Ухвала суду № 64475313, 31.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/816/17 Справа № 174/608/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Максюти Ж.І.,

суддів : Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

за участі секретаря: Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року про повернення заяви,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та заяву про забезпечення доказів повернуто позивачу /а.с.30/.

З такою ухвалою не погодилась позивач, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила її скасувати /а.с.34-37/.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви та заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для вчинення цієї процесуальної дії.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якому просила поділити обєкти спільної сумісної власності подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_1, а також автомобіль марки ОСОБА_4, 2007 р.в., д/з АЕ 9107 ЕР, VIN код WDF 63960113380601, у рівних частках між нею та відповідачем ОСОБА_3В./а.с.1/.

Ухвалою від 13.10.2016 року суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху, з тих підстав, що вона не містила ціни позову й позивачці було запропоновано визначити на підставі ст.80 ЦПК України розмір судового збору та сплатити його /а.с.22-23/. Крім того, ОСОБА_2, відповідно до вимог вказаної ухвали, необхідно було конкретизувати (уточнити) позовні вимоги, оскільки в заяві не зазначено час припинення спільного ведення господарства між нею та відповідачем, джерела і час придбання спільно нажитого майна, питання про поділ якого ставиться позивачкою та уточнити прохальну частині заяви, зазначивши яким саме чином слід поділити квартиру та автомобіль в рівних частках /а.с.22-23/.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком районного суду про необхідність залишення позовної заяви без руху з огляду на наступне.

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 від 12.10.2016 року про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви, позивач вказує, що ОСОБА_3 утримує у себе договір купівлі - продажу квартири, довідку рахунок та біржовий договір купівлі - продажу автомобіля, а тому вона не може встановити ринкову вартість майна, що підлягає поділу та визначитись із сумою судового збору, що слід сплатити /а.с.3/.

У звязку з цим, цього ж дня, позивачем було надано заяву про забезпечення доказів, відповідно до якої остання просить витребувати у відповідача нотаріально посвідчений договір-купівлі продажу квартири у м.Вільногірську Дніпропетровської області, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а також довідку-рахунок № КІМ996906 від 07.11.2011 р. та договір купівлі-продажу автомобіля марки ОСОБА_4, 2007 р.в. для визначення вартості цього майна /а.с.5а/.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, а тому необґрунтовано залишив позовну заяву без руху. Зокрема, вимоги суду щодо уточнення позовних вимог є безпідставними, оскільки дане питання має вирішуватись судом першої інстанції у порядку ч.6 ст. 130 ЦПК України, тобто у попередньому судовому засіданні.

Отже, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, районний суд допустив порушення норм процесуального права.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що ухвала від 25.10.2016 року про повернення позовної заяви та заяви про забезпечення доказів не може залишатися в силі. Застосування норм п.1 ч.3 ст. 121 ЦПК України, на які послався суд першої інстанції, з урахуванням наведених обставин справи, є передчасним.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції від 25.10.2016 року підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції. А тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_5