Рішення № 64466215, 02.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.2017 Справа № 904/11374/16

За позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 22 978 301,89 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №14-127 від 13 травня 2014 року, заступник начальника відділу виконавчих проваджень

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №124 від 26 грудня 2016 року, представник

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" заборгованість у розмірі 22 978 301,89 грн., з яких:

- 3 % річних у розмірі 392 380,28 грн.;

- пеня у розмірі 7 555 662,09 грн.;

- 7% штрафу у розмірі 5 652 450,28 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 9 377 809,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №401/15-ПР в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 15.02.2015 по 22.07.2015 у сумі 392 380,28 грн. та інфляційні збитки за період березень - червень 2015 року, що складає 9 377 809,24 грн.

На підставі пункту 7.2 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений природний газ у розмірі 7 555 662,09 грн. за загальний період від 15.02.2015 по 22.07.2015 та штраф у розмірі 7% у сумі 5 652 450,28 грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб", проти задоволення позовних вимог заперечує, але відзиву на позов не надало.

16.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" надало клопотання про зменшення пені та штрафу, що підлягають стягненню до 1,00грн. та розстрочити суму боргу внаслідок інфляційних процесів з урахуванням контррозрахунку, суму трьох відсотків річних та суму судового збору, що підлягає стягненню строком на три роки.

Клопотання обґрунтовано тим, що:

- на сьогоднішній день сплата штрафних санкцій в такому розмірі для товариства є обєктивно неможливою, так як стягнення такої значної суми призведе до повної його зупинки;

- протягом 2015 року Товариство сплатило на користь позивача 21 431 002,62грн. штрафних санкцій та повністю розрахувалося з поточною заборгованістю;

- відповідач звертає увагу суду, що з боку позивача зазначені нарахування мають постійний характер, внаслідок чого неустойка перетворюється на джерело невиправданих додаткових прибутків для позивача та додаткове фінансове навантаження для відповідача, що не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності;

- протягом 2015 року кількість вироблених товариством труб знизилася з 28,092 до 17,558 тисяч тон, тобто майже у два рази. З метою запобігання ліквідації потужностей товариство розпочало реорганізацію, в результаті якої трубний цех №6 (ТЦ 6) обєднали з трубопрокатним цехом №7 (ТПЦ 7);

- основними причинами зниження виробництва є падіння попиту в Україні та введення мита в країнах Митного Союзу, а саме: Україна фактично зупинила виробництво нафти та газу; внаслідок мита на ввіз труб у країни МС, підприємство не може конкурувати з іншими виробниками; системна причина великий об'єм трубних потужностей, що були введені російськими компаніями за останні роки, який перевищує необхідність російського ринку; з причин введеного мита підприємство змушене фактично відмовитися від поставок зварних та безшовних труб до ринку МС. Також суттєво зменшився попит на машинобудівні труби білоруськими компаніями, та просліджується тенденція зниження використання нарізної труби;

- Митний союз почав антидемпінгове розслідування проти ввозу імпорту продукції товариства до МС. До 2014 року 60% ринку збуту продукції підприємства відбувалося на території Російської Федерації та країн Митного союзу. У зв'язку з припиненням наприкінці 2015 року Російською Федерацією договору про Зону вільної торгівлі з Україною, що спричинило зростання ввізного мита та подорожчання продукції товариства на 10%, іноземні споживачі майже не замовляють продукцію товариства. Більш того, з 01.01.2016 Росія заборонила транзит українського вантажу до Казахстану, що змусило транспортувати труби через Білорусь. Дані дії спричинили збільшення ціни на продукцію та унеможливлять їх продаж до цих країн за збільшеними цінами;

- вітчизняні замовники протягом 2015 року не замовляли продукції товариства, оскільки не в змозі її оплатити та здійснити вибірку виготовленої продукції через брак коштів. У зв'язку з енергетичною кризою, що виникла внаслідок бойових дій на сході України та дефіцит вугілля, в період 2014-2015 років Державою були встановлені ліміти на споживання електроенергії, що призвело до майже зупинки підприємства та простою. Товариство перейшло на 4-денний робочий тиждень;

- товариство для виробництва власної продукції використовує переважно імпортну сировину. При митному оформленні імпортної сировини підприємством сплачується податок на додану вартість у розмірі 20% від митної вартості сировини, що вилучає оборотні кошти у підприємства ще до того, як продукція буде вироблена і реалізована споживачу;

- в результаті негативного впливу вище перелічених чинників на фінансовий стан підприємства, за підсумками 2013-2016 років Товариство є збитковим підприємством. Згідно балансів підприємства сума дебіторської заборгованості підприємства у багато разів перевищує суму кредиторської заборгованості. За результатами діяльності 2015 року підприємство понесло збитки у розмірі 210 262 000,00грн.;

- згідно з фінансовою звітністю за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 Товариство понесло збитки в розмірі 333 395 000,00грн., тоді як згідно з фінансовою звітністю за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 ПАТ НАК "Нафтогаз" отримало чистий прибуток в розмірі 25 520 784 000,00грн.;

- на сьогоднішній день підприємство достроково та в повному обсязі виконало всі розстрочки по штрафним санкціям, інфляційним та 3% річних за рішеннями суду, винесених на користь позивача та виконує зобовязання по розстрочкам виконання рішень по справі №904/6938/15 та справі №904/6931/15, щодо погашення заборгованості за кредитним зобовязанням, пеням, штрафам, інфляційним втратам та відсоткам на загальну суму 238 785 374,72грн., 11 926 196,42 доларів США; 33 380 124,32 Євро;

- дебіторська заборгованість перед товариством складає 1 397 197 000,00грн., кредиторська заборгованість складає 864 092 000,00грн. Товариство постійно проводить роботу зі зменшення дебіторської заборгованості. В 2015 2016 році Товариство звернулося до Міжнародного комерційного Арбітражного суду з позовом про повернення грошових коштів в розмірі 24 434 375,00 млн. доларів США та з претензією до Китаю на суму 64 047, 20 Євро;

- ситуація з підприємствами, розташованими в Донецькій та Луганській областях, щодо повернення дебіторської заборгованості залишилась такою, як і на момент початку бойових дій. Фактично товариство назавжди втратило можливість повернути свої борги, бо цілісність обєктів існує тільки на папері та у реєстрі. Проте, Товариство зробило все можливе, щоб не допустити виникнення заборгованості по заробітній платі та податкам. Так, протягом 2015 року Товариством було виплачено 207 549 474,92грн. заробітної плати та 72 619 645,44грн. податків із заробітної плати, а у період з січня по вересень 2016 року вже нарахована та сплачена заробітна плата в розмірі 160 527 848,63грн. та податки з неї в розмірі 34 172 744,13грн. Правовідносини щодо виплати заробітної плати, що складаються між підприємством роботодавцем та працівником, за своєю правовою природою є такими, які за законом мають пріоритетний характер, і не повинні залежати від інших нормативних чинників. Отже, виконання рішення суду унеможливить виконання товариством та в цілому роботодавця обовязків за Галузевою угодою і колективним договором з виплати заробітної плати;

- арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунках товариства, спричинить нарахування 10% виконавчого збору та 2% авансування на витрати від проведення виконавчих дій, що призведе до порушення конституційних прав працівників;

- товариство є одним з містоутворюючих підприємств м. Нікополя, яке забезпечує роботою 3 848 чоловік, для яких заробітна плата єдине джерело існування. Досить значну частку серед працюючих на підприємстві займають незахищені верстви населення, такі, як інваліди, одинокі матері, молоді спеціалісти та інші.

Позивач проти задоволення клопотання про зменшення пені та штрафу до розстрочки виконання судового рішення заперечує.

Розгляд справи був відкладений з 27 грудня 2016 на 24 січня 2017 року. У судовому засіданні 24.01.2017 оголошено перерва на 02.02.2017

У судовому засіданні 02.02.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2014 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (покупець) укладено договір №401/15-ПР купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого (п.1.1.) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 45 100,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів, у січні 3 000 тис.м3, у лютому 3 500 тис.м3, у березні 3 600 тис.м3, у квітні 3 700 тис.м3, у травні 3 900 тис.м3, у червні 3 900 тис.м3, у липні 3 900 тис.м3, у серпні 3 900 тис.м3, у вересні 3 900 тис.м3, у квітні 3 700 тис.м3, у жовтні 3 800 тис.м3, у листопаді 4 100 тис.м3, у грудні 3 900 тис.м3.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця (пункт 3.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Згідно з пунктом 5.2. (в редакції Додаткової угоди №1 від 27.02.2015 до договору купівлі-продажу, а.с.24 том 1) з 01 лютого 2015 року ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 5 700,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами 325,60 грн., крім того ПДВ 20% - 65,12 грн., всього з ПДВ 390,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 6 139,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 227,92 грн., усього з ПДВ 7 367,52 грн.

В подальшому ціна за 1000 куб.м. природного газу неодноразово змінювалась.

Так, з 01 березня 2015 року ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 8 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів 325,60 грн., крім того ПДВ 20% - 65,12 грн., всього з ПДВ 390,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 9 403,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 880,72 грн., усього з ПДВ 11 284,32 грн. (п.5.2. договору в редакції Додаткової угоди №2 від 18.03.2015 до договору купівлі-продажу, а.с.25 том 1).

З 01 квітня 2015 року ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 7 200,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів 615,10 грн., крім того ПДВ 20% - 123,02 грн., всього з ПДВ 738,12 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 7 959,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 591,82 грн., всього з ПДВ 9 550,92 грн. (п.5.2. договору в редакції Додаткової угоди №3 від 10.04.2015 до договору купівлі-продажу, а.с.26 том 1).

З 01 травня 2015 року ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 6 810,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів 615,10 грн., крім того ПДВ 20% - 123,02 грн., всього з ПДВ 738,12 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 7 561,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 512,26 грн., всього з ПДВ 9 073,56 грн. (п.5.2. договору в редакції Додаткової угоди №4 від 12.05.2015 до договору купівлі-продажу, а.с.27 том 1).

З 01 червня 2015 року ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 6 600,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів 615,10 грн., крім того ПДВ 20% - 123,02 грн., всього з ПДВ 738,12 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 7 347,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 469,42 грн., всього з ПДВ 8 816,52 грн. (п.5.2. договору в редакції Додаткової угоди №5 від 08.06.2015 до договору купівлі-продажу, а.с.28 том 1).

З 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року (включно) ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 6 600,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів 615,10 грн., крім того ПДВ 20% - 123,02 грн., всього з ПДВ 738,12 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 7 347,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 469,42 грн., всього з ПДВ 8 816,52 грн. (п.5.2. договору в редакції Додаткової угоди №6 від 08.10.2015 до договору купівлі-продажу, а.с.29, том 1).

З 01 листопада 2015 року ціна за 1000 куб.м. природного газу становить:

- 50 тис. куб. м. і більше (за умови відсутності заборгованості попередня оплата до початку місяця поставки газу 7910,00грн. з ПДВ, оплата протягом місяця поставки газу 8 496,54грн. з ПДВ, оплата після закінчення місяця поставки газу 8 656,94грн. з ПДВ,

- до 50 тис. куб. м. або наявність заборгованості 8656,94грн. з ПДВ (додаткова угода від 22.10.2015 №7, а.с.31-32, том 1).

З 01 грудня 2015 року ціна за 1000 куб.м. природного газу становить:

- 50 тис. куб. м. і більше (за умови відсутності заборгованості попередня оплата до початку місяця поставки газу 7892,40грн. з ПДВ, оплата протягом місяця поставки газу 8 492,16грн. з ПДВ, оплата після закінчення місяця поставки газу 8 662,30грн. з ПДВ,

- до 50 тис. куб. м. або наявність заборгованості 8662,30грн. з ПДВ (а.с.35, том 1).

Згідно з пунктом 6.1. статті 6 Договору "Порядок та умови проведення розрахунків" в редакції додаткової угоди від 22.10.2015 №7, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті 5.2. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2015 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. розділу 11 договору).

Відповідно до умов договору за актами прийому-передачі газу протягом січня - березня 2015 року, травня - грудня 2015 року позивач здійснив на користь відповідача подачу та безперервне транспортування природного газу на загальну суму 225 934 381,72грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 31 січня 2015 року за спожитий у січні 2015 року природний газ на суму 29 848 546,15грн. (за природний газ 28 316 500,21грн., транспортування природного газу 1 532 045,94грн.);

- від 28 лютого 2015 року за спожитий у лютому 2015 року природний газ на суму 23 624 962,23грн. (за природний газ 22 372 065,02грн., транспортування природного газу 1 252 897,21грн.);

- від 31 березня 2015 року за спожитий у березні 2015 року природний газ на суму 27 275 781,24грн. (за природний газ 26 331 356,3грн., транспортування природного газу 944 424,94грн.);

- від 31 травня 2015 року за спожитий у травні 2015 року природний газ на суму 16 701 048,59грн. (за природний газ 15 342 444,25грн., транспортування природного газу 1 358 604,34грн.);

- від 30 червня 2015 року за спожитий у червні 2015 року природний газ на суму 19 289 655,28грн. (за природний газ 17 674 723,28грн., транспортування природного газу 1 614 932,00грн.);

- від 31 липня 2015 року за спожитий у липні 2015 року природний газ на суму 19 290 686,82грн. (за природний газ 17 675 668,45грн., транспортування природного газу 1 615 018,37грн.);

- від 31 серпня 2015 року за спожитий у серпні 2015 року природний газ на суму 17 888 163,64грн. (за природний газ 16 390 564,66грн., транспортування природного газу 1 497 598,98грн.);

- від 30 вересня 2015 року за спожитий у вересні 2015 року природний газ на суму 15 967 528,84грн. (за природний газ 14 630 725,61грн., транспортування природного газу 1 336 803,23грн.);

- від 31 жовтня 2015 року за спожитий у жовтні 2015 року природний газ на суму 20 607 451,73грн. (за природний газ 18 882 193,66грн., транспортування природного газу 1 725 258,07грн.);

- від 30 листопада 2015 року за спожитий у листопаді 2015 року природний газ на суму 16 950 244,74грн.;

- від 31 грудня 2015 року за спожитий у грудні 2015 року природний газ на суму 18 490 312,46грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобовязується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобовязується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Права та обовязки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення підпункту 6.1. договору строк оплати спожитого природного газу є таким, що настав.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, розрахунок за поставлений природний газ:

за січень 2015 здійснено 23.03.2015 на суму 19 063 022,95грн., 21.04.2015 на суму 10 785523,2грн.;

за лютий 2015 року здійснено 21.04.2015 на суму 10 000 000,00грн., 23.04.2015 на суму 10 269 711,52грн., 23.06.2015 на суму 3 355 250,71грн.,

за березень 2015 року здійснено 25.06.2015 на суму 27 275 781,24грн.,

за травень 2015 року здійснено 25.06.2015 на суму 12 921 032,46грн., 01.07.2015 на суму 119 289 655,28грн.,

за червень 2015 року здійснено 23.07.2015 на суму 19 289 655,28грн.

Прострочка зобов'язань з оплати поставленого природного газу за наведеними вище актами за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2015 року відсутня.

Таким чином, за отриманий природний газ відповідач розрахувався повністю, однак з порушенням встановленого для оплати строку, що і стало підставою нарахування пені, штрафу, трьох відсотків річних, втрат від інфляції, та, відповідно, причиною спору.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 15.02.2015 по 22.07.2015 у сумі 392 380,28 грн. та інфляційні збитки за період березень - червень 2015 року, що складає 9 377 809,24 грн.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума нарахованих позивачем втрат від інфляції становить 9 377 809,24грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції, де початком періоду нарахування є обмежений місяць (по всіх наведених актах початком періоду нарахування втрат від інфляції зазначена середина місяця - 15.02.2015, 15.03.2015, 15.04.2015 та далі за розрахунком) не можуть бути нараховані, так як наведені вище місяці обмежені вказаною позивачем датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 у справі 917/1667/14, від 27.12.2016 у справі №904/6149/16).

Під час перевірки правильності розрахунку інфляційних втрат, який здійснений позивачем, судом встановлено, що здійснюючи нарахування, позивач нарахував індекс інфляції за кожний наступний місяць у заявленому періоді на суму боргу, що вже включала в себе інфляційне збільшення за попередній місяць.

Враховуючи вказані вище обставини, втрати від інфляції можуть бути нараховані наступним чином:

- по акту приймання-передачі природного газу від 31 січня 2015 року: 10 785 523,20грн. х 110,8% (сукупний індекс інфляції за березень 2015 року) = 1 164 836,51грн.

- по акту приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2015 року: 3 355 250,71 грн. х116,508% (сукупний індекс інфляції за період з квітня-травня 2015 року) = 553 884,79грн.;

- по акту приймання-передачі природного газу від 31 березня 2015 року: 27 275 781,24грн. х 102,2 (сукупний індекс інфляції за травень 2015 року) = 600 067,19грн., а всього 2 318 788,49грн.

Перевіркою правильності здійснення розрахунку трьох відсотків річних порушень вимог чинного законодавства судом не встановлено. З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення трьох відсотків річних за загальний період з 15.02.2015 по 22.07.2015 у сумі 392 380,28грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім вимоги про стягнення втрат від інфляції та трьох відсотків річних позивач нарахував та просить стягнути пеню за загальний період з 15.02.2015 по 22.07.2015 у сумі 7 555 662,09грн. та штраф у розмірі 7% у сумі 5 652 450,28грн.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату природного газу нарахована ним у сумі 7 555 662,09грн. за загальний період з 15.02.2015 по 22.07.2015 та штраф у розмірі 7% у сумі 5 652 450,28грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про правильність обчислення позивачем пені та штрафу за прострочку виконання зобовязання, дотримання позивачем умов договору та чинного законодавства щодо нарахування пені та штрафу.

Отже, вимоги про стягнення пені у сумі 7 555 662,09грн. за загальний період з 15.02.2015 по 22.07.2015 та штрафу у розмірі 7% у сумі 5 652 450,28грн. заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Таким чином, є правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача: трьох відсотків річних у сумі 392 380,28грн., втрати від інфляції у сумі 2 318 788,49грн., пені у сумі 7 555 662,09грн. та штраф у розмірі 7% у сумі 5 652 450,28грн., а всього - 15 919 281,14грн.

Разом з тим, відповідачем подане клопотання про зменшення пені та штрафу, що підлягають стягненню до 1,00грн. та надання розстрочки суми боргу внаслідок інфляційних процесів з урахуванням контррозрахунку, суми трьох відсотків річних та суму судового збору, що підлягає стягненню строком на три роки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу, що підлягають стягненню, до 1,00грн., суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, суд враховує ту обставину, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, період прострочки виконання зобовязання є незначним, позивач не надав суду доказів на підтвердження розміру збитків, понесених ним від неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань саме за укладеним з ним договором.

Суд також оцінює спірні обставини у справі з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку і основних засад як встановлення так і виконання господарсько-правових зобов'язань.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

З урахуванням викладеного законним і справедливим буде зменшення пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, на 70%, що у грошовій величині складає: пеня 2 266 698,63грн. та штраф 1 695 735,08грн.

У той же час, господарський суд не вважає доцільним зменшувати розмір пені та штрафу до 1 (одна) грн., вважає 70% максимально допустимим розміром зменшення, так як відповідачем були порушені умови спірного договору, сума нарахованої пені є адекватною у порівнянні з сумою основного боргу.

При цьому, тяжке матеріальне становище відповідача не може бути єдиною та достатньою підставою для такого значного зменшення пені, як просить відповідач.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 6 673 602,48грн., з яких: три відсотки річних у сумі 392 380,28грн., втрати від інфляції у сумі 2 318 788,49грн., пеня у сумі 2 266 698,63грн. та штраф у розмірі 7% у сумі 1 695 735,08грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку це, згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обґрунтованому розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Тому, виходячи з аналізу обставин справи у їх сукупності, враховуючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення суду щодо підстав для її задоволення, матеріальні інтереси сторін у справі, наявність збитків підприємства у великому розмірі станом на дату розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду, погашення у добровільному порядку суми основного зобов'язання, те, що сума, яка заявлена позивачем складається з неустойки (штраф та пеня), трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, тобто додаткових виплат, те, що негайне виконання рішення господарського суду може призвести до блокування роботи підприємства,

суд вбачає підстави для часткового задоволення заяви відповідача та надання розстрочки виконання рішення суду строком на два роки починаючи з лютого 2017 року по лютий 2019 року включно (загальна сума на яку надається розстрочка складає 6 880 302,48грн. (6 673 602,48грн. + 206 700грн.- судовий збір)), зі сплатою кожного місяця розстрочки по 286 679,27грн. до 30-го числа кожного місяця розстрочки.

В решті вимог, наведених в заяві про розстрочку виконання рішення суду, - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору, суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, враховуючи наведене та з урахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 206 700,00грн.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, буд.56, код ЄДРПОУ 35537363) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 3% річних у сумі 392 380,28грн., втрати від інфляції у сумі 2 318 788,49грн., пеня у сумі 2 266 698,63грн. та штраф у розмірі 7% у сумі 1 695 735,08грн., витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 206 700,00грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" про розстрочку виконання рішення господарського суду від 02.02.2017 по справі №904/11374/16 - задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення господарського суду від 02.02.2017 по справі №904/11374/16 на два роки на період з лютого 2017 року по лютий 2019 року включно зі сплатою кожного місяця розстрочки по 286 679,27грн. до 30-го числа кожного місяця розстрочки.

В решті вимог, наведених в заяві про розстрочку виконання рішення суду, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 02.02.2017