Ухвала суду № 64488076, 25.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/667/16 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/783/528/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія:39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 4 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з участю третьої особи Переспівської сільської ради Сокальського району про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и л а :

рішенням Сокальського районного суду Львівської області 04 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовлено.Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20коп. судового збору.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що є спадкоємцем першої черги після смерті свого чоловіка і одночасно претендує на частку майна, яка по сьогоднішній день зареєстрована за ОСОБА_6, яка померла 13.10.2003 року. Зазначає, що ОСОБА_6 була зареєстрована і постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, а заповіт був посвідчений секретарем Переспівської сільської ради. Вказує, що дана посадова особа мала б встановити особу і в такому випадку відмовити в здійсненні нотаріальної дії, розяснивши, що такі дії вчиняються іншим нотаріусом. Тому вважає, що посадова особа Переспівської сільської ради, посвідчивши заповіт від імені ОСОБА_6 вчинила незаконні дії.

В судове засідання відповідач та представник третьої особи не зявилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суд представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України, те, що інтереси відповідача в судовому засіданні захищав представник, а також те, що від третьої особи до суду надійшов лист з проханням про розгляд справи у відсутності їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 203, 1233, 1235, 1247, 1257 ЦК України та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що покійна ОСОБА_6 постійно до дня смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ОСОБА_7, яка її доглядала, що стверджується зокрема показами свідків. Оскаржуваний заповіт складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, підписаний особисто заповідачем, посвідчений уповноваженою особою Переспівської сільської ради Сокальського району на вчинення нотаріальних дій, скріплений печаткою та зареєстрований у спадковому реєстрі, а тому, відповідає вимогам закону. Таким чином, суд не приймає до уваги покликання позивачки на те, що даний заповіт складений особою, яка не мала права вчиняти нотаріальні дії. З огляну на наведене, суд прийшов до переконання, що оскаржуваний заповіт є внутрішнім бажанням заповідача ОСОБА_6 визначити долю спадщини належного їй майна та відповідає її волевиявленню, відтак суд не вбачає жодних підстав скасування зазначеного заповіту.

Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких не спростовують.

Як вбачається із позовної заяви, пояснень позивача та її представника у суді апеляційної інстанції, позивачем, як особою, що претендує на успадкування ? частини квартири на вул. Українській 2/12 в м.Сокаль Львівської області оспорюється заповіт ОСОБА_6, посвідчений головою Переспівської сільської ради 25.09.2003 року та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №73, за яким ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно відповідачу ОСОБА_4 Заповіт позивач вважає та просить визнати недійсним, оскільки на її думку, такий не міг бути посвідчений посадовою особою Переспівської сільської ради, так як, компетенція щодо посвідчення заповітів посадовими особами сільської ради стосується виключно заповітів громади села до якої померла ОСОБА_6 не належала, оскільки була зареєстрована та проживала у м.Сокаль. Тому заповіт ОСОБА_6 могла вчинити виключно у нотаріальній конторі м.Сокаля, а не у сільській раді.

Колегія суддів вважає, що такі доводи позивача не є обґрунтованими та вірно не взяті до уваги судом першої інстанції.

Так, відповідно до статті 534 ЦК України (в редакції на час спірних правовідносин) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Згідно ж ст. 541 ЦК України (що діяла у цей же період) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно ж норм Закону України «Про нотаріат» (станом на час спірних правовідносин) вбачається таке.

Ст. 1: Нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 38 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ОСОБА_5 народних депутатів.

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.

Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40 цього Закону.

За ст. 9 Закону нотаріус та посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської ОСОБА_5 народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ОСОБА_5 народних депутатів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської ОСОБА_5 народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Згідно ст. 37 Закону у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ОСОБА_5 народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів до охорони спадкового майна;

2) накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ОСОБА_5 народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії:

1) посвідчують заповіти;

2) посвідчують доручення;

3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

4) засвідчують справжність підпису на документах.

Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ОСОБА_5 народних депутатів не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

За статтею ж 39 Закону Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ОСОБА_5 народних депутатів встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами встановлюється цим Законом, Консульським статутом України та іншими актами законодавства України.

Згідно ст. 40 Закону нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської ОСОБА_5 народних депутатів на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської ОСОБА_5 народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно ж до ст. 56 Закону нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії.

Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Згідно ж п. 7, 8, 82-85, 88-1 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», що затверджена Наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994 року (станом на час спірних правовідносин):

7. Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 Закону "Про нотаріат", та інших випадків, передбачених законодавством України.

8. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в посвідчувальному написі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

82. Нотаріус посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу і особисто подані ними нотаріусу. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб не допускається.

Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі та підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу. У заповіті зазначаються: дата і місце народження заповідача; місце і час укладення заповіту.

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в пункті 13 цієї Інструкції.

Громадянин, на користь якого заповідається майно, не вправі підписувати його за заповідача.

83. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

84. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне користування цим будинком або певною його частиною (стаття 539 Цивільного кодексу.

До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (про порядок проведення захоронення заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної загальнокорисної мети тощо).

85. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.

Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 535 Цивільного кодексу. Зміст цієї статті заповідачу не роз'яснюється у випадку, якщо предметом заповіту є тільки вклад у кредитній установі.

88-1. Заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ у порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ.

Згідно ж п.п. 5 п. б ч.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить зокрема делеговане повноваження про вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Зважаючи на наведені норми закону та підзаконного нормативно-правового акту у таких відсутні будь-які норми, які б свідчили про під ставність доводів позову та апеляційної скарги.

Жодних норм, які б вказували про необхідність посвідчення заповіту виключно за постійним місцем проживання громадянина, що зареєстроване у встановленому законом порядку немає. Тобто вказана нотаріальна дія могла бути вчиненою нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської ОСОБА_5 народних депутатів на всій території України в межах їх нотаріального округу чи території відповідної ради.

Тому підстав вважати, що оспорюваний заповіт, який був посвідчений посадовою особою населеного пункту де проживала певний період перед смертю та померла ОСОБА_6, а саме с. Переспа Сокальського району Львівської області, хоча і не була зареєстрована у встановленому законом порядку, був посвідчений не уповноваженою на це особою та з порушенням вимог закону немає.

Про порушення інших вимог закону при посвідченні оспорюваного заповіту, які наведено вище, позивачем не наведено та таких відповідно ні судом першої, ані апеляційної інстанції не встановлено.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід вважати необґрунтованими, а саму скаргу відхилити, рішення ж суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 4 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_8