Постанова № 64465996, 31.01.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Справа № 910/19572/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Корсак В.А. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Кемікал", м. Київ,

на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016

зі справи № 910/19572/16

за позовом "Сінгента Партісіпейшнз АГ" (Syngenta Participations AG), Базель, Швейцарія (далі - Позивач),

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Кемікал" (далі - Відповідач-1),

Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ (далі - Відповідач-2),

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Товариства - Державна фіскальна служба України, м. Київ (далі - Третя особа).

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача - Войкова А.П.,

Відповідача-1 - Крутенко Ю.В.,

Відповідача-2 - Запорожець Л.Г.,

Третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2016 (суддя Гумега О.В.), зокрема:

- задоволено заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову;

- заборонено Відповідачу-1 на території України передавати будь-якій особі (особам) право (права) інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг "Тіаметоксам-Метакса" за свідоцтвом України № 214206 та видавати ліцензії (дозволи) на використання вказаного знака до вирішення господарським судом міста Києва по суті спору № 910/19572/16;

- заборонено Відповідачу-2 вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснювати офіційні публікації щодо свідоцтва України № 214206 до вирішення господарським судом міста Києва по суті спору у справі № 910/19572/16;

- заборонено Відповідачу-1 вносити до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності будь-які заборони щодо знака для товарів і послуг "Тіаметоксам-Метакса" за свідоцтвом України № 214206 до вирішення господарським судом міста Києва по суті спору у справі № 910/19572/16;

- заборонено Третій особі включати до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності будь-які заборони щодо знака для товарів і послуг "Тіаметоксам-Метакса" за свідоцтвом України № 214206 до вирішення господарським судом міста Києва по суті спору у справі № 910/19572/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий, Верховець А.А. і Пантелієнко В.О.): апеляційну скаргу Відповідача-1залишено без задоволення; ухвалу господарського суду м. Києва від 31.10.2016 (в оскаржуваній частині) залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач-1 просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову в частині заборони Відповідачу-1 вчиняти дії щодо внесення до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності будь-яких заборон щодо знака для товарів і послуг "Тіаметоксам-Метакса" за свідоцтвом України № 214206 до вирішення справи № 910/19572/16 та заборони Третій особі включати до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності будь-яких заборон щодо знака для товарів та послуг "Тіаметоксам-Метакса" за свідоцтвом України № 214206 до вирішення справи № 910/19572/16 і прийняти в цій частині нове рішення, яким у заяві Позивача про забезпечення позову відмовити. Скаргу з посиланням на положення Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон), Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" мотивовано порушенням попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з дотриманням вимог статей 66, 67 ГПК України, і просить залишити ці судові рішення в силі, а в задоволенні скарги відмовити.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді порушеного Позивачем питання виходили з таких обставин і висновків.

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про:

визнання свідоцтва України № 214206 на знак для товарів і послуг "Тіаметоксам-Метакса" недійсним повністю;

зобов'язання Відповідача-2 внести відомості про визнання свідоцтва України № 214206 на знак для товарів і послуг "Тіаметоксам-Метакса" недійсним повністю до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позивачем було подано також заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування своєї заяви Позивач зазначає, що у випадку внесення знака для товарів і послуг "Тіаметоксам-Метакса" за свідоцтвом України № 214206 до митного реєстру об'єктів інтелектуальної власності будуть порушені його права на вільне використання позначення "тіаметоксам" як загальновживаного терміну, на вільне використання відповідних товарів, митне оформлення яких призупиниться, оскільки тіаметоксам є діючою (активною) речовиною, яка використовується Позивачем в інсектицидних засобах, що застосовуються для боротьби із шкідниками рослин. Тобто у разі невжиття таких заходів існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам, інтересам Позивача до прийняття рішення у справі, та для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль і витрат.

Задовольняючи заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що невжиття заходів забезпечення може призвести до затягування розгляду справи по суті, або мати наслідком припинення провадження у справі, або ж утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, Відповідач-1 як власник оспорюваного свідоцтва України № 214206 на знак для товарів і послуг "Тіаметоксам-Метакса" відповідно до статей 16, 20 Закону має право заборонити будь-кому використовувати позначення "Тіаметоксам-Метакса", а також схожого до ступеня сплутування позначення "Тіаметоксам" на продукції, яка відноситься до агрохімічної галузі, та під час реалізації такої продукції, а також Відповідач-1 має можливість відповідно до норм Митного кодексу України вчинити дії, спрямовані на призупинення митного оформлення товарів Позивача.

Позивач є власником патенту України на винахід № 41255 "ПОХІДНЕ 1, 3, 5-ОКСАДІАЗИНУ ЧИ ЙОГО ТАУТОМЕР АБО ЙОГО СІЛЬ ТА ІНСЕКТИЦИДНИЙ ЗАСІБ,ЩО ЇХ МІСТИТЬ", яким захищається речовина тіаметоксам. Оскільки відомості про видачу патенту України на винахід № 41255 опубліковані 17.09.2001, то з цієї дати речовина тіаметоксам охороняється згаданим патентом Позивача, а останньому належать виключні права на виготовлення та реалізацію продуктів з використанням речовини, яка є об'єктом винаходу за цим патентом Позивача; також йому належать права перешкоджати неправомірному використанню винаходу.

У разі внесення знака для товарів і послуг "Тіаметоксам-Метакса" за свідоцтвом України № 214206 до митного реєстру об'єктів інтелектуальної власності будуть порушені права Позивача на вільне використання позначення "тіаметоксам" як загальновживаного терміну, оскільки тіаметоксам є діючою (активною) речовиною, яка використовується в інсектицидних засобах, що застосовуються для боротьби із шкідниками рослин.

Позивач належними доказами обґрунтував звернення із заявою про забезпечення позову; заходи до забезпечення позову відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються. Судом враховано співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та наслідків заборони відповідачам та третій особі вчиняти певні дії.

Суд першої інстанції, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, задовольнив заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що ним було оглянуто оригінал листа Державної фіскальної служби України від 28.11.2016 № 25681/6/99-99-18-03-02-15, в якому зазначено, що "15.09.2016 до ДФС ТОВ "Васма Кемікал" було подано заяву про сприяння захисту майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності та включення до митного реєстру знака для товарів та послуг "Тіаметоксам-Метакса", що охороняється за свідоцтвом України № 214206".

Обрані заходи до забезпечення позову не можуть мати наслідком припинення господарської діяльності Відповідача-1, і така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного йому майна.

Застосування даних заходів до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів та Третьої особи.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Відповідача-1 із задоволенням заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову в оспорюваній частині.

Відповідно до приписів ГПК України:

- господарський суд за заявою, зокрема, сторони має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду (стаття 66);

- позов забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (частина перша статті 67).

Як зазначено в пунктах 1 і 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Попередні судові інстанції із застосуванням зазначених норм ГПК України, з урахуванням наведеного в названій постанові пленуму Вищого господарського суду України та встановивши, що: обрані Позивачем заходи до забезпечення позову співвідносяться з предметом позову і, отже, існує конкретний зв'язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову; наявні обставини, які свідчать про те, що заходи до забезпечення позову не перешкоджають діяльності Відповідача-2, а спрямовані саме на зупинення ймовірного порушення прав Позивача на відповідні об'єкти інтелектуальної власності, за захистом яких він звернувся до суду, - дійшли заснованого на законі та неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається будь-якої попередньої оцінки доказів у справі та, відповідно, вирішення наперед спору зі справи по суті.

Не приймається Вищим господарським судом України й посилання скаржника на те, що "судом вжито заходи забезпечення позову реалізацію яких не передбачено законом".

Заходи, що можуть бути вжиті господарським судом до забезпечення позову, визначено згаданою статтею 67 ГПК України, і тільки нею, а не іншими актами законодавства, в тому числі зазначеним скаржником Порядком реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону. Водночас вжиті місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову узгоджуються з відповідною нормою ГПК України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальних законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 зі справи № 910/19572/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Кемікал" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Корсак

Суддя Б. Львов