YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Святошинський районний суд міста Києва

Рішення № 64495888, 19.01.2017, Святошинський районний суд міста Києва

Дата ухвалення

19.01.2017

Номер справи

759/9661/16-ц

Номер документу

64495888

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО СП "ПАРТНЕР"

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9661/16-ц

пр. № 2/759/674/17

19 січня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Шелудько В.В.

за участю представників позивача Грищенко А.Л., Телецького Т.П.

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2016 р. ПрАТ СП «Партнер» звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовними вимогами до ОСОБА_4 та із врахування збільшення розміру позовних вимог просить з останнього стягнути на свою користь борг у розмірі 19700,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 807,80 грн., пеню у розмірі 14511,00 грн. з покладанням на відповідача відшкодуванння понесених судових витрат. У своїх вимогах посилається на наявність договору № 954 на експлуатацію та обслуговування, що був укладений між СП «Партнер» та ОСОБА_4 10.12.2008 р.; на виконання його умов зі своєї сторони у наданні послуг зі зберігання , охороні автомобіля, експлуатаційних витрат, що стосуються гаража НОМЕР_1, який знаходиться на земельній ділянці відведеній СП «Партнер» на праві довгострокової оренди по вул.Уборевича,25-а у м.Києві; на не сплату відповідачем грошових коштів за вказаним договором.

У судовому засіданні представники позивача підтримують свої позвоні вимоги та просять їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник заперечують висунуті до них вимоги та просять відмовити у їх задоволенні. У своїх запереченнях стверджують про те, що договір між СП «Партнер» та ОСОБА_4 10.12.2008 р. є неукладеним, оскільки при його укладанні сторони не досягли всіх істотних умов договору, зокрема щодо ціни. Відповідач не погоджується також із тим, що позивачем виконувались всі зобов»язання по договору, оскільки позивач не довів обставину здачі відповідачем транспортного засобу на зберігання позивачу, прийняття на зберігання, видачі автомобіля відповідно до Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках затверджених Постановою КМУ « 115 від 22.01.1996 р.

Відповідач стверджуючи, що договір між СП «Партнер» та ОСОБА_4 10.12.2008 р. є неукладеним вказує, що на даний час діє договір укладений 16.12.2002 р. між СП «Партнер» та ОСОБА_5 (сином відповідача), за яким СП «Партнер» бере на себе зобов»язання які є аналогічними договору між СП «Партнер» та ОСОБА_4 від 10.12.2008 р. по зберіганню автомобіля автовласника капітального гаража НОМЕР_1 на автостоянці № 11, який розміщений на земельній ділянці по вул.Уборевича, 25-а. За даним договором ОСОБА_5 постійно сплачує грошові кошти в розмірі 250,00 грн. на місяць по теперішній час, про що надає докази.

Відповідач вказує, що він 06.10.2011 р. отримав свідоцтво про право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 розташований у напівпідземному гаражі по вул.Уборевича, 25-а у м.Києві та вважає, що йому достатньо такого захисту як замок на гаражі і він не потребував і не потребує отримання послуг від позивача.

Суд, заслухавши обгрунтування позовних вимог представників позивача, заперечення відповідача та його представника, з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає частково доведеними вимоги позивача виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 16.12.2002 р. між СП «Партнер» та ОСОБА_5 був укладений договір № 478 за яким СП «Партнер» бере на себе обов»язки по зберіганню автомобіля автовласника капітального гаража НОМЕР_1 на автостоянці № 11, який розміщений на земельній ділянці по вул.Уборевича, 25-а, а автовласник зобов»язаний вносити грошові внески не пізніше 10 числа місяця згідно витрат підприємства, затверджених наказом по підприємству, які на 16.12.2002 р. складають 35 грн. на місяць (а.с.39).

10.12.2008 р. між СП «Партнер» та ОСОБА_4 був укладений договір на експлуатацію та обслуговування за яким СП «Партнер» бере на себе обов»язки по зберіганню і охононі транспортних засобів власника в гаражі НОМЕР_1 встановленого на земельній ділянці відведеній СП «Партнер» на праві довгострокової оренди по вул.Уборевича, 25-а в м.Києві, а власник бере насебе зобов»язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати.

Відповідно до ч.1 ст.604 ЦК України, зобов»язання припиняється за домовленістю сторін. Даною нормою встановлена можливість припинення зобов»язання за домовленістю сторін. Частина 1 ст.626 ЦК, розкриваючи поняття договору, визначає його як домовленість дво або більше сторін спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Отже договір як домовленість може бути не лише підставою виникнення зобов»язання, але і підставою його припинення. Зокрема , за домовленістю сторін може бути розірваний договір про надання послуг (ст.907 ЦК України).

Суд вважає, що сам факт укладання нового договору 10.12.2008 р. стосовно надання послуг з охорони транспортного засобу в гаражі №15 по вул.Уборевича, 25-а, який був предметом іншого договору від 16.12.2002 р. свідчить про припинення взаємних зобов»язань сторін за договором від 16.12.2002 р. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, договір від 16.12.2002 р. був укладений із сином відповідача, але коли збільшився розмір щомісячних платежів, відповідач, користуючись особистим знайомством із керівником СП «Партнер» та своїм службовим становищем, висловив пропозицію про укладення замість діючого договору іншого договору із ним на льготних умовах. Ця пропозиція була прийнята укладаням нового договору 10.12.2008 р.

Позиція відповідача про те, що оскільки гаражем НОМЕР_1 користується син відповідача, є підтвердженням дії договору від 16.12.2002 р., спростовується п.2.2. існуючого договору від 10.12.2008 р. відповідно до якого власник особисто або по його дорученню інші особи мають право ставити на зберігання в гараж НОМЕР_1 автомобіль.

Суд не погоджуються із позицією відповідача про те, що договір від 10.12.2008 р. є неукладеним за причини недосягнення згоди між сторонами про ціну договору.

Відповідно до п.3.1. договору 10.12.2008 р., власник (ОСОБА_4.) вносить грошові внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати не пізніше 10 числа кожного місяця на основі розрахунку, що додається до договору. Пунктом 3.2. договору сторони домовились, що розмір внесків за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати може змінюватися на умовах п.2.3. цього договору. Пунктом 2.3. договору передбачено, що СП «Партнер» виконує свої обов»язкм по зберіганню і охороні майна, а власник вносить внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати на основі щомісячних визначених розрахунків СП «Партнер» з врахуванням змін в нормативній та законодавчій базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, ставок орендної плати за користування земельною ділянкою, росту цін на матеріали та ремонт, у тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони.

Із вищезазанченого випливає, що сторони досягли згоди щодо ціни договору, тобто щомісячних платежів, які є залежними від факторів визначених пунктом 2.3. договору.

Сплата грошових коштів сином відповідача ОСОБА_5 у тому розмірі що діяв на час укладання договору 10.12.2008 р.(250,00 грн.) без врахування зміни щомісячних платежів не спростовує факту укладання договору 10.12.2008 р. і не підтверджує факт продовження існування договору від 16.12.2002 р. Суд вважає, що користування послугами та сплата щомісячних платежів проводилась саме по договору 10.12.2008 р., оскільки п.2.2. передбачає таку можливість.

Позивач стверджує, що відповідач має перед ним заборгованість за період з 01.08.2015 р. по 30.11.2016 р. у розмірі 10700,00 грн. виходячи із розміру щомісячних плтаежів у 700,00 грн. на місяць. Із вказаної суми заборгованості та вказаного періоду вираховує пеню та інфляційну складову.

Відповідач надає докази оплати за надані послуги за гараж НОМЕР_1 автостоянки № 11 по вул.Уборевича, 25-а у м.Києві у розмірі 250,00 грн. на місяць.

Заборгованість відповідача визначається наступним чином.

З серпня 2015 р. плата за обслуговування була встановлена на рівні 700,00 грн. До цього часу розмір щомісячного платежу був встановлений на рівні 250,00 грн. До серпня 2015 р. розмір оплати за надання послуг стосовно гаража НОМЕР_1 надходили у повному обсязі. З серпня 2015 р. по листопад 2016 р. оплачувались у своїй більшості невчасно та в неповному розмірі, а саме у розмірі 250,00 грн. Хоча позивач наполягав, що кошти сплачені з серпня 2015 р. він не приймав та повертав відповідачеві, але доказів про це не надав, суд приймає за належний та допустимий доказ чеки часткової сплати за надані послуги по гаражу НОМЕР_1.

За час з серпня 2015 р. по листопад 2016 р. (включно) створилась заборгованість у розмірі 7200,00 грн. (16 платежів по 450,00 грн.), яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

При визначенні розміру інфляційної складової (за ст.625 ЦК України щодо відповідальності за порушення грошового зобов»язання) суд виходить, крім іншого, з обов»язку внесення щомісячного чергового платежу не пізніше 10 числа кожного місяця, що передбачено п.3.1. договору від 10.12.2008 р.

За серпень 2015 р.: