Рішення № 64475441, 01.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3031/16-ц 22-ц/774/130/К/17

Справа № 215/3031/16-ц Головуючий у 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/130/К/17 ОСОБА_1

Категорія 26 (Ш) Доповідач: Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувсядо Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ОСОБА_4 «ПівнГЗК»), з позовом про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працюючи протягом тривалого часу у відповідача в шкідливих умовах праці, він отримав професійні захворювання з діагнозами вібраційна хвороба та хронічне обструктивне захворювання легень, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 05.05.2016 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 45%, з них: 35% - по вібраційній хворобі та 10 % - по хронічному обструктивному захворюванню легень, а також третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01.05.2017 року.

Позивач вважає, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, йому спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_4 «ПівнГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди 290000 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та на його користь з ОСОБА_4 «ПівнГЗК» стягнуто 25000 грн. моральної шкоди без стягнення податків та обовязкових платежів, а також на користь держави - судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 «ПівнГЗК» просить змінити рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме його дії стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємстві у заподіянні моральної шкоди позивачу. Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого; розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 «ПівнГЗК» підлягаєзадоволеннюз наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 протягом тривалого часу з 06.09.1985р. по 04.01.1988 року, з 25.04.1989 року по 04.09.1990 року, з 12.05.1993 року по 25.03.1999 року, з 20.09.2004 року по 16.06.2015 року працював на посаді помічника машиніста екскаватора на підприємстві відповідача й звільнився 16.06.2015 року за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично-допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с. 33-40).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини № 270 від 12.02.2015 року у позивача встановлені професійні захворювання з діагнозами: 1) вібраційна хвороба другої ст. від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з вираженим полірадикулярним синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФС 1-2 ст.), деформуючим остеоартрозом з періартрозами ліктьових і колінних суглобів (ПФС 1-2 ст.); 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.(пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.), група А. ЛН 1ст. (а.с 9-10).

Згідно п. 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 березня 2015 року причиною зазначених професійних захворювань є робота в умовах перевищення гранично-допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с. 4-7).

Висновком МСЕК від 05.05.2016 року ОСОБА_2 встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 45%, з них: 35% - по вібраційній хворобі та 10 % - по хронічному обструктивному захворюванню легень, а також третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01.05.2017 року (а.с. 19).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обовязок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з доведеності факту заподіяння моральної шкоди позивачу при виконанні ним трудових обовязків з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першоїст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 рокуроз'яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 березня 2015 року, причиною професійних захворювань позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які виникли у звязку з порушенням керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, якими передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Оскільки порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України встановлено вищевказаним актом розслідування хронічного професійного захворювання, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу.

Спростовуються доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилання представника відповідача ОСОБА_4 «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Між тим, колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2 є з завищеним.

Так, представником позивача суду апеляційної інстанції було надано копію первинного висновку МСЕК від 16.06.2015 року, яким ОСОБА_2 первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 35%, таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачу первинно було встановлено 45% втрати професійної працездатності.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом без повногоурахування роз'яснень, наведених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів - 20 років 6 місяців, характер отриманих позивачем професійних захворювань, ступінь втрати ним професійної працездатності первинно, який становить 35%, тривалість розладу його здоров'я, припинення трудової діяльності за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за віком, а також пов'язані з отриманими професійними захворюваннями фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 25000 грн. до 15000 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.303,307, п.3 ч.1 ст.309,313,314,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 серпня 2016 року в частині розміру моральноїшкоди, стягнутоїз Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2, змінити, зменшивши цей розмір з 25000 гривень до 15000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту йогопроголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: