Ухвала суду № 64470510, 26.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1817/16-ц Головуючий у І інстанції Проць Т. В.Провадження № 22-ц/780/857/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 26.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

26 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в якому з урахування заяви про зміну предмета позову від 25 жовтня 2016 року, просив встановити факт проживання однією сімєю його з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 20 вересня 2005 року по 14 липня 2007 року, визнати житловий будинок та земельну ділянку по вул. Пушкіна 13 у м.Обухів Київської області спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку, визнати легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN Caddy, реєстраційний номер АП 688 ВТ, 2008 року випуску, легковий автомобіль марки Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_1 2006 року випуску та квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаного вище майна. Також позивач просив визнати за ним право власності на частину коштів, що знаходяться на особовому рахунку ОСОБА_2 у публічному акціонерному товаристві «Пумб».

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного вище позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, з належними до будинку надвірними будівлями (сарай, погріб, уборна, колодязь, огорожа) по вул.Пушкіна, 13 у м. Обухів Київської області та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна, до набрання рішенням законної сили. В обґрунтування заяви послався на те, що відповідач може в будь-який момент відчужити спірний житловий будинок та земельну ділянку, які є спільною сумісною власністю сторін, що може утруднути чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на житловий будинок та земельну ділянку, з належними до будинку надвірними будівлями (сарай, погріб, уборна, колодязь, огорожа) по вул.Пушкіна 13, у м.Обухові Київської області, які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Обухівського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, в якому він просить просив встановити факт проживання однією сімєю його з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 20 вересня 2005 року по 14 липня 2007 року, визнати житловий будинок та земельну ділянку по вул. Пушкіна 13 у м.Обухів Київської області спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку, визнати легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN Caddy, реєстраційний номер АП 688 ВТ, 2008 року випуску, легковий автомобіль марки Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_1 2006 року випуску та квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаного вище майна. Також позивач просив визнати за ним право власності на частину коштів, що знаходяться на особовому рахунку ОСОБА_2 у публічному акціонерному товаристві «Пумб».

Відповідно до положень ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦПК України).

Задовольняючи частково заяву та забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок та земельну ділянку, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такі висновки суду є правильними й такими, що відповідають обставинам справи й вимогам закону.

При вжитті заходів забезпечення даного позову, судом першої інстанції обґрунтовано враховано зміст позовних вимог, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Таким чином ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, і не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не визначено правовий режим спірного майна, не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини не підлягають встановленню судом при розгляді заяви про забезпечення позову.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що забезпечуючи позов, суд першої інстанції не зазначив обставин, з яким він пов`язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не приймаються до уваги, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу житлового будинку та земельної ділянки, титульним власником яких є відповідач, котра може розпорядитися вказаним майном, а відтак існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді