Ухвала суду № 64478482, 05.01.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/138/17

Провадження № 2/161/1139/17

У Х В А Л А

05 січня 2017 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Гриня О.М.,

при секретарі Муригіній А.І.,

вивчивши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Департаменту ЖКГ Луцької міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області в справі №161/9295/15-ц його було незаконно визнано таким, що втратив право користування житловою квартирою №24 в будинку 36 по вул. Коперніка в місті Луцьку, внаслідок чого ОСОБА_2 приватизував вказану квартиру лише на себе та порушив його право брати участь у приватизації. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2016 року заочне рішення про визнання його таким, що втратив право користування житловою площею, було скасовано та призначено до розгляду в загальному порядку. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 до нього про визнання його таким, що втратив право користування житлом залишено без розгляду. Вважає, що свідоцтво про право власності на житло від 05.05.2016 року є незаконним. Оскільки він також зареєстрований в спірній квартирі, а отже він також має право взяти участь у приватизації спірної квартири. Просить визнати недійсним з дати видачі та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане відділом реєстрації житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради від 05 травня 2016 року, виданого на підставі розпорядження №2080-р від 05 травня 2016 року.

Разом з тим, 04 січня 2017 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій зазначає, що на даний момент існує реальна можливість того, що дії відповідача можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, оскільки відповідач вважає, що він не має жодних прав на спірну квартиру та бажає продати квартиру без його згоди. Крім того, відповідач ухилявся від вирішення питання щодо спірної квартири та наголошував, що квартира його і для нього «ніяке рішення суду немає значення». Просить задовольнити клопотання про забезпечення позову, накласти арешт та заборонити відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, 43010 та належить на праві власності ОСОБА_2.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 цього Кодексу передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом реєстру житлового фонду Департаменту ЖКГ Луцької міської ради від 05.05.2016 р., квартира №24 у буд.36 на вулиці Коперніка в місті Луцьку належить на праві власності ОСОБА_2 та членам його сімї.

Враховуючи, що між сторонами існує спір щодо права власності на квартиру №24, що знаходиться в буд. №36 по вулиці Коперніка в місті Луцьку, суд вважає, що заяву слід задовольнити частково. Однак, заявником не обґрунтовано необхідності застосування накладення арешту та неможливість застосування інших видів забезпечення позову, та не надано суду доказів, які свідчать про співмірність заявлених вимог із видом забезпечення.

Проте, враховуючи, що дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду може бути утрудненим або взагалі неможливим, суд приходить до висновку про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим третім особам за його дорученням вчиняти дії щодо відчуження або розпорядження нерухомим майном, а саме: квартирою №24, що знаходиться в буд. №36 по вулиці Коперніка в місті Луцьку.

Керуючись ст.ст. 151-153, 209-210 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 та іншим третім особам за його дорученням вчиняти дії щодо відчуження або розпорядження нерухомим майном, а саме: квартирою №24, що знаходиться у житловому будинку № 36по вул. Коперніка в м. Луцьку.

У задоволенні вимог про накладення арешту відмовити.

Ухвалу до негайного виконання направити Першому та Другому Відділам Державної виконавчої служби міста Луцька.

Про результати виконання ухвали Відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції повідомити Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь