Вирок № 64495039, 03.02.2017, Оболонський районний суд міста Києва

03.02.2017 Справа № 756/13807/16-к

Справа № 1-кп/756/245/17

756/13807/16-к

В И Р О К

іменем України

03 лютого 2017 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді - Дев'ятка В.В.,

при секретарі - Мельнику А.О.

з участю прокурора - Охріменка О.О.,

потерпілої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженця с. Красноармійське, Котовського р-ну, Республіки Молдови, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

ОСОБА_2, 25 липня 2016 року, приблизно о 18 годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався по проїзній частині вул. Малиновського, 27/23. Будучи неуважним та не стежачи за дорожньою обстановкою, чим порушив вимоги п.п. 2.9 а, 1.5 та 2.3 б ПДР України, розпочав рух заднім ходом біля прибудинкової території, не пересвідчившись перед цим, що це буде безпечно та не створить перешкоди чи безпеки іншим учасникам руху, чим порушив п. 10.9 ПДР України, внаслідок чого здійснив наїзд задньою частиною керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_1 спричинивши їй тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог:

п. 1.5 ПДР України - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

- п. 2.3. б) ПДР України - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

- п. 10. 9 ПДР України - Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Порушення ОСОБА_2, п. 1.5., 2.3. б), 10.9 ПДР України, знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_2 свою вини у вчиненні злочину визнав та показав, що 25 липня 2016 року, приблизно о 18 годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався по проїзній частині вул. Малиновського, 27/23, розпочав рух заднім ходом, не пересвідчившись перед цим, що це буде безпечно та не створить перешкоди чи безпеки іншим учасникам руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 В скоєному кається.

Потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що 25 липня 2016 року, приблизно о 18 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався по проїзній частині вул. Малиновського, 27/23, заднім ходом, та здійснив наїзд на неї, в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої ступні тяжкості.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1778/Е від 26.10.2016, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме тілесні ушкодження у вигляді:

- закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, множинних саден обличчя, множинні садна тулуба (задньої поверхні грудної клітки, спини), сідниць,верхніх та нижніх кінцівок, опіки І-ІІ ст. гомілок (2% поверхні) за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу;

- закрита травма лівої стопи у вигляді перелому дистального епіметафізу 5 плюснової кістки відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.

Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони: опіки - дією високотемпературного фактору, інші ушкодження дією тупого предмету (тів), могли утворитись в термін вказаний у постанові, тобто 25.07.2016 при транспортній травмі.

З висновку експерта № 703 ат від 23.09.2016 слідує, що причиною виникнення даної дорожньо - транспортною пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_2 вимогам пункту 10.9 ПДР України.

Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія ОСОБА_2, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків та у Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія» 25.07.2016, згідно яких ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 25 липня 2016 року та схемою дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доведена.

Дії ОСОБА_2 повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає, щире каяття та часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння.

Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_2 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Згідно обліково- реєстраційних даних, виписки правопорушень ОСОБА_2 неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05.12.2014 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на два роки.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати покарання ОСОБА_2 у виді обмеження волі, але, з урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання та вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Суд позбавлений можливості застосувати до ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки на момент вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_2 постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05.12.2014 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлений права керувати всіма видами транспортних засобів строком на два роки.

До початку судового слідства, у відповідності до ст. 128 КПК України, потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином. У заявленому позові позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в сумі 10 000 ( десять тисяч) грн. та моральну шкоду у розмірі 55 120 (п'ятдесят п'ять тисяч сто двадцять ) грн.

27.12.2016, під час судового засідання, потерпіла ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме про збільшення відшкодування моральної шкоди завданої злочином до 105 120 (ста п'яти тисяч сто двадцяти ) грн.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити цивільний позов в межах доведеності, обвинувачений визнав позов частково, зокрема розмір матеріальної шкоди на суму 5000 (п'ять тисяч) грн. та моральну шкоду на суму 25 000 ( двадцять п'ять тисяч) грн.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує положення ст. 129 КПК України та бере до уваги доведеність підстав та розміру заявленого цивільного позову.

Позивачка обґрунтовує матеріальну шкоду завдану злочином понесеними витратами на лікування та придбання ліків, а моральну емоційними стражданнями, внаслідок злочину та витратами, пов'язаних з відновленням психічного стану.

Потерпіла також вказуючи на те, що частина документів та чеків, котрі підтверджували придбання нею медичних препаратів були втрачені.

Відповідно до копій фіскальних чеків та квитанції (а.с. 52-54) сума витрат на придбання ОСОБА_1 ліків, медикаментів та супутніх витрат становить 2 767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) гривень 36 копійок.

На підставі ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наведених підстав, суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню витрати на придбання ОСОБА_1 ліків, медикаментів та супутніх витрат, лише тих, які підтверджені відповідними фіскальними чеками та квитанцією, що додані до позовної заяви.

Однак, суд враховує, що ОСОБА_2 відшкодував потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 5 000 ( п'ять тисяч) гривень, що ОСОБА_1 підтвердила в судовому засіданні. Вказане відшкодування суд вважає достатнім в межах доведеності заявленого позову. При цьому, матеріальну шкоду у сумі саме 10 000 ( десять тисяч) грн. вважає необґрунтованою, оскільки підтверджень відповідних призначень закладів охорони здоров'я, доказів понесених витрат, позивачем не надано, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 1 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд, враховуючи ступінь тяжкості моральних страждань позивача, приходить до висновку, що позивачу дійсно було завдано моральну шкоду, що виразилась у фізичних, душевних стражданнях та порушенні звичайного режиму її життя, однак вважає, що розмір шкоди визначений позивачем в сумі 105 120 (сто п'ять тисяч сто двадцять) гривень є завищеним.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 до 100 000 (сто тисяч) гривень,

При ухваленні вироку, суд враховує положення ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_2, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 100 000 (сто тисяч) гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь УК в Оболонському районі м Києва 24060300, код ЄДРПОУ 38002491, рахунок 31113115700006, судові витрати за проведення експертизи в розмірі 703 грн. 68 коп. на користь держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.В. Дев'ятко