Рішення № 64493474, 26.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 646/1178/14-ц Головуючий суддя І інстанції Оксененко В.А.

Провадження № 22-ц/790/91/17 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Шаповал Н.М.,

суддів: Кіся П.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_2, про визнання кредитних правовідносин припиненими,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору, вказавши в обґрунтування наступне.

18.04.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 (яка змінила прізвище на ОСОБА_3) укладено кредитний договір № СL 700/1616/2008, відповідно до якого останній надано кредит в сумі 128820 доларів США, зі сплатою річних та кінцевим терміном повернення 18.04.2014 р.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 18.04.2008 р. укладено договір поруки №SR 700/1616/2008, за яким поручитель зобов'язався перед позивачем у повному обсязі відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором № СL 700/1616/2008.

12.11.2010 р. між ПАТ «ОТП БАНК» на Товариством з обмеженої відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Відповідно до цього Договору до них перейшли всі права та обов*язки Банку по кредитному договору № СL 700/1616/2008, у тому числі, право вимоги.

Оскільки, Боржник (ОСОБА_3В.) має заборгованість по кредитному Договору, просять стягнути з відповідача, на їх користь станом на 14.07.2014 р. суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 7860 890 грн. 86 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 119 303, 45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1395 402 грн. 74 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 25 231, 29 доларів США, що еквівалентно 295111 грн. 43 коп.; заборгованість з пені в розмірі 527 551,80 доларів США, що еквівалентно 6170 376 грн. 69 коп.; також відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн.

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою про визнання кредитних правовідносин по кредитному договору № СL 700/1616/2008 від 18.04.2008 р., припиненими, вказавши, що у липні 2014 р. за погодженням з позивачем, відбулась добровільна реалізація предмету застави, грошові кошти від якої звернені в рахунок погашення заборгованості, внаслідок чого, ТОВ «ОТП Факторінг Україна» зупинило претензійно-позовну роботу щодо неї, відмовилось від позовних вимог про стягнення з неї заборгованості по кредитному договору від 18.04.2008 р., ніяких претензій за цим договором до неї не має. У зв*язку з тим, що позивач до неї не має жодної претензії, просить визнати правовідносини за кредитним договором припиненими.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ухвалення нового, яким задовольнити позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем не доведено відсутність заборгованості за кредитним договором належними доказами, зокрема, відповідно до вимог ст.. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивачем наданий розрахунок заборгованості з урахуванням сплачених сум. Між тим інших розрахунків заборгованості або письмових доказів про повне виконання боргових зобовязань за кредитним договором матеріали справи не містять.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції повторно не з»явився, про час і місце слухання справи повідомлявся апеляційним судом неодноразово за адресою, зазначеною адресно довіковим підрозділом ГУДМС України у Харківській області. ( а.с. 54, 67.)

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце слухання справи, не перешкоджає розглядові справи.

З урахуванням розумних строків розгляду справи судом апеляційної інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Приймаючи рішення про відмову позивачу у задоволенні позову до ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що останній має перед Товариством з обмеженої відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» додаткові обовязки та повинен відповідати перед кредитором у тому ж обємі, що і боржниця ОСОБА_3, додаткова відповідальність поручителя по договору поруки не встановлена.

Оскільки позивач просив позовні вимоги до ОСОБА_3 залишити без розгляду, то підстав для задоволення позову і стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором не має.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна за таких підстав.

Судом встановлено, що 18.04.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № СL 700/1616/2008, відповідно до якого останній надано кредит в сумі 128 820 доларів США, зі сплатою 13,99 % річних, з терміном повернення до 18.04.2014 р.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 18.04.2008 р. укладено договір поруки №SR 700/1616/2008, за яким Поручитель зобов'язався перед позивачем у повному обсязі відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором № СL 700/1616/2008.

В подальшому, 12.11.2010 р. між ПАТ «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Відповідно до цього Договору, до позивача перейшли права та обов*язки Банку по кредитному договору № СL 700/1616/2008 та Договору поруки №SR 700/1616/2008, отже, останній має право на звернення до суду з вимогами, що стосуються вказаного кредитного договору.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2, як поручителя, заборгованість по кредитному договору, посилаючись на те, що по кредитному договору №СL 700/1616/2008 від 18.04.2008 р. є заборгованість по тілу кредиту в сумі 119303, 45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.07.2014 року (11, 696248 грн. за 1 долар США) складає 1 395 402, 74 грн., заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам у сумі 25231, 29 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.07. 2014 р. ( 11, 696248 грн. за 1 долар США) складає 295111, 43 грн. ; пеню у розмірі 6170376, 69 грн. ( а.с. 214)

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду першої інстанції з заявою про залишення позову до ОСОБА_3 без розгляду, про що прийнята ухвала суду від 30. 10. 2014 року. ( а.с. 178- 181)

Аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (у справі, що розглядається -18.04.2014 року) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-116 цс 13).

Оскільки, відповідно до статті 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Постановою Верховного Суду України по справі № 6-436цс15 висловлена наступна правова позиція.

«Судами встановлено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 25-27 числа кожного місяця, а останній платіж боржник повинен був здійснити не пізніше 25.07.2023 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦКУкраїни шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Відповідно до висновків визначених Верховним Судом України в Постанові № 6-53цс 14 від 17.09.2014 в разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється лише в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Також, така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-272 цс 15.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки, відповідно до статті 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Відповідно графіку погашення заборгованості до Кредитного договору, Позичальник зобов'язався здійснити 72 рівних платежів за тілом кредиту.

Ураховуючи переривання шестимісячного строку позовної давності за заявленими позовними вимогами до поручителя предявленням до нього позову 11.02.2014 року, судова колегія вважає за належне його відрахування з 11.08.2013 року (платіж № 764 за Графіком).

Отже, дійсною є вимога до поручителя за період з 11.08.2013 року по 18.04.2014 року.

Таким чином, 8 платежа * 2 990,00 дол.США + 2 609,11 дол. США = 26 529,11 дол. США, що станом на 14.07.2014 року (1 дол. США= 11.6962 гри.) складає 310 289,77 грн.

Як зазначила в суді апеляційної інстанції представник позивача, сума відсотків за вказаний період не нараховувалась.

Судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір пені з 6170376, 69 грн. до 310 289,77 грн., до суми заборгованості за тілом кредиту.

Встановлено, що сума пені, яка нарахована позивачем відповідно до умов кредитного договору, значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК для зменшення розміру пені можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання) а також підвищення курсу долара США по відношенню до гривні, що є загальновідомими обставинами.

Сторонами не заперечується факт часткового погашення кредиту відповідачем.

Таким чином, підлягає зменшенню сума пені на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, що узгоджується із правовим висновком, що висловлений Верховним Судом України в постанові від 3 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14).

Посилання відповідача на лист- повідомлення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 07. 09. 2014 року, за яким останнє підтверджує факт погашення зобовязань за кредитним договором та відсутність будь яких вимог до ОСОБА_4, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки письмових доказів на підтвердження вказаної довідки відповідачем не надано. Отже судова колегія критично ставиться до вказаної довідки. ( а.с. 165)

У частині відмови у задовленні зустрічного позову боржника ОСОБА_3 про визнання кредитних правовідносин по кредитному договору № СL 700/1616/2008 від 18.04.2008 р. припиненими, рішення суду не оскаржується і апеляційним судом не переглядається.

За змістом ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судова колегія вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 3654 грн. за подачу позовної заяви і 4019, 40 грн. за подачу апеляційної скарги, а разом 7673 грн. 40 коп.

При цьому, судова колегія враховує розяснення, які містяться у п. 39 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17. 10. 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», за змістом яких, у разі якщо суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року змінити.

У частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 529,11 дол. США, що станом на 14.07.2014 року (1 дол. США= 11,6962 гри.) складає 310 289,77 грн., пеню у розмірі 310289, 77 грн. та судовий збір у розмірі 7673 грн. 40 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: П.В. Кісь

ОСОБА_1