Ухвала суду № 64457782, 26.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 676/3427/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Стельмах Д.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

26 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,

за участю: секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області та ОСОБА_3 на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про скасування постанов про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (далі Кам'янець-Подільське ОУПФУ) звернулося до Летичівського районного суду Хмельницької області з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про скасування постанов про накладення штрафу.

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідача та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 17 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, визнано неправомірними дії УПФУ в м.Кам'янці-Подільському та у Кам'янець-Подільському районі щодо зменшення виплати пенсії ОСОБА_3 з 4553,68 грн. до 2927,80 грн. та зобов'язано відповідача здійснювати виплату нарахованої пенсії позивачу у розмірі 4553,68 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 ВП № 49029097 від 13.01.2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 676/5021/14-а, виданого 17.11.2014 року згідно поданої ОСОБА_3 заяви про примусове виконання рішення від 15.10.2015 року.

Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 18.01.2016 року.

Листом від 25.01.2016 року Управління направило на ім'я державного виконавця повідомлення за №1059/09 про виконання рішення суду та включення у суми доплати пенсії у розмірі 9530,72 грн. у відомість для виплати у листопаді 2014 року.

Однак, постановою ВП № 49029097 від 29.06.2016 року старшого державного виконавця Ніколова А.В. на позивача накладено за невиконання рішення суду № 676/5021/14-а від 17.07.2014 року в розмірі 680 грн., а постановою ВП № 49029097 від 29.09.2016 року на нього накладено штраф за невиконання рішення суду № 676/5021/14-а від 17.07.2014 року в подвійному розмірі- 360 грн.

Не погоджуючись із зазначеними постановами, правонаступник УПФ України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі, Кам'янець-Подільське ОУПФУ оскаржило їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, про протиправність постанов державного виконавця та наявність підстав для їх скасування.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №606-XIV передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Частиною 2 статті 11 даного Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 89 Закону №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб-від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника-юридичну особу-від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз вищезаначених правових норм дає суду підстави для висновку про те, що після закінчення строку для добровільного виконання судового рішення, державний виконавець розпочинає примусове виконання судового рішення та встановлює боржнику строк для його виконання шляхом направлення вимоги. З'ясувавши, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього, державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу. Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Як встановлено з матеріалів справи, 09.09.2014 року УПФУ в м.Хмельницькому проведено зустрічну перевірку достовірності видачі документів про заробітну плату та стаж роботи для призначення (перерахунку пенсій) виданих ВАТ "Хмельницькнафтопродукт", в результаті якої виявлено розбіжності нарахованої заробітної плати в довідці № 121 від 08.07.2005 року, на підставі якої призначено пенсію ОСОБА_5, та первинними документами, що підтверджується довідкою про заробітну плату № 0407/322 від 03.10.2014 року. В зв'язку з цим з 01.11.2014 року був проведений перерахунок раніше призначеної пенсії, із врахуванням довідки № 84 від 28.02.1997 року, виданої МП «Імпекс» та за № 103-2 від 17.03.2007 року, виданої МП «Концесія» та № 0407/322 від 03.10.2014 року та розмір пенсії склав 3579,41 грн.

Протоколом позивача від 11.11.2014 року внесено в відомість на виплату доплати до пенсії ОСОБА_3 в результаті перерахунку, в розмірі 9530,72 грн. Відповідно до розпорядження № 869/39 від 06.10.2014 року перерахований розмір пенсії ОСОБА_3 склав 3579,41 грн.

25.01.2016 року листом УПФУ в м.Кам'янці-Подільському та у Кам'янець-Подільському районі, відповідачу було повідомлено про виконання рішення суду добровільно та направлені підтверджуючі документи, а саме: розпорядження № 865739 від 06.10.2014 року та протокол від 11.11.2014 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем вжито всіх дієвих заходів щодо виконання виконавчого листа по справі №676/5021/14-а, а відтак у відповідача не було підстав для накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Відносно доводів апелянтів про те, що судовим рішенням чітко зазначено, що пенсія ОСОБА_3 повинна виплачуватись в розмірі 4553,68 грн., а тому здійснення позивачем виплати пенсії з перерахунку в розмірі 3579,41 грн. не можна вважати виконанням виконавчого листа по справі № 676/5021/14-а, апеляційний суд вказує на наступне.

Відповідно ч.1 ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюються за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

П.38 Порядку № 22-1, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року, передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обгрунтованість їх видачі.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для подання ОСОБА_3 позову по справі № 676/5021/14-а слугувала та обставина, що УПФУ при розрахунку його пенсії не було враховано довідок про заробітну за №84 від 28.02.1997 року, виданої МП Імпекс та за № 103-2 від 17.03.2007 року, виданої МП Концесія. Довідка від № 121 від 08.07.2005 року предметом розгляду в даній справі не була. При цьому, розмір заробітної плати, відображеної в цій довідці, враховувався судом, при розрахунку пенсії ОСОБА_3, оскільки вона знаходилась в матеріалах пенсійної справи останнього, а також враховувалась для призначення пенсії самим же Управлінням.

В подальшому, після постановлення судового рішення по справі № 676/5021/14-а, органом пенсійного фодну під час проведення 09.09.2014 року зустрічної перевірки достовірності видачі документів про заробітну плату було виявлено, що довідка № 121 від 08.07.2005 року, на підставі якої ОСОБА_3 було здійснено первинний розрахунок пенсії містить недостовірні відомості, а тому дані про заробітну плату, вказані у зазначеній довідці виключено з розрахунку заробітної плати при перерахунку пенсії ОСОБА_3, в результаті чого перерахований розмір пенсії не відповідає розміру пенсії вказаному в судовому рішенні.

Таким чином, на думку апеляційного суду, позивач в повному обсязі виконав рішення суду по справі № 676/5021/14-а, яким його зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з врахуванням довідок за №84 від 28.02.1997 року та за № 103-2 від 17.03.2007 року.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_3 на те, що він, вважаючи неправомірними дії Кам'янець-Подільського ОУПФУ щодо виключення з перерахунку пенсії відомостей, зазначених в довідці № 121 від 08.07.2005 року, має право оскаржити їх в судовому порядку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтованою.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 лютого 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7