Ухвала суду № 64478985, 01.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/5581/16-ц Номер провадження 22-ц/775/254/2017

Єдиний унікальний номер 243/5581/16-ц Головуючий в I інстанції Кузнецов Р.В.

Номер провадження 22-ц/775/254/2017 Суддя доповідач Дундар І.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.

за участю секретаря Яворського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1

на рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2016 року позовні вимоги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4» заборгованість за кредитним договором № 260/2011 від 02 червня 2011 року станом на 20 квітня 2016 року, в сумі 50933,19 грн. та в дохід держави судовий збір; в задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 просила скасувати рішення в частині відмови в задоволенні стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання та ухвалити нове рішення , яким стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором у розмірі 70811,53 грн., оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, не повно зясовані фактичні обставини справи, не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Суд не звернув уваги, що позичальник і поручитель не зявлялись в судові засідання та не надавали підтвердження свого постійного місця проживання чи перебування, в зоні проведення антитерористичної операції. Крім того, відмова в стягненні пені призведе до штучного зменшення ліквідаційної маси, що порушить права Держави, в особі Фонду, інших кредиторів ПАТ «ВіЕйБіБанк», спричинить невиправдані видатки з Державного бюджету України, а також збитки для держави в особливо великих розмірах.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші особи до суду не зявились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини не явки суду не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги позивачем рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, а тому апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Апеляційний суд вважає що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за вказаний період в повній мірі відповідає вимогам закону.

Відмовляючи у стягненні заборгованості по пені, суд першої інстанції виходив з положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за якими забороняється стягувати заборгованість по пені, яка утворилась із 14 квітня 2014 року.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 02 червня 2011 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №260/2011 на суму 58800, 00 грн. зі сплатою за користування кредитом 13% річних на строк до 02 червня 2016 року, 02 червня 2011 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір поруки, станом на 20 квітня 2016 року заборгованість за кредитом склала 33693,13 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 9125,66 грн. та пеня в сумі 70811,53 грн..

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» N 1669-VII від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р до зазначених населених пунктів належать м. Миколаївка та м. Словянськ.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із пунктом 16 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Миколаївка та м. Словянськ.

З копії паспорта ОСОБА_3 вбачається, що він зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк..спр.22-23).

З матеріалів справи позовної заяви, копії кредитного договору, наданих позивачем, копії паспорта, виходить, що місце проживання ОСОБА_2 м. Миколаївка вул..Миру. 7/30 (арк..спр.8).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позичальнику ОСОБА_2 нарахована плата за пропуск платежів в сумі 70811,53 грн. за період з 3 червня 2015 року по 20 квітня 2016 року (арк..спр.7).

За умовами кредитного договору (п.4.3) у випадку прострочення Позичальником виконання грошових зобовязань, про які йдеться в п.3.3.2 Загальної частини Договору, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню, що розраховується від суми невиконаних Боргових зобовязань, строк яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання, за кожний день, коли мало місце таке прострочення (аре.спр.8-15).

Отже висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені (плати за пропуск платежів) в повному обсязі з посиланням на ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідають вимогам закону, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачі не підтвердили суду свого постійного місця проживання не може бути підставою для скасування рішення, оскільки сам позивач в позовній заяві та доданих до неї документах зазначив місце проживання відповідачів, яке є підставою для не нарахування пені.

Суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи і дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Під час відкриття провадження у справі ухвалою судді Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2017 року уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 була відстрочена оплата судового збору до ухвалення рішення у справі, тому з позивача в доход держави належить стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2008,79 грн., з наступного розрахунку.

Позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру 11 липня 2016 року (арк..спр.1-3); ціна позову 121744,72 грн.

На підставі ч. 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; п.6 ч.2 за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлена в такому розмірі - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; п.1 ч.2 за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду в певному розмірі виходячи зі ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги незалежно від оспорюваної суми (підпункти 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону N 3674-VI).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VІІI установлена мінімальна заробітна плата з 01 січня 2016 року в розмірі 1378,00 грн.

Отже розмір судового збору за подання апеляційної скарги складе 121744,72 х 1,5% х 110% = 2008,79 грн.

Керуючись ст.307, 308, 313-315 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 в доход держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі2008,79 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: