Ухвала суду № 64483329, 02.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1861/15-ц

Провадження № 22-ц/779/215/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Максюти І.О.,

секретаря: Петріва Д.Б.,

з участю: представника ПАТ «УкрСиббанк» -

Ковальчука В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Долинського районного суду від 19 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» пред'явлено до ОСОБА_3 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначено, що у зв'язку із невиконанням останнім умов договору споживчого кредиту №11386640000, укладеного між сторонами 26.08.2008 року на суму 54 950 доларів США, з кінцевим терміном повернення 23.08.2029 року, щодо погашення кредитних коштів, утворилась заборгованість, яка станом на 17.08.2015 року за кредитом та відсотками становила 46 632,90 доларів США, а по пені - 12 350,11 грн. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати вищевказану заборгованість просили стягнути її в примусовому порядку, а також 3 654 грн сплаченого судового збору.

Заочним рішенням Долинського районного суду від 19 жовтня 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 46 632,90 доларів США заборгованості за договором споживчого кредиту, що станом на 26.08.2015 року еквівалентно 1 054 995,26 грн, з яких: 44 425,50 доларів, що еквівалентно 1 005 056,35 грн - заборгованість за кредитом; 2 207,40 доларів США, що еквівалентно 49 938,92 грн - заборгованість за відсотками, а також 12 350,11 грн заборгованості по пені, з яких: 4 823,08 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 7 527,03 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками. Також постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 3 654 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що до частини позовних вимог Банку слід застосувати позовну давність, зокрема до частин кредиту, які розділені на окремі щомісячні платежі згідно графіку погашення, а також до сум щомісячних платежів по відсотках, належних до сплати за три роки до дня пред'явлення позову. Крім того, зазначає ОСОБА_3, суду першої інстанції слід було застосувати позовну давність і до вимог щодо пені, нарахованої за один рік до дня пред'явлення позову. Також апелянт звертає увагу суду на те, що він належним чином не був повідомлений про час та місце судового засідання, оскільки проживає за іншою адресою. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явився з невідомих причин, хоча судове повідомлення йому було направлено і вручено завчасно у встановленому законом порядку. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» доводи апеляційної скарги заперечив, вважаючи, що позов до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості було пред'явлено в межах загального трьохрічного строку позовної давності. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 26.08.2008 року між сторонами було укладено договір про надання споживчого кредиту №11386640000 на суму 54 950 доларів США зі сплатою 12,85% річних та кінцевим терміном повернення 23.08.2029 року (а.с.15-23). В подальшому, сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 26.08.2008 року та №2 від 30.10.2014 року до вищезазначеного кредитного договору, за умовами яких в тому числі було змінено відсоткову ставку та передбачено право Банку на дострокове стягнення кредиту (п.п.5.5. Договору) (а.с.25-28). Додатковою угодою №2 фактично було здійснено реструктуризацію кредитної заборгованості ОСОБА_3 Пунктом 2.1 згаданої додаткової угоди №2 від 30.10.2014 року було обумовлено, що позичальник у будь-якому випадку зобов'язується повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до цієї додаткової угоди, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Отже, уклавши 30.10.2014 року додаткову угоду щодо реструктуризації кредитної заборгованості, ОСОБА_3 визнав свій борг. У зв'язку із цим перебіг позовної давності було перервано. У відповідності із ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку наданого ПАТ «УкрСиббанк» станом на 17.08.2015 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №11386640000 від 26.08.2008 року склала: по кредиту та відсотках у розмірі 46632,90 дол. США, та пені у розмірі 12350,11 грн., з яких:

44425,50 дол. США - заборгованість за кредитом, у тому числі 1127,07 дол. США - прострочена заборгованість за строк з 26.12.2014 року по 26.08.2015 року; 2207,40 дол. США - заборгованість за процентами, у тому числі 1955,79 дол. США - прострочена заборгованість за строк з 28.11.2014 року по 31.07.2015 року; 4823,08 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 28.12.2014року по 26.08.2015 року; 7527,03 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 28.12.2014 року по 26.08.2015 року.

Правильності наданих позивачем розрахунків кредитної заборгованості станом на 17.08.2015 року апелянт не оспорює.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові або в частині позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, питання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності відповідачем порушувалось тільки в заяві про перегляд заочного рішення суду першої інстанції та в доводах апеляційної скарги.

Якщо й вважати, що позивачем дійсно пропущено строк позовної давності до частини вимог банку, то колегія в даному випадку виходить з такого. Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної інстанції та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності. Оскільки ст.267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі №6-780цс15.

Приймаючи до уваги вище наведене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування заочного рішення, ухваленого в даній справі.

Керуючись ст. ст. 307; 308; 313; 314; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Долинського районного суду від 19 жовтня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

І.О. Максюта