Постанова № 6447200, 12.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2009 р.                                                                       № 2-а- 41200/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді- Самойлової В.В.

при секретарі- Ланцевич Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт+" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Профіт+» звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, винесене відносно нього № 0000041800/0 від 11.08.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 105051 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з положеннями про презумпцію правочинності відбулась господарська угода, за якою він придбав товар та використовує в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності і має право, відповідно до пп. 7.4.1, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», віднести до податкового кредиту суму податку сплаченого за даною угодою. У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю Подус М.О. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Сагайдак Є.С. просила у задоволенні позову відмовити, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем порушені ст. ст. 203, 215, 216, 228, п.п. 3.1.1 п. 3.1, ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач занизив податок на додану вартість в сумі 70034 грн.

Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого зі слідуючих підстав.

Встановлено, що на підставі службового посвідчення УХК № 043868 від 22.05.2009р., виданого ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету Гриненко Ю.В. за період з 01.08.08р. по 30.09.08р. була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Профіт+» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компані Стріт».

В ході даної перевірки встановлені слідуючи порушення:

- ст. ст. 203, 215, 216, 228, п.п. 3.1.1 п. 3.1, ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач занизив податок на додану вартість в сумі 70034,73 грн.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 24.07.2009р. № 1465/18-31642371.

Відповідно до цього акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000041800/0 від 11.08.2009р. щодо позивача про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 105051 грн.

Суд не погоджується з вищевказаним рішенням, виходячи з наступного.

За перевіряємий період з 01.08.08р по 30.09.08р. позивач ТОВ «Профит +» мав правовідносини з ТОВ «Компані Стріт» за договором № 8/08/04-1 від 04.08.08р. про поставку товару, згідно рахунків-фактур постачальника, а саме:

- рахунку-фактури №СФ-29081 від 19.08.08р. на поставку вікон металопластикових на загальну суму 135938,77 грн.;

-          рахунку-фактури №СФ-15093 від 15.09.08р. на поставку комплектуючих та фурнітури для виробництва вікон з ПВХ на загальну суму 75888,00 грн.;

-рахунку-фактури №СФ-І5094 від 12.09.08р. на поставку профілю для виробництва вікон з ПВХ на зальну суму 175456,80 грн.;

-          рахунку-фактури №СФ-23096 від 19.09,08р. на поставку вікон металопластикових на загальну суму 32924,81 грн.

Оплата за отриманий товар проводилась позивачем в безготівковій формі, а саме: платіжним дорученням № 124 від 19.08,08р. на суму 135938,77 грн.; платіжним дорученням № 141 від 22.09.09р. на суму 284269,61 грн.

На виконання умов договору №8/08/04-1 від 04.08.09р. ТОВ «Компані Стріт» було поставлено товари, на що виписано такі накладні:

- видаткова накладна №РН-29081 від 29.08.08р. на загальну суму 135938,77 грн. (поставка вікон металопластикових);

- видаткова накладна № РН-15093 від 15.09.08р. на загальну суму 75888,00 грн. (поставка комплектуючих та фурнітури для виробництва вікон з ПВХ);

- видаткова накладна № РН-15094 від 15.09.08р. на загальну суму 175456,80 грн. (поставка профілю для виробництва вікон з ПВХ);

- видаткова накладна №РН-23096 від 23.09.08р. на загальну суму 32924,81 грн. (поставка вікон металопластикових);

та податкові накладні:

- податкова накладна № 29081 від 19.08.08р. на загальну суму 135938,77 грн., в тому числі ПДВ 22656,46 грн.;

- податкова накладна № 15093 від 15.09.08р. на загальну суму 75888,00 грн., в тому числі ПДВ 12648,00грн.;

- податкова накладна № 15094 від 15.09.08р. на загальну суму 175456,80 грн., в тому числі ПДВ 29242,80 грн.;

- податкова накладна № 23096 від 22.09.08р. на загальну суму 32924,81 грн., в тому числі ПДВ 5487,47 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень та вересень 2008 року.

Таким чином, між позивачем та ТОВ „Компані Стріт" відповідно до ст. 712 ЦК України був укладений договір поставки, який за формою та змістом відповідає цій нормі закону.

Відповідач стверджує, що ТОВ «Компані Стріт» є підприємством, кредитом якого можуть скористуватися інші суб'єкти підприємницької діяльності для мінімізації платежів до бюджету, а саме: в інформаційних ресурсах податкових органів внесено запис про відсутність останнього за місцезнаходженням; керівник підприємства помер.

Висновок відповідача щодо того, що ТОВ «Компані Стріт» є підприємством, кредитом якого можуть скористуватися інші суб'єкти підприємницької діяльності для мінімізації платежів до бюджету є безпідставним, оскільки п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.2005 року N 327 передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо). ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не зазначає, що це за інформаційний ресурс і яким нормативним актом передбачений його статус для використання у висновках акту перевірки та при розгляді заперечень на акт перевірки.

Надалі відповідач робить безпідставний висновок про те, що оскільки прізвище виконуючого обов'язки керівника підприємства Котовського В.М. не було проведено через податкову інспекцію за місцем реєстрації ТОВ «Компані Стріт», то це свідчить про недійсність податкових накладних, виданих ТОВ «Компані Стріт».

Наведені висновки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова не грунтуються на нормах діючого законодавства, де не передбачено, що момент набуття повноважень посадовою особою платника податків якимось чином пов'язаний з його проведенням через податкову інспекцію за місцем реєстрації юридичної особи.

Таким чином, зазначені висновки стосовно недійсності первинних документів не ґрунтуються на нормах законодавства та є безпідставними.

Водночас, суд зазначає, що діючим законодавством не передбачена солідарна відповідальність платників податків за неподання податкової звітності та несплату податків. Проте відповідач, виходячи з того, що ТОВ «Компані Стріт» не подала податкову звітність, приходить до висновку, що ТОВ «Профіт+» отримала податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у частині податкового кредиту та валових витрат, сформованих за рахунок ТОВ «Компані Стріт». Позивач несе відповідальність лише за правильність ведення обліку на власному підприємстві і не має жодного відношення до контролю над іншими платниками податків.

Висновки щодо недійсності податкових накладних, виданих ТОВ «Компані Стріт» були зроблені виходячи з інформації про невиплату Котовському В М. заробітної плати та відсутності інформації про цю особу як керівника цієї юридичної особи у реєстрі ЄДРПОУ. На підставі чого податковий орган зробив висновки, що податкові накладні підписані були не уповноваженою на те особою, а тому ніби то є недійсними.

Відповідно до протоколу ТОВ «Компані Стріт» №2 від 20.12.2007 року виконуючим обов'язки директора товариства призначено Котовського В. М. з 20.12.2007 року з правом діяти від імені товариства без доручення. Відповідно до цього протоколу 20.12.2007 року директором ТОВ «Компані Стріт» Ничипоровим Б.М. видано наказ №3 про призначення Котовського В.М. виконуючим обов'язки директора ТОВ «Компані Стріт». Таким чином, виходячи з наведеного стає очевидним, що Котовський В.М. був повноважним представником ТОВ «Компані Стріт», а висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях та оцінюються судом критично.

Таким чином, ТОВ «Профіт+» вступаючи у правовідносини з ТОВ «Компані Стріт» пересвідчився у наявності повноважень Котовського В.М. на представництво інтересів ТОВ «Компані Стріт», виходячи з цього всі документи, що були видані зазначеним контрагентом є дійсними та оформленими належним чином. А тому відображення позивачем на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Компані Стріт», податкового кредиту в сумі 70034,73 грн. за період з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. є правомірним.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа-продавець, зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», вони виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість та не має жодних порушень порядку її заповнення.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у позивача податкових накладних, підтверджуючих задекларований ним податковий кредит за період з 01.07.2008р. по 30.09.2008р., отриманий у результаті покупки товару у ТОВ «Компані Стріт», підтверджено актом перевірки відносно позивача від 24.07.2009р. № 1465/18-31642371.

Податкові накладні, які були видані ТОВ «Компані Стріт» є дійсними оскільки виписані в момент існування зазначеного платнику податків. Жодних дефектів оформлення податкових накладних, які були видані ТОВ «Компані Стріт» перевіряючим не знайдено, а тому ці накладні є дійсними та такими що обгрунтовано дають позивачу право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем у відповідності із п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" при отриманні оформлених належним чином податкових накладних від ТОВ «Компані Стріт», яке на той час було платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника ПДВ, та виписало податкові накладні за поставлені товари, правомірно віднесено до складу податкового кредиту за період з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. на суму 70034,73 грн.

Таким чином, посилання відповідною стороною щодо порушення позивачем вищезазначених норм закону є безпідставним.

Дані щодо виключення з державного реєстру України підприємства від ТОВ «Компані Стріт» у акті перевірки не зазначені, що свідчить про те, що у період взаємовідносин позивача з ТОВ «Компані Стріт» останнє було діючим.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно отриманих податкових накладних ТОВ «Компані Стріт» був зареєстрований як платник податку на додану вартість, оскільки мав відповідне свідоцтво платника ПДВ.

Згідно Закону України „Про податок на додану вартість" обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено; суб'єкт підприємницької діяльності навіть не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Таким чином, в даному випадку, на думку суду, відповідачем не доведено, що з боку позивача мало місце порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість".

Момент виникнення податкових зобов'язань у підприємства від ТОВ «Компані Стріт» відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону «Закону України «Про податок на додану вартість"» підтверджується фактом придбанням позивачем товарів, сплаченими грошовими коштами, та оригіналами податкових накладних.

Таким чином, норми пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» можуть застосовуватися лише до особи, яка виписала податкову накладну та регулюють виникнення податкових зобов'язань, а не право на податковий кредит.

Крім того, відповідальність платника податків настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, а посилання відповідача на те, що вказану в податковій накладній суму податку на додану вартість підприємством, яким видано податкові накладні, до бюджету не внесло, є безпідставними, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Вказаний договір № 8/08/04-1 від 04.08.08р. про поставку товару визнаний відповідачем нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абз. 1 ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов’язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, використовуючи в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», не звертає уваги на те, що згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним ; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів підряду визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у Замовника – на отримання результатів певної роботи, у Підрядника – на отримання оплати за виконану роботу. Ні якої іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків з боку продавця та «штучне» зменшення бази оподаткування з боку покупця) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов’язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб’єктним складом: між покупцем і державою та продавцем і державою.

Поза увагою ДПІ у Орджонікідзевському м. Харкова залишився той факт, що як ТОВ «Компані Стріт», так і ТОВ «Профіт+» виконали умови вказаного договору, оскільки позивачем був отриманий від ТОВ „Компані Стріт" товар (згідно умов договору та розрахунків-фактур), що підтверджується видатковими накладними № РН-29081 від 29.08.08р., № РН-15093 від 15.09.08р., № РН-15094 від 15.09.08р., № РН-23096 від 19,09.2008р,, в яких містяться підписи уповноважених осіб сторін про передання та отримання товару. Даний товар був оплачений в сумі, що підтверджується платіжними дорученнями № 124 від 19.08.08р., № 141 від 22.09.09р.

Таким чином, твердження відповідача у висновках акту про те, що правочин (договір № 08/04-1 від 04.08.08р.) не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків є хибним, оскільки як позивачем так і ТОВ „Компані Стріт" були виконані повною мірою обов'язки, що витікають із предмету договору поставки - товар фактично поставлений та повністю оплачений покупцем.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючого, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов, факти вказаних в акті перевірки порушень, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 105051 грн. (в т.ч. основний платіж - 70034 грн., штрафні санкції - 35017 грн.), тому податкове повідомлення – рішення № 0000041800/0 від 11.08.2009р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», а тому її дії є неправомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

А тому при таких обставинах, вказані дії відповідача не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України та є підставою для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 КАСУ, ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", суд –

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевскому районі м. Харкова винесене відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт+" № 0000041800/0 від 11.08.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 105051 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження

Повний текст постанови виготовлено 13.10.09р.

Суддя                                                                                                     Самойлова В.В.