Рішення № 64460368, 27.01.2017, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3677/14-ц

провадження у справі № 2/0285/310/17

27 січня 2017 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді……………………………Савицької Л. Й.

за участю секретаря судового засідання…..ОСОБА_1

позивача……………………………………..ОСОБА_2

представника позивача……..........................ОСОБА_3

представників відповідача….........................................ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника органу опіки й піклування……..ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Новоград-Волинська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус ОСОБА_9

про визнання договору дарування удаваним, визнання покупцями за договором купівлі-продажу, визнання права власності,

зустрічним позовом ОСОБА_7

до ОСОБА_2, неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_12

про визнання договору дарування 1/2 ідеальної частки квартири недійсним і скасування реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач звернулася до суду з указаним первісним позовом в якому просила визнати договір дарування від 12 квітня 2002 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, з приводу дарування квартири АДРЕСА_1 удаваним; визнати ОСОБА_13 та ОСОБА_14 покупцями вищезазначеної квартири, та визнати за нею право власності на ? частку зазначеної квартири.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 2001 року вона проживала з ОСОБА_13, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. У квітні 2002 року вона і ОСОБА_13 з однієї сторони, та ОСОБА_15, який згідно доручення діяв від імені та в інтересах ОСОБА_8, з іншої сторони, обумовили умови купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за яких вона передала ОСОБА_15 обумовлену вартість квартири у сумі3 000 доларів США, про що ОСОБА_15 склав розписку.

Оскільки оформлення договору дарування коштувало дешевше ніж оформлення договору купівлі-продажу, тому продаж квартири було здійснено шляхом укладання договору дарування, при цьому обдарованою особою стала ОСОБА_7 - мати, на той час її цивільного чоловіка.

5 березня 2003 року між нею та ОСОБА_13 було укладено шлюб, від якого мають двох дітей. 28.07.2008 року ОСОБА_13 помер.На даний час ОСОБА_7 ставить вимогу про виселення її разом із дітьми із спірної квартири.

Окрім того, в ході розгляду справи ОСОБА_2 в заяві про уточнення обґрунтування позову на поважність пропуску строку позовної давності посилається на те, що спільно проживала з покійним ОСОБА_13 та разом з ним знайшли спірну квартиру, домовлялись про її придбання, сплатили її вартість, однак Квартира не була оформлена на ОСОБА_13, оскільки останній був двічі судимий і в майбутньому міг би знову бути засудженим з конфіскацією особистого майна. Про порушене своє право дізналась лише 10.06.2014 р. коли отримала лист про своє виселення разом із малолітніми дітьми.

В зустрічному позові ОСОБА_7 просить визнати недійсним договір Дарування ? ідеальної частки квартири від 26.05.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, посвідчений ОСОБА_12 приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області, зареєстрований в реєстрі за № 1184 та зобовязати Державну реєстраційну службу скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилається на те, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 10.12.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір дарування від 12.04.2002 року, посвідчений державним нотаріусом Новоград-Волинської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, укладений між ОСОБА_8, якого за довіреністю представляв ОСОБА_15 та ОСОБА_7, з приводу дарування квартири АДРЕСА_1 удаваним та визнано право власності за ОСОБА_2 Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18.03.2015 року вказане рішення залишено в силі. Ухвалою вищого спеціалізованого суду України від 17.06.2015 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10.12.2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 18.03.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. ОСОБА_2 ввела в оману нотаріуса, вказавши про відсутність судового спору щодо квартири, відчужила спірну квартиру шляхом укладення договору дарування. Крім того ОСОБА_2 безпідставно відчужила належну їй, на підставі договору дарування від 12.04.2002 року, укладеного між нею та ОСОБА_16 житлову кімнату площею 11,6 кв.м. у спірній квартирі. В звязку з цим вважає вказаний договір недійсним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 первісні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення обґрунтування позову. В задоволенні зустрічного позову просили відмовити за його безпідставністю.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_4, заперечуючи щодо задоволення первісних позовних вимог, просили відмовити у їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги підтримали та просили задольнити їх.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не прибув про причини неявки не повідомив.

Представник органу опіки та піклування заперечила відносно зустрічного позову, посилаючись на те, що задоволення вимог ОСОБА_7, призведе до порушення житлових прав неповнолітніх дітей.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 12 квітня 2002 року було укладено договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_8, якого за довіреністю представляв ОСОБА_15, подарував ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2 /Том № 1 а.с.7/.

На підставі укладеного договору дарування у ОСОБА_7 виникло право власності на квартиру.

Відповідно до положень ст. 58 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

У тому разі, коли така угода суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсною укладеної сторонами угоди із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності угоди, яку вони мали на увазі.

Згідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», чинної на час виникнення правовідносин між сторонами, при вирішенні питання про визнання угоди недійсною судові необхідно враховувати, що недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбачених ст. 27 ЦПК засобами доказування, якщо інше не передбачено законом. Однак ціна та інші істотні умови угоди, укладеної в простій письмовій чи нотаріальній формі, не можуть бути встановленими на підставі показань свідків, крім випадків кримінальнокараних діянь.

За положеннями ст. 243 ЦК УРСР, чинного на час укладення оспорюваного договору, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Оспорюванийдоговір дарування нерухомого майна укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено.

Після укладення договору 12 квітня 2002 року, ОСОБА_2, будучи достовірно обізнаною щодо умов договору, не оспорювала його, а відтак визнавала право власності на квартиру за ОСОБА_7

Посилання на розписку від 03.09.2015 року, згідно якої ОСОБА_15 отримав від ОСОБА_17 за розпискою від 12.04.2002 року грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США за продаж спірної квартири, є безпідставним, оскільки оригінал розписки від 12.04.2002 року не був предметом дослідження, анаявна в матеріалах справи копія (Том № 1 а. с. 6) не завірена, а відтак не може бути належним доказом у розумінні ст. 64 ЦПК України.

Пояснення свідка ОСОБА_15 про отримання ним коштів за продаж спірної квартири суд не приймає до уваги, оскільки він не був власником квартири та не мав права на її відчуження.

ОСОБА_2 не була стороною договору від 12.04.2002 року та не була членом сімї набувача квартири за цим договором на час його укладення, а відтак права власності на частку в спірній квартирі не набула, а тому відсутні підстави для визнання договору дарування удаваним та визнання за нею права власності на ? частку квартири.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 за первісним позовом про визнання договору дарування від 12.04.2002 року удаваним, визнання покупцями за договором купівлі-продажу, визнання права власності не підлягають задоволенню.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, відповідач-позивач ОСОБА_7 просила визнати недійсним договір Дарування ? ідеальної частки квартири від 26.05.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_10, ОСОБА_11 та зобовязати Державну реєстраційну службу скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, посилаючись на те, що ОСОБА_2 незаконно відчужила належну їй квартиру.

Згідно із частиною третьою статті203,215ч.1ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до договору дарування ? ідеальної частки квартири від 26 травня 2015 року ОСОБА_2 передано ОСОБА_10, ОСОБА_11, ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_3, яка складається з трьох житлових кімнат, кухні, коридору, ванної, вбиральні, комори, балкону, житловою площею 47,7 кв.м., загальною площею 72,5 кв. м., зазначена частка квартири належить ОСОБА_2 на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/3677/14-ц від 10.12.2014 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015 року скасовано.

Відповідно до договору дарування квартири від 12.04.2002 року укладеного між ОСОБА_16 та ОСОБА_7, посвідченого державним нотаріусом Новоград-Волинської державної нотаріальної контори Житомирської області, до ОСОБА_7 перейшла у власність квартира АДРЕСА_4, яка складається з коридору, туалету, ванної, кухні все спільного користування, кімнати, жила площа квартири становить 11,6 кв. м. Вказаний договір є чинним.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка набула право власності на спірну квартиру з порушенням вимог закону, не мала право дарувати цю квартиру своїм неповнолітнім дітям.Відтак спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_7 не з її волі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про визнання недійсним договору Дарування ? ідеальної частки квартири від 26 травня 2015 року.

У позовній заяві ОСОБА_7 також просила зобовязати Державну реєстраційну службу скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до вимогст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»в редакції чинній на момент подачі позовної заяви , - записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення суду про визнання недійсним договору дарування є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію цього договору.

Отже, у позивача ОСОБА_7 відсутні підстави звертатись з вимогою про скасування реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така вимога може бути підставою для звернення з окремим позовом у разі відмови реєстраційної служби внести зміни про скасування державної реєстрації прав.

Керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-60, 88, 208-209, 212-216, 232, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Новоград-Волинська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус ОСОБА_9 про визнання договору дарування від 12.04.2002 року удаваним, визнання покупцями за договором купівлі-продажу, визнання права власності - відмовити.

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір Дарування ? ідеальної частки квартири від 26 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, посвідчений ОСОБА_12, приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області, зареєстрований в реєстрі за № 1184.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Л. Й. Савицька