Рішення № 64463509, 23.01.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/11937/15-ц Номер провадження 22-ц/786/30/17Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Панченка О.О., Триголова В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

та за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ВТБ Банк» в особі відділення «Полтавська регіональна дирекція» Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ВТБ Банк» про визнання кредитного договору недійсним та захист прав споживачів.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року представник Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 120-08/І від 22.04.2008 року в сумі 1227 916 грн. 80 коп.

03 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Полтавська регіональна дирекція» та посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», дискримінаційні та несправедливі умови кредитного договору в частині надання кредиту в іноземній валюті, ненадання відповідачем повної та достовірної інформації про валютні ризики та введення його в оману відповідачем, просив визнати недійсним кредитний договір № 120-08/І від 22 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «ВТБ Банк».

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2015 року вказані позовні заяви обєднано в одне провадження.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2016 року позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 120-08/І від 22.04.2008 року, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2, в розмірі 57569 доларів США 88 центів, що станом на 19 червня 2015 року еквівалентно 1227916 грн. 80 коп., витрати по сплаті судового збору - 3654 грн., а всього 1231570 грн. 80 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Полтавська регіональна дирекція» про визнання вказаного кредитного договору недійсним та захист прав споживачів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» відмовити, а його позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 квітня 2008 року між ВАТ «ВТБ БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 120-08/І, за умовами якого ОСОБА_2 одержав кредит в сумі 57 740 доларів США строком на 20 років з кінцевим терміном повернення 21.04.2028р. та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5% річних.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору цільовим призначенням кредиту є придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 48,3 кв. м., житловою площею 29,3 кв. м.

Згідно п. 8.1. Договору платежі по погашенню кредиту та процентів за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником ануїтетними платежами в розмірі не менше, ніж 663,70 доларів США, щомісячно в період з 21 по 28 число кожного місяця, починаючи з травня 2008 року відповідно до графіку повернення кредиту і оплати процентів, наведеного у Додатку № 1, що є невідємною частиною кредитного договору сторін.

Пунктами 9.1., 9.2. кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми; у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Того ж дня між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 120-08/І, за яким остання зобовязалась відповідати перед Банком за виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобовязань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення яких встановлений самим кредитним договором та додатковими угодами до нього (п. 1 договору поруки).

Свої зобовязання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконував, з вересня 2011 року припинив вносити щомісячні платежі, внаслідок чого станом на 19.06.2015 року виникла заборгованість у сумі 57569,88 доларів США (еквівалент 1227916,80 грн.), яка складається з поточної заборгованості за кредитом - 49865,24 доларів США (еквівалент 1063583,38 грн.), простроченої заборгованості за кредитом - 1182,02 доларів США (еквівалент 25211,49 грн.), 30% річних, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту - 129,14 доларів США (еквівалент 2754,45 грн.), суми простроченої заборгованості за процентами - 4863,36 доларів США (еквівалент 103731,35 грн.), суми заборгованості за нарахованими процентами - 595,81 доларів США (еквівалент 12708,12 грн.), пені за час прострочення платежу - 934,31 доларів США (еквівалент 19928,01 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності правових та фактичних підстав для визнання кредитного договору недійсним, з чим судова колегія погоджується.

Підстави недійсності правочину встановлено ст. 215 ЦК України, зокрема, правочин є недійсним, якщо в момент його вчинення стороною (сторонами) не було додержано вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Нормами ст.ст. 229, 230 ЦК України встановлено правові наслідки оспорюваних правочинів, вчинених під впливом помилки або обману.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК).

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1 ст. 230 ЦК).

Закон України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача (ст. 18 Закону).

По справі встановлено, що при укладенні договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, в установленій законом письмовій формі дійшли згоди з усіх істотних умов договору та визначили валюту зобовязання долари США, що не суперечить вимогам ст.ст. 192, 533, 627, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час укладення договору.

У відповідності до вимог ст.ст. 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 3.1., 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808, Банк попередив позивача, що валютні ризики, які повязані зі зміною курсу долара США до гривні під час виконання зобовязань за кредитним договором несе Позичальник (п. 4.1. кредитного договору).

Відповідач надав позивачеві документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й розрахунок сукупної вартості кредиту з урахуванням всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту, укладенням та виконанням договору, реальної процентної ставки, що наведено у додатку № 1 до кредитного договору «Графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості супутніх послуг», який підписано позичальником ОСОБА_2

Обставин, що свідчать про порушення волевиявлення позичальника в момент укладення спірного договору, невідповідність його внутрішній волі, по справі не встановлено і суду не доведено. Позивач не навів доказів істотної помилки та введення його в оману під час укладення договору, оскільки перед підписанням договору він мав можливість ознайомитися з його текстом та умовами кредитування, правами та обовязками сторін, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, власноручно його підписав та в подальшому виконував. Мотиви, якими він керувався при укладенні договору, правового значення не мають.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 посилання на нові обставини та засоби доказування не містять і висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» до солідарних боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно встановив факт прострочення боржника, що апелянтом по суті не заперечується, та обґрунтовано застосував правові наслідки, встановлені п.п. 2, 3, 4 ст. 611, ст. 1054, ч. 2 ст. 1050, ст.ст. 549, 554, 625 ЦК України та умовами укладених між сторонами договорів (п.п. 4.3., 9.1., 9.2. кредитного договору № 120-08/І; п.п. 4, 5 договору поруки № 120-08/І).

Між тим, вирішуючи питання про застосування позовної давності за клопотанням представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_4, вірно пославшись на норми матеріального права, які регулюють поняття, строки, порядок обчислення позовної давності та наслідки її спливу, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд першої інстанції позовну давність не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено та відповідає фактичним обставинам справи, що зобовязання ОСОБА_2 з повернення кредитних коштів та сплати процентів визначено періодичними щомісячними платежами, тому загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був зазначений у договорі графіком платежів. Порушення зобовязання боржником ОСОБА_2 допущено з вересня 2011 року, отже, з того часу позивач ПАТ «ВТБ Банк» міг довідатися про порушення свого права та звернутися до суду з вимогою про його захист, проте позовну заяву про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором Банк подав лише 01 вересня 2015 року.

В межах заявлених позовних вимог, з урахуванням загального та спеціального строку позовної давності, правової природи пені та відповідальності за прострочення грошового зобовязання (ч. 3 ст. 549, ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК) з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як солідарних боржників, підлягає стягненню сума простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 22705,74 грн. (еквівалент 1064,54 доларів США), 30% річних, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту - 2754,45 грн. (еквівалент 129,14 доларів США), простроченої заборгованості за процентами 92083,29 грн. (еквівалент 4317,25 доларів США) та пені 19879,41 грн. (еквівалент 932,03 долара США), а також строкової заборгованості за кредитом - 1063583,38 грн. (еквівалент 49865,24 доларів США), строкової заборгованості по процентах 12708,12 грн. (еквівалент 595,81 доларів США), а всього 1213714,39 грн. (еквівалент 56904,01 доларів США).

За вказаних обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині повного задоволення позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України колегія суддів змінює розподіл судових витрат між сторонами.

При цьому колегія суддів враховує положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України та виходить з того, що при задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2016 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 120-08/І від 22 квітня 2008 року, що виникла станом на 19 червня 2015 року, в сумі 1213714,39 грн. (еквівалент 56904,01 доларів США), з яких: 1063583,38 грн. (еквівалент 49865,24 доларів США) - строкова заборгованість за кредитом, 22705,74 грн. (еквівалент 1064,54 доларів США) - прострочена заборгованість за кредитом, 2754,45 грн. (еквівалент 129,14 доларів США) - 30% річних, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту, 12708,12 грн. (еквівалент 595,81 доларів США) - строкова заборгованість по процентах, 92083,29 грн. (еквівалент 4317,25 доларів США) - прострочена заборгованість за процентами, 19879,41 грн. (еквівалент 932,03 долара США) - пеня.

В решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» по 1805,87 грн. з кожного судових витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: /підписи/

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1