Ухвала суду № 64457337, 01.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1891/16 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

01 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Грибан І.О.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Формстиль" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду 26.10.2016 надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Формстиль" (далі - ТОВ "Формстиль") до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівської області (далі - Ніжинська ОДПІ), в якому позивач просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000161400 від 17.10.2016, яким визначено грошове зобов'язання у розмірі 103908,00 грн. за основним платежем та 25977,00 грн. сума за штрафними санкціями.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України та наявним у матеріалах справи первинним документам, а саме: договорам, рахункам-фактури, податковим накладним, видатковим накладним, актам виконаних робіт, товарно-транспортним накладним, платіжним дорученням, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції позивача з ТОВ "Люкс Консоріс".

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 08.09.2016 виданих Ніжинською ОДПІ за № 227 - Шимко Тетяні Миколаївні - начальнику відділу аудиту, за № 228 - Носенку Олександру Анатолійовичу - головному державному ревізор-інспектору відділу аудиту на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ та згідно наказу Ніжинської ОДПІ від 08.09.2016 № 327 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Формстиль" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ "Люкс Консоріс" (код за ЄДРПОУ 40207026), відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 09.09.2016 по 15.09.2016. Термін проведення перевірки продовжувався з 16.09.2016 на 5 робочих днів на підставі наказу Ніжинської ОДПІ від 14.09.2016 № 333, за результатами якої складено Акт перевірки від 29.09.2016 №791/14-31369534 (а.с. 52-58).

В ході проведення перевірки Ніжинською ОДПІ встановлено порушення: статті 185, статті 186, статті 198, статті 200, статті 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), пункту 2 статті 3, частини 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103908,00 грн. в тому числі за березень 2016 року на суму 103908,00 грн.

Не погоджуючись з результатами перевірки ТОВ "Формстиль" було подано до Ніжинської ОДПІ заперечення на Акт перевірки від 29.09.2016 №791/14-31369534 (а.с. 61-63).

11.10.2015 відповідачем була надана позивачу відповідь за № 8289/10/25-13-23-013, згідно якої відсутні підстави для зміни висновків Акта перевірки від 29.09.2016 №791/14-31369534 в частині встановлених порушень по податку на додану вартість (а.с. 65-67).

На підставі Акта перевірки від 29.09.2016 №791/14-31369534 Ніжинською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000161400 від 17.10.2016, яким визначено грошове зобов'язання у розмірі 103908,00 грн. за основним платежем та 25977,00 грн. сума за штрафними санкціями. (а.с. 70).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Ніжинської ОДПІ, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому, виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 від 826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що спірним в даній справі є реальність взаємовідносин щодо реалізації продукції між позивачем та контрагентом ТОВ «Люкс Консоріс ».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Формстиль" у відповідності до виду діяльності було укладено з ТОВ "Люкс Консоріс" договір постачання товарів від 21.03.2016 №120 (а.с. 13-14).

На виконання договору від 21.03.2016 №120, ТОВ "Люкс Консоріс" виписано на адресу ТОВ "Формстиль" податкову накладну від 28.03.2016 № 32826 на суму 623448,00 грн. в т.ч. ПДВ 103908,00 грн., тканина н/в 3000 погонних метрів (а.с. 19).

До договору від 21.03.2016 № 120 ТОВ "Формстиль" була виписана Специфікація від 21.03.2016 № 1 (а.с. 15).

ТОВ "Люкс Консоріс" до ТОВ "Формстиль" було виставлено рахунок № 2 від 28.03.2016, згідно якого товаром є тканина н/в 3000 погонних метрів, на загальну суму 623448,00 грн. в т.ч. ПДВ 103908,00 грн. (а.с. 16).

Доказом отримання товару від ТОВ "Люкс Консоріс" є видаткова накладна від 28.03.2016 № 2 на суму 623448,00 грн. в т.ч. ПДВ 103908,00 грн. та довіреність на отримання товару від 28.03.2016 видана ТОВ "Формстиль" (а.с. 17, 18).

Згідно банківських виписок ТОВ "Формстиль" протягом квітня-травня 2016 року перерахувало на користь ТОВ "Люкс Консоріс" 623448,00 грн. в т.ч. ПДВ 103908 грн. (а.с. 22, 23).

При цьому, при дослідженні фізичних, технічних та технологічних можливостей контрагента позивача та ТОВ "Формстиль" для здійснення даної господарської операції, судом з матеріалів справи встановлено, що згідно договору про надання послуг з організації вантажних перевезень від 01.12.2015 № Ф-01, укладеного з ФОП ОСОБА_6 (а.с. 32-33) було здійснено перевезення тканини вагою до 2 тон з м. Києва до м. Носівки, а саме від ТОВ "Люкс Консоріс" до ТОВ "Формстиль". Встановлене також підтверджується заявкою №28.03.16 від 28.03.2016 (а.с. 34), актом здачі-прийняття робіт від 24.05.2016 № 038 (а.с. 118), товарно-транспортною накладною від 28.03.2016 №28/03-16 (а.с. 37), рахунком-фактурою від 24.05.2016 № 038 (а.с. 35) та платіжним дорученням від 26.05.2016 № 1522 (а.с. 36).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підтвердили факт передачі та погрузки продукції.

Так, свідок ОСОБА_7, який є директором ТОВ ТОВ "Формстиль" пояснив, що особисто був присутнім під час передачі товару, а саме тканини, яка була у 85- ти рулонах. Завантаження продукції відбувалося з автомобіля постачальника в автомобіль покупця (Газель) біля будинку АДРЕСА_1. Погрузку здійснювали він, водій ОСОБА_6 та чоловік, який представляв інтереси постачальника.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що за усним дорученням директора ТОВ "Люкс Консоріс" - ОСОБА_8, з яким вони давні друзі, був присутнім під час передачі товару - тканини у рулонах біля будинку АДРЕСА_1. Погрузку здійснювали втрьох - він та два чоловіка зі сторони покупця, з автобуса MERCEDES Sprinter в автомобіль покупця - Газель. Кількість рулонів точно не пам'ятає , приблизно 60-70. Операція здійснювалася в лютому-березні 2016 року.

Письмові пояснення аналогічного змісту надав до суду водій ОСОБА_6, який перевозив тканину (а.с.202).

Відповідно до Закону України "Про технічні регламенти і відповідність", постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації, за умови наявності у нього сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

Судом встановлено, що ТОВ "Люкс Консоріс" було надано позивачу Cертифікат відповідності №UA1.020.0054280-14, термін дії з 25.06.2014 по 24.06.2019, Протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.06.2014, Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 03.07.2014 (Продукція: Тканини чисто вовняні, вовняні та напіввовняні відомчої призначеності УКТ ЗЕД: 5111, ДСТУ 4291:2004. Виробник ПРАТ "Камвольно-суконна компанія "Чексіл", а.с. 24, 25, 26).

При цьому, в договорі постачання товарів від 21.03.2016 № 120 зазначено, що асортимент товарів визначається у специфікації або накладних/рахунках (п. 2.1 договору).

В свою чергу, у специфікації № 1 та накладних до договору від 21.03.2016 № 120 зазначено, що предметом постачання є тканина напіввовняна, виробником якої є ПРАТ "Камвольно-суконна компанія "Чексіл", що жодним чином не спростовує реальність даної господарської операції, а підтверджує якість та походження спірного товару.

Крім того, згідно інформації у Сертифікаті відповідності, Протоколі державної санітарно-епідеміологічної експертизи, Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на експертизу передавалась тканина призначена для пошиття верхнього одягу для військових.

Доказом використання тканини саме в цілях пошиття верхнього одягу для військових є те, що предметом договору від 24.03.2016 № 23 НП про закупівлю одягу верхнього, іншого, чоловічого і хлопчачого (костюм (кітель, брюки)) (код згідно з ДКПП 016:2010 - 14.13.2, код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18222) (корпоративна уніформа) є одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (костюм (кітель, брюки)) (код згідно з ДКПП 016:2010 - 14.13.2, код згідно з ЄЗС ДК 021:2015 - 18222) (корпоративна уніформа), що також підтверджується специфікацією товару, ростовкою товару, видатковою накладною, актом від 22.04.2016 № 11, рахунками від 07.04.2016 № 25, від 13.04.2016 № 28, від 22.04.2016 № 35, від 18.04.2016 № 32, актами та видатковими накладними, договором від 01.12.2015 № Ф-01, актом здачі-прийняття робіт від 24.05.2016 № 038, рахунком-фактурою від 24.05.2016 № 038, заявкою від 28.03.2016, платіжним дорученням від 26.05.2016 № 1522, товарно-транспортною накладною, відомістю, видатковою накладною (а.с. 99-124).

Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), код 14.13.2 має назву - Одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий, та включає в себе: пальта, дощовики, півпальта, накидки, плащі, анораки, вітрозахисні плащі, вітрозахисні куртки й подібні вироби, чоловічі або хлопчачі, не трикотажні, піджаки (куртки) та блейзери, чоловічі або хлопчачі, з текстильних тканин, не трикотажні, костюми та комплекти, чоловічі або хлопчачі, з текстильних тканин, не трикотажні, штани, комбінезони з нагрудником і шлейками, бриджі та шорти, чоловічі або хлопчачі, з текстильних тканин, не трикотажні.

З цього вбачається, що тканина, яка за характеристиками, визначається як для верхнього одягу використовується в тому числі і для пошиття костюмів (кітель, брюки, тощо).

Вищевикладене дає підстави суду вважати, що придбана тканина напіввовняна була використана позивачем у власній господарській діяльності, а господарська операція, яка була предметом перевірки була реальною, оформлена відповідно до вимог бухгалтерського та податкового законодавства, що відповідає вимогам ст. 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зазначена господарська операція є дією, яка викликала зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача.

До такого висновку, суд дійшов і тому, що ТОВ "Формстиль" була виписана прибуткова накладна № 2 від 30.03.2016, картка складського обліку матеріалів № 58 (надходження 3000 погонних метрів тканини від ТОВ "Люкс Консоріс"), 28.03.2016 відписано дану кількість тканини на закрійний цех, складено акт розкрою № 28-03/2016 від 05.04.2016 (кітель/брюки 52/3-5од., 52/5-15од., 52/6-5 од., 54/3-35од., 54/4-14од., 54/5-180од., 54/6-10од., 58/3-4од., 58/4-10од., 58/5-20од., 58/6-4од., 60/4-4од., 60/5-5од., 60/6-4од., 62/4-2од., 65/5-2од. всього 450од.) та надана видаткова накладна від 01.09.2016 № 81 (Реалізовано 1555,50 м.п. тканини ФОП ОСОБА_10 (рнокпп НОМЕР_1) на загальну суму 326655,00 грн. в т.ч. ПДВ 54442,50 грн.) (а.с. 27, 28, 29, 30).

Встановлене спростовує твердження відповідача, що фактичне постачання товару не відбулось та дає підстави для висновку, що дана господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану ТОВ "Формстиль", а спірна господарська операція має під собою економічно обґрунтовану мету з боку позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зобов'язання між сторонами за спірним договором виконано в повному обсязі, що підтверджено належними доказами, а відтак висновок податкового органу про відсутність факту постачання товару від ТОВ "Люкс Консоріс"спростовано належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) і судом таких не встановлено.

Натомість, сукупність наданих до матеріалів справи первинних документів щодо подальшої реалізації позивачем продукції, отриманої від контрагента ТОВ "Люкс Консоріс", підтверджують фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, та не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Крім того, отримано лист ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області від 27.09.2016 №5003/7/25-01-21-03, де зазначено, що в ході відпрацювання ТОВ "Люкс Консоріс" було встановлено, що дане підприємство згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08.07.2016 року має ознаки фіктивності. Зокрема встановлено, що СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється розслідування кримінального провадження №42016101040000068 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Перевіряючі вважають, що дані факти вказують на відсутність зв'язку між вказаними первинними документами, що свідчить те, що фактичного постачання товару не відбулося.

Також в акті перевірки ДПІ посилається на лист ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області від 27.09.2016 №5003/7/25-01-21-03, де зазначено, що в ході відпрацювання ТОВ "Люкс Консоріс" було встановлено, що дане підприємство згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08.07.2016 року має ознаки фіктивності. Зокрема встановлено, що СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється розслідування кримінального провадження №42016101040000068 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Судом апеляційної інстанції у відповідності до ч.ч.4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вжито передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, та витребувано у відповідача додаткові докази, у зв'язку з чим судом зупинялося провадження.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду, податковим органом подано до суду вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року у справі №757/17064/16-к у кримінальному провадженні №42016101040000068 за обвинуваченням ОСОБА_12. Однак, дослідивши зміст зазначеного вироку, колегією суддів не встановленого будь-якого зв'язку між особою, щодо якою його винесено, та обставинами, які в ньому встановлені щодо правовідносин, які є спірними у справі, що розглядається. Не міг цього пояснити і представник податкового органу в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

В ході перевірки встановлено, що остання звітність з податку на додану вартість ТОВ "Люкс Консоріс" подана до органу ДФС за червень 2016 року. Згідно поданих, з моменту реєстрації до березня 2016 року, ТОВ "Люкс Консоріс" звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на даному підприємстві працювала 1 особа, а саме керівник підприємства.

В ході перевірки проведено співставлення даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН). За результатами співставлення встановлено, що з початку своєї діяльності до березня 2016 року, включно, ТОВ "Люкс Консоріс" не здійснювало придбання тканини н/в. Крім того, згідно звітності з податку на додану вартість протягом лютого-березня 2016 року ТОВ "Люкс Консоріс" не здійснювало придбання ТМЦ у неплатників ПДВ.

Загалом, як вбачається з Акту перевірки, висновки ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтуються на наявності податкової інформації, щодо того, що з початку своєї діяльності до березня 2016 року, включно, ТОВ "Люкс Консоріс" не здійснювало придбання тканини н/в. Крім того, згідно звітності з податку на додану вартість протягом лютого-березня 2016 року ТОВ "Люкс Консоріс" не здійснювало придбання ТМЦ у неплатників ПДВ.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування, не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Також , судом апеляційної інстанції при вирішенні справи взято правову позицію, неодноразово висловлену Верховним Судом України щодо інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів. Зокрема, Верховним Судом України у справах № 21-3197а15 ,№ 21-1388а15, № 21-1654а15, зазначено, що інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Зазначене та з огляду на принципи податкового законодавства, закріплені в статті 4 Податкового Кодексу України, дає підстави для висновку суду апеляційної інстанції, що податкова інформація по контрагенту платника податку, розміщена в АІС «Податковий облік» щодо відносин з іншими контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, зібрана іншим податковим органом, не може мати безпосереднього впливу (в тому числі і негативного) та зв'язку з його господарськими відносинами з платником податку, оскільки така інформація з АІС «Податковий Блок» за своїми юридичними наслідками не може бути одночасно такою, що безпосередньо не порушує права чи інтереси платника податків і одночасно такою, що може бути використана податковим органом в якості доказу на підтвердження безтоварності (фіктивності) господарських операцій платника податків.

При цьому, позивач не може нести відповідальність за порушення своїм контрагентом правил звітування про наявність основних фондів та/чи трудових ресурсів.

Даний висновок узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», згідно з яким якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ТОВ "Формстиль" не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Окремо апеляційний суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Також судом взято до уваги, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході апеляційного розгляду справи та не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.02.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

І.О. Грибан

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.