Рішення № 64466270, 16.01.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.2017 Справа № 905/2638/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область

до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк,

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ.

про стягнення 6031грн12коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача не зявився;

від відповідача 1 не зявився;

від відповідача 2 ОСОБА_1 довіреність б/н від 08.11.2016.

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат Ілліча" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі відповідач 1) про стягнення 6031грн12коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на станцію Маріуполь- Сортувальний Донецької залізниці був відправлений вагон №62060967 з вантажем - кокс доменний, який на станцію призначення прибув з недостачею. Недостача виникла, у звязку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Ухвалою суду від 14.11.2016 залучено до участі у справі іншого відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі-відповідач 2).

Відповідач 1 у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідач 2 відзив на позов не надав, в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

13.03.2016 за накладною №52675600, Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (вантажовідправник), зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, відвантажив на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажоодержувач) у вагоні №62060967 вантаж кокс доменний загальною масою 43300кг., вантаж маркований, завантажений у вагон відправником (а.с.8).

На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 14.03.2016 був складений комерційний акт БН 724791/190.

В розділі "Д" комерційного акту БН №724791/190 від 14.03.2016 зазначено: "На підставі акту з/ф ст. Маріуполь Сорт. Донецької залізниці №1-031 від 14.03.2016 проводилось комісійне переважування вагону №62060967 за відправкою вказаній на лицьовій стороні акту. За документом значиться вантаж кокс доменний (вологий), навалом. Вага визначена відправником на електронних вагах: бруттоне вказано, тара 23900кг, нетто 43300кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 64850кг, тара з бруса - 23900кг, нетто - 40950кг, що менше документу на 2350кг. Навантаження у вагоні вище рівня бортів на 200-300 «шапкоподібна». Вантаж маркований вапном однією повздовжньою смугою. З 1 по 5 люк має поглиблення 10000ммx1500ммХ200-300мм, з 6 по 7 люк поглиблення 4000ммхна ширину вагона х200-300мм в глибину вагону. Маркування порушене. Протікання на станції Маріуполь-Сорт. відсутнє. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Обєм кузову вагона 76 м3. Обємна вага вантажу в документі не вказана. Переважування проводилось на 150т. електронних вагах ст. Сартана 2 к-та ім. Ілліча при повній зупинці вагону. При повторному переважуванні вагону, нестача вантажу підтвердилась..." (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором перевезення перевізник зобовязаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт", залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором перевезення перевізник зобовязаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт", залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Розяснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Як зазначено в накладній, вантаж завантажено у вагони відправником, вантаж маркований вапном однією повздовжньою смугою по довжині вагону.

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагонів та вантажу в них не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.

Порушення маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Донецька залізниця" виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 3,6 ст.2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Підприємствами залізничного транспорту, згідно ч.2 ст.1 зазначеного закону, є залізниці та державні підприємства, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Згідно відомостей, які розміщені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником, зокрема, ДП "Донецька залізниця".

Спірні правовідносини виникли після утворення ПАТ «Українська залізниця». Наявність правовідносин щодо перевезення вантажу за залізничною накладною між позивачем та відповідачем 1 не доведена. Доказів сплати провізної плати за перевезення на рахунки ДП "Донецька залізниця" не надано.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що перевізником за спірним перевезенням є ПАТ «Українська залізниця», а тому саме відповідач 2 повинен був забезпечити збереження вантажу від часу прийняття вантажу до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагонах, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (2%, відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644) становить 6031грн12коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст.38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат Ілліча" (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 00191129) 6031грн12коп. вартості нестачі вантажу та 1378коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Донецька залізниця" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повний текст рішення складений 23 січня 2017 року.

Суддя О.В. Говорун