Рішення № 64475350, 31.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/886/17 Справа № 203/5110/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

за участі секретаря: Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 рокуПАТ Альфа-Банк звернулось до суду з указаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 таГригорук О. В. заборгованість за кредитним договором, яка станом на 03.05.2015 року становить24083700,76 грн., з яких: 299986,06 грн. заборгованість по відсотках, 23783714,70 грн. заборгованість по пені, а також позивач просив стягнути солідарно з обох відповідачів судовий збір у сумі 3654 грн. /а.с.1-3, 44-49/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2016 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено /а.с.140-142/.

В апеляційній скарзі ПАТ Альфа-Банкпросить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права /а.с.140-142/.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2008 року між ЗАТ Альфа-Банк, правонаступником якого є ПАТ Альфа-Банк, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 490063409, відповідно до умов якого відповідач отримав 49 562,02 дол. СШАзі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,99% на рік з кінцевим терміном повернення до 14.04.2011 року /а.с.5-7/.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між банком та Григорук О.В.14.04.2011 рокуукладено договір поруки № 490063409-П, за умовами якого поручитель зобовязалась перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором /а.с.8/.

Однак, своїх зобовязань за кредитним договором ОСОБА_2 не виконував, а тому станом на 14.03.2012 року виникла заборгованість у сумі 452 770,85 дол. США, з яких 42 104,97 дол. США заборгованість за кредитом; 13 669,88 дол. США проценти; 396 996 дол. США пеня.

Зазначені обставини були встановлені заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.2012 року у справі № 0418/3126/2012 за позовом ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вищевказаним заочним рішенням позов було задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 таГригорук О. В. на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором № 490063409 від 14.04.2008 року у сумі 794063,64 грн. /а.с.20-21/. Заочне рішення суду від 29.10.2012 року набрало законної сили 09.11.2012 року та боржниками не виконано.

У звязку з цим, станом на 03.08.2015 року, у позичальника перед банком виникла заборгованість у сумі 24083700,76 грн., з яких: 299986,06 грн. заборгованість по відсотках, 23783714,70 грн. заборгованість по пені, яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у звязку з ухваленням заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 29.10.2012 року у справі № 0418/3126/2012, було реалізовано право позивача щодо стягнення усієї суми заборгованості, розмір якої був визначений судом у гривневому еквіваленті у сумі 794063,64 грн., а тому дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Крім того, суд зазначив про безпідставність застосування положень кредитного договору № 490063409 від 14.04.2008 року щодо нарахування відсотків та пені за прострочення виконання зобовязань, оскільки вказані відсотки та пеня визначались із розрахунку зобовязань в іноземній валюті, а на цей час сума боргу відповідачів встановлена судом в гривні.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 цього Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Кредитним договором № 490063409 від 14.04.2008 року передбачено сплату процентів на суму залишку заборгованості за кредитом та нарахування пені за несвоєчасність виконання зобовязань.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним судом України у постановах по справам № 6-1206цс15 від 23.09.2015 року та № 6-157цс16 від 25.05.2016 року.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Отже, суд першої інстанцій дійшов неправильного висновку про те, що з ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з позичальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як з поручителя, слід стягнути солідарно заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами, що утворилась станом на 03.08.2015 року (за період з дня ухвалення заочного рішення від 29.10.2012 року по 03.08.2015 року) у сумі 299986,06 грн., а також пеню.

Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню, колегія суддів виходить з наступного.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Окрім того, ст.616 ЦК України передбачено, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Заявлений позивачем розмір пені у сумі 23783714,70 грн. значно перевищує суму боргу по відсоткам.

Будучи обізнаним, що позичальник не виконує заочне рішення суду від 29.10.2012 року, не погашає заборгованість, банк протягом значного періоду часу не вживав ніяких заходів,що свідчить про те, що своїми діями позивач сприяв збільшенню розміру пені.

Із врахуванням цих обставин у справі - розміру збитків та дій банку, апеляційний суд, відповідно до загальних засад цивільного законодавства, а саме передбачених п.6 ч.1 ст.3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, вважає за можливе зменшити нарахований банком розмір пені до 50000 грн., стягнувши її у солідарному порядку з відповідачів.

Відтак, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 490063409 від 14.04.2008 рокустаном на 03.08.2015 року, що підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача становить 349 986,06 грн. ( відсотки - 299986,06 грн., пеня - 50000 грн.)

Отже, рішення суду першої інстанції від 12.08.2016 року підлягає скасуванню, на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог.

Виходячи з положень ч.ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позову згідно меморіального ордеру № 67736 від 19.08.2015 року було сплачено судовий збір у сумі 3654 грн., а також, згідно меморіального ордеру № 109291 від 27.10.2016 року сплачено 4019,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, тобто всього 7673,40 грн. /а.с.4, 153/.

Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру стягнутих сум, a саме з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з кожного, на користь банку слід стягнути по 55,75 грн. у відшкодування судового збору по справі (349986,06 грн. Х 7673,40 грн. : 24083700,76 грн.: 2)

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Альфа-Банк задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004), заборгованість за кредитним договором № 490063409 від 14 квітня 2008 року, станом на 03 серпня 2015 року в розмірі 349 986,06 грн., що складається з : 299986,06 грн. відсотки, 50000 грн. - пеня.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004) по 49,36 грн. з кожного в рахунок відшкодування судового збору по справі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_4