11.2009 року Богунським районним судом м. Житомира за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, 70 КК України до 6 років позбавлення волі, який зареєстрований та проживає за адресою:АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 15- ч. 2 ст. 186 КК України

в с т а н о в и в :

14.08.2015 року , близько 00 год. 00 хв., ОСОБА_1, перебуваючи по вул. Ковжуна, №9 у м. Львові, з метою протиправного збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, таємно викрав автомобільне запасне колесо автомобіля марки ВАЗ 21-011, д.н.з НОМЕР_2, шляхом підважування та взлому багажника, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальні збитки у розмірі 500 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Суду пояснив, що 14.08.2015 року вночі викрав колесо з автомобіля, яке заховав у сквері, колесо викрав тому що потрібні були гроші. У вчиненому щиро розкаюється. Просить суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина у вчиненні інкримінованого злочину повністю та об'єктивно стверджується іншими зібраними по справі доказами, однак суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував в обвинуваченого, а також інших учасників процесу, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснив підсудному та іншим учасникам процесу, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Крім того, 24.08.2015 року, близько 03:10 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи в групі між собою, перебуваючи по вул. Коперника, 20 у м. Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна з метою протиправного збагачення, намагалися відкрито викрасти майно ОСОБА_7, при цьому ОСОБА_8 застосовуючи насильство, схопив потерпілого, повалив на землю та утримував його, в той час як ОСОБА_9 викрадав майно потерпілого, однак, свого злочинного умислу не довели до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки не змогли подолати опір потерпілого та були затримані працівниками правоохоронних органів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково, заперечив те, що злочин вчиняв в групі з ОСОБА_2 Суду пояснив, що 24.08.2015 року, коли повертався додому, побачив чоловіка в нетверезому стані, який говорив по мобільному телефоні, вирішив викрасти у нього телефон. Пішов за ним по пр. Свободи, потім повернув на вул. Дорошенка, з вул. Дорошенка на вул. Банківську і на вул. Коперника. Потерпілий зайшов у під'їзд, ОСОБА_1 зайшов за ним. У під'їзді між ними зав'язалася бійка, після чого ОСОБА_1 почав втікати, потерпілий його наздогнав, згодом під'їхали патрульні та забрали його у райвідділ. ОСОБА_2 з ним не було, коли втікав від потерпілого, бачив, що ОСОБА_2 йшов по вул. Коперника вниз. З ОСОБА_2 не був знайомий, познайомився вже у райвідділі. Те що потерпілий є працівником міліції не знав. У вчиненому щиро розкаюється. Просить суворо не карати.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, пояснив, що 24.08.2015 року відпочивав з друзями в кафе, вживав алкоголь. Повертаючись додому побачив як ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_7 боролися в арці, підійшов ближче, побачив посвідчення працівника міліції та пішов додому. Його затримали працівники правоохоронних органів, коли він майже дійшов до центру, оскільки потерпілий вказав на нього. З потерпілим і ОСОБА_1 не спілкувався, злочин не скоював.

Незважаючи на невизнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні зазначеного в описовій частині даного вироку злочину, їх винуватість повністю доводиться зібраними по справі нижченаведеними, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_7, який в судовому засіданні повідомив, що 24.08.2015 року близько 3 години ночі повертався додому з гостей по вул. Коперника. Повернув в арку на вул. Коперника, 20, відчув, що заду на нього з силою наштовхнувся незнайомий чоловік, вони впали двоє на землю, в цей момент підійшов інший незнайомий чоловік, сказав щоб поводив себе тихо, нахилив до землі. Один чоловік тримав його, інший почав перевіряти кишені, в яких знайшов гаманець і посвідчення працівника міліції. Після чого чоловіки почали втікати. Один почав втікати по вул. Коперника в сторону центру, інший в сторону вул. Стефаника. Одного із них потерпілий наздогнав навпроти Палацу Потоцьких, це був ОСОБА_1 Іншого затримали працівники міліції.

Заявою потерпілого ОСОБА_7 від 24.08.2015 року /т.3, а.с.97/, в якій він просить прийняти міри до невідомих осіб, які 24.08.2015 року близько 04:00 год. по вул. Коперника, 20 хотіли відкрито заволодіти його майном.

Рапортом від 24.08.2015 року /т.3, а.с.92/ про те, що зі служби 102 надійшла телеграма від гр. ОСОБА_7, про те, що 24.08.2015 року о 03:10 год. по вул. Коперника, 20 у м. Львові його побили невідомі.

Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 24.08.2015 року /т.3, а.с.69-74/, згідно якого потерпілий ОСОБА_7, впізнав обвинуваченого ОСОБА_2, як такого, котрий 24.08.2015 року о 03:10 год., перебуваючи на вул. Коперника, 20 у м. Львові, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, намагався заволодіти його майном. Потерпілий впізнав особу по рисах обличчя, тілобудові, одязі.

Висновком судово-медичної експертизи №1383 від 24.08.2015 року /т.3, а.с. 88/, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_7 виявлено крововилив в оболонках правого ока, садна на шиї та на правій руці. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, могли виникнути 24 серпня 2015 року. Крововилив та садна відносяться до легкого тілесного ушкодження, судово-медичних даних про виникнення тілесних ушкоджень внаслідок одноразового падіння з висоти власного зросту без прикладання сторонньої сили немає.

Протоколами затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 24.08.2015 року /т.3, а.с.75-84/, згідно яких ОСОБА_1, ОСОБА_2 затримано, безпосередньо після вчинення злочину, як осіб на яких вказав потерпілий.

Протоколом огляду місця події від 24.08.2015 року /т.3, а.с.89-91/, згідно якого на відстані 11 метрів від входу до брами будинку № 20 по вул. Коперника у м. Львові на плиточному покритті знаходиться кепка (блайзер) з матеріалу білого кольору. Дана кепка розміщується навпроти вхідних дверей «Укрбудінвестбанку». При огляді кепки на ній виявлено напис латинськими літерами «Queen». У правому дальньому куті брами на висоті близько 3 метрів розташована камера відеоспостереження. Також камера відеоспостереження наявна над входом у дану браму на висоті 2-го поверху.

Дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з камер спостереження від 24.08.2015 року, яким зафіксовано, як в арку будинку № 20 по вул. Коперника у м. Львові заходить потерпілий, одразу після нього в арку заходять дві особи чоловічої статі, серед яких обвинувачений ОСОБА_1 впізнав себе.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 15- ч.2 ст. 186 КК України.

Суд надає віри показанням потерпілого ОСОБА_7, який на своїх показаннях, даних суду під присягою, настоює, стверджує, що дає їх добровільно, при цьому усвідомлює наслідки і кримінальної відповідальності за дачу суду завідомо неправдивих показань, і наслідки відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі його свідчень. До обвинувачених упереджено не відноситься, не має підстав говорити неправду.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, заперечуючи покази потерпілого ОСОБА_7 в частині вчинення злочину ними групою осіб, не навели доводів та обставин за яких він їх оговорює.

Крім того, ОСОБА_2 органами досудового розслідування обвинувачується в тому, що 04.07.2015 року, близько 07:30 год., перебуваючи по вул. Шевченка, поблизу Янівського кладовища у м. Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно, з корисливих мотивів, побачивши коли ОСОБА_11 намагалась відповісти на телефонний дзвінок, ривком лівої руки заволодів мобільним телефоном марки «ALCATEL 6030 D»ІМЕІ1)НОМЕР_3 ІМЕІ 2)НОМЕР_4, срібного кольору вартістю 1888 гривень, в яком знаходились дві сім-карти мобільного оператора зв'язку «Київстар» № НОМЕР_1

вартістю 20 гривень, на рахунку якої знаходиться грошові кошти в сумі 10 гривень,

сім-карта мобільного оператора зв'язку «Лайф» НОМЕР_5 вартістю 20 гривень, на

рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 5 гривень, також на мобільному

телефоні знаходився чохол чорного кольору вартістю 99 гривень та плівка на екрані

вартістю 100 гривень та з місця вчинення злочину втік, чим заподів потерпілій

матеріальної шкоди на загальну суму 2142 гривні. Таким чином, вчинив відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.

На переконання суду, в результаті дослідження, аналізу та оцінки перевірених судом доказів, не знайшло свого підтвердження пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, виходячи з нижченаведеного.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочину не визнав та додатково пояснив, що 04.07.2015 року йшов додому близько 03:00 год. - 04:00 год. ночі. Побачив як невідомі особи - чоловік та жінка сварилися між собою, потім розійшлися в різних напрямках. Жінці стало погано, ОСОБА_2 її підтримав, щоб вона не впала. Жінка почала плакати і жалітися на хлопця, вони розговорилися, йшли разом, купили пиво, пішли на стадіон і разом пили пиво. ОСОБА_6 розповіла про сварку зі своїм хлопцем. Близько пів восьмої ранку на її телефон подзвонив хлопець, вона передала свій телефон ОСОБА_2 та попросила відповісти і сказати, що вона загубила телефон. Це був телефон марки «Alсatel», сірого кольору, на дві сім карти, тонкий, в чохлі. ОСОБА_2 відповів на телефонний дзвінок, чоловік запитав чи може він забрати телефон. ОСОБА_2 запропонував зустрітися біля церкви св. Анни на вул. Городоцькій, однак на зустріч ніхто не прийшов. Телефон залишився в ОСОБА_2 ОСОБА_2 повідомив, що телефон у нього був тиждень, потерпіла знала де він живе і могла сама прийти і забрати його, згодом ОСОБА_2 віддав телефон товаришу покористуватися.

Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомила, що на початку липня 2015 року, точної дати не пригадує, близько сьомої години ранку поверталася додому з центру по вул. Ак. Кучера, їй стало погано, вона почала задихатися і обперлася на стіну будинку. Ззаду до неї хтось підійшов, обійняв її і намагався допомогти, невідомий назвався ОСОБА_7. ОСОБА_6 пішли по вул. Шевченка до Янівського кладовища, згодом задзвонив телефон, коли витягала його з сумки невідомий чоловік, який назвався ОСОБА_7, вирвав телефон та побіг. Телефон був чорного кольору, у чохлі, коштував приблизно 2 000 грн. Потім потерпіла повернулася додому.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка сестра потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_13 суду пояснила наступне, що її сестра повернулася додому між 07:00 та 07:30 год. ранку, сказала, що почуває себе погано і пішла спати. Під обід сестра прокинулась і розповіла, що в неї вкрали телефон, хто вкрав не розповідала. На наступний день подала заяву в міліцію.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Шевченківським районним судом м. Чернівці в якості свідка чоловік потерпілої ОСОБА_12- ОСОБА_14 повідомив суду, що про події які відбулися 04.07.2015 року йому стало відомо від його дівчини, яка розповіла, що невідома особа вкрала у неї телефон.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що влітку 2015 року телефон марки «Samsung», чорного кольору за обміном йому передала особа на ім'я ОСОБА_16. Зі слів ОСОБА_16, телефон дав йому ОСОБА_2 Свідок подарував цей телефон своїй дівчині. Через місяць телефон вилучили працівники міліції.

Крім показань обвинуваченого, потерпілої та свідків судом були досліджені наступні докази:

-протокол проведення слідчого експерименту від 17.09.2015 року /т.3, а.с. 38-42/ за участю обвинуваченого ОСОБА_2, слідчим експериментом встановлено, що ОСОБА_2 близько 03:00 год. йдучи по вул. Ак. Кучера, побачив невідому йому дівчину, якій на перший погляд стало погано. Він підійшов та запропонував свою допомогу, вони розговорилися, купили пиво і пішли на футбольний майданчик. Коли були на футбольному майданчику до дівчини зателефонував, як він зрозумів її чоловік, вона не хотіла з ним розмовляти та добровільно віддала телефон ОСОБА_2 під приводом, що вона його загубила, а ОСОБА_2 його знайшов. Після цього ОСОБА_2 підняв трубку та домовився про зустріч біля церкви св. Анни, але хлопець ОСОБА_12 не прийшов і він залишив телефон собі;

-протокол пред'явлення особи для впізнання від 09.09.2015 року /т.3, а.с.44-47/, згідно якого потерпіла ОСОБА_12 впізнала обвинуваченого ОСОБА_2, як особу котра 04.07.2015 року відкрито заволоділа її мобільним телефоном;

-протокол огляду предмету - мобільного телефону марки «Алкатель» від 08.09.2015 року /т.3, а.с.51/;

-протокол огляду місця події від 01.09.2015 року / т.3, а.с 52-56/, згідно якого ОСОБА_15 добровільно видав мобільний телефон марки «Alcatel» IMEI: НОМЕР_3; IMEI: НОМЕР_4, який перебував у нього в руках та повідомив, що даний телефон він придбав у свого знайомого та ім'я ОСОБА_16 приблизно один- два місяці тому;

-заява потерпілої ОСОБА_12 від 06.07.2015 року /т. 3, а.с. 60/, в якій вона повідомляє, що 04.07.2015 року близько 09:00 год. по вул. Рапопорта у м. Львові виявила відсутність мобільного телефону Alcatel 6030D onetouch, який в неї був викрадений протягом дня.

Аналіз та оцінка досліджених судом доказів дозволила прийти до висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Вищеперелічені докази підтверджують, що 04.07.2015 обвинувачений ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_12 дійсно познайомились та спілкувались протягом певного часу, проте доводи сторони обвинувачення про умисел обвинуваченого на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, а саме заволодіння ривком лівої руки мобільним телефоном - побудовані на припущеннях та не підкріплені належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції».

Нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено що при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barbera Messegu ahd Iabardo v Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь підсудного.

Відповідно до роз'яснень п. 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані - суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється судом у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність визнати ОСОБА_2 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та виправдати останнього через недоведеність вчинення кримінального правопорушення.

Пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Пом'якшуючих покарання ОСОБА_2 обставин судом не встановлено.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_2 обставин судом не встановлено.

Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон марки «Alcatel 6030 D» IMEI 1) НОМЕР_3 » IMEI 2) НОМЕР_6, срібного кольору - повернути потерпілій ОСОБА_11; компакт-диск із копіями записів камер відеоспостереження, вилучений 24.08.2015 року у центрі стоматологічної імплантації «Клініка Заболоцького», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 20 - зберігати при матеріалах справи.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати по справі - відсутні.

Керуючись ст.ст.129,368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 15-ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік.

за ч. 3 ст.15- ч.2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Згідно ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1, покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 12.10.2015 року у виді 2 років позбавлення волі більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Обраний по справі ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою - до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15-ч.2 ст. 186 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

ВизнатиОСОБА_2 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України через недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Виправдати ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України через недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Обраний по справі ОСОБА_2 запобіжний захід - тримання під вартою - до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази по справі: мобільний телефон марки «Alcatel 6030 D» IMEI 1) НОМЕР_3 » IMEI 2) НОМЕР_6, срібного кольору - повернути потерпілій ОСОБА_12; компакт-диск із копіями записів камер відеоспостереження, вилучений 24.08.2015 року у центрі стоматологічної імплантації «Клініка Заболоцького», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 20 - зберігати при матеріалах справи.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 24 серпня 2015 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 перебування його в Львівській установі виконання покарань УДПтСУ у Львівській області №19 в період з 24.08.2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 24 серпня 2015 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_2 перебування його в Львівській установі виконання покарань УДПтСУ у Львівській області №19 в період з 24.08.2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя К.О. Котельва