Рішення № 64486775, 01.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/3511/15-ц Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/62/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 01.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Березовенко Р.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головне управління по м. Києву та Київській області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

у серпні 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області звернувся Фастівського міськрайонного суду Київської області з вищезазначеним позовоммотивуючи свої вимоги тим, що з ОСОБА_2 у 2010 році було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №3847.

Позивач виконав умови договору надавши відповідачу кредит в сумі 675000 грн. на умовах зворотності та платності строком на 10 років та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22% річних.

22 жовтня 2010 року був укладений додатковий договір №1 до кредитного договору №3847, яким було внесено зміни до договору відновлювальної кредитної лінії, а саме банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти в сумі 1 500 000грн., а позичальник зобовязався прийняти та повернути кредит.

11 лютого 2011 року було укладено додатковий договір №2 до кредитного договору №3847, яким внесено зміни до договору відновлювальної кредитної лінії, а саме банк зобовязався надати ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 300 000 грн., а позичальник зобовязався прийняти та повернути кредит.

З метою належного виконання позичальником взятих на себе зобовязань за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно якого поручитель зобовязується відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязання за кредитним договором.

Відповідачі зі своєї сторони порушили умови договору та мають прострочену заборгованість.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» за Договоромвідновлювальної кредитної лінії №3847від 30 червня 2010 року заборгованість в розмірі 3 025 017 грн. 37 коп. Також стягнути з відповідачів сплачені позивачем судові витрати у сумі 3654грн.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ«Ощадбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №3847 від 30 червня 2010 року в сумі 3 025 017 грн. 37 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» суму сплаченого судового збору в сумі 3 654грн.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість таке,що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що суд першої інстанції неповно зясував всі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявних в матеріалах справи доказам.

Також, апелянт стверджує, що суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного заочного рішення не врахував того, що згідно рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області по справі №381/221/13-ц з відповідачів вже було стягнуто заборгованість у розмірі 2562036 грн. 05 коп., вказана заборгованість складається з простроченої заборгованості за основним боргом 2229755 грн. 77 коп., простроченої заборгованості за процентами 186619 грн. 53 коп., загальної суми пені 75660 грн.05 коп.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки розрахунку заборгованості, оскільки вона не відповідає дійсності.

Просив заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 червня 2010 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Фастівське відділення №2877 та ОСОБА_2 було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №3847, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти на споживчі цілі в сумі 675 000 грн. строком на 10 років із розрахунку 22% річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 30 червня 2020 року.

На виконання Постанови КМУ затвердженої за №502 від 06 квітня 2011 року «Про внесення змін до постанови КМУ від 25.02.2003 року № 261» у назві і Статуті ВАТ «Державний ощадний банк України» було замінено назву на ПАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно п.2 розділу 5 Кредитного договору, за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню основної суми Кредиту та своєчасній сплаті процентів користування Кредитом, комісійних винагород та інших платежів за Договором, позичальник зобовязується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,07% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

22 жовтня 2010 року був укладений додатковий договір №1 до кредитного договору №3847, яким було внесено зміни до договору відновлювальної кредитної лінії, а саме банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти в сумі 1 500 000грн., а позичальник зобовязався прийняти та повернути кредит.

11 лютого 2011 року було укладено додатковий договір №2 до кредитного договору №3847, яким внесено зміни до договору відновлювальної кредитної лінії, а саме банк зобовязався надати позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 300 000грн., а позичальник зобовязався прийняти та повернути кредит.

Згідно п.3.4 Кредитного договору, Банк має право вимагати від Боржника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній Банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за договором, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником будь-яких обовязків за кредитним договором, в тому числі, але не виключно. у випадку затримання сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, належних до сплати комісійних винагород та інших платежів за договором кредитування на один місяць.

В забезпечення договору кредиту був укладений Договір поруки №13469 від 30 червня 2010 року укладеного між позивачем та ОСОБА_3, що виступила поручителем.

Згідно з умовами договору поруки (п.1.1), поручитель зобовязується перед Банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязання за кредитним договором.

22 жовтня 2010 року було укладено додатковий договір №1 до договору поруки №13469, яким до нього були внесені зміни, а саме: замінено словосполучення «кредит в розмірі 675 000грн.» на словосполучення «кредит в розмірі 1 500 00грн.».

11 лютого 2011 року було укладено додатковий договір №2 до договору поруки №13469, яким словосполучення «повернути кредит в розмірі 1 500 000грн.» замінено на словосполучення «повернути кредит в розмірі 2 300 000грн. шляхом здійснення щомісячних платежів на умовах, зазначених у кредитному договорі».

На момент подання позовної заяви за відповідачами рахується заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №3847 від 30 червня 2010, яка станом на 01 липня 2015 року складається з: - 1 461 435,00 грн. загальна сума не простроченого кредиту (сума основного боргу); - 838 320,77 грн. загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом ( по основному боргу); - 23 619,53 грн. загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; - 75 660,75 грн. загальна сума пені.

Всього сума кредитної заборгованості складає 2 399 036 грн. 05 коп.

Крім того до стягнення підлягає також: - 37 555, 56 грн. сума 3% річних від простроченої заборгованості по основному боргу;- 22 161, 14 грн. сума 3 % річних від прострочення сум по відросткам; - 518 142,4 грн. загальна сума інфляційних витрат від простроченої заборгованості по основному боргу; - 48 122,22 грн. загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум по відсоткам, в всього 625 981,32 грн.

Таким чином, загальна заборгованість по кредиту станом на 01 липня 2015 року складала 3 025 017грн. 37 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у звязку з порушенням відповідачами умов договору відновлювальної кредитної лінії №3847 в частині щомісячного погашення кредиту, відсотків та неналежного виконання своїх зобовязань за договором позивач, 03 серпня 2015 року боржнику фінансовому поручителю ОСОБА_3 було направлено повідомлення про усунення порушень основного зобовязання №53/08/1043 та №53/08/1042 про наявну заборгованість за наданим кредитом, з пропозицією погасити заборгованість в зазначений термін.

Однак відповідачами дана пропозиція була проігнорована та не виконана.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Згідно ст.ст.1049,1054 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах встановлених договором.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків.

Вимогами статті 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зіст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Колегія суддів не може погодитись із заочним рішенням суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору, оскільки такий порядок не передбачений чинним законодавством, а тому заочне рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині стягнення судового збору, стягнувши з відповідачів на користь позивача по 1 827грн. з кожного окремо.

В решті заочного рішення суду першої інстанції від 14 березня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, і підстав для його скасування відсутні

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2016 року в частині солідарного стягнення судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській областіАТ «Ощадбанк» суму судового збору в розмірі 1827 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській областіАТ «Ощадбанк» суму судового збору в розмірі 1 827 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді