Ухвала суду № 64457286, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2815/16 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бориспільміськбуд» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 07.08.2014 № 408/10-13-22-03/34536374;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.08.2016 № 0001972201 форми «Р», яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Бориспільміськбуд» за платежем - податок на додану вартість на суму 1 289 433, 00 грн., з яких 859 622, 00 грн. - за основним платежем; 429 811,00 грн. - за штрафні санкції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» є юридичною особою, що зареєстрована 08.09.2006 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР: 1 354 102 0000 001194), як платник податків перебуває на обліку в Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); будівництво інших споруд, н. в. і. у.; підготовчі роботи на будівельному майданчику; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; діяльність у сфері архітектури.

07.07.2014 Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області надіслала позивачу запит про надання письмових пояснень та документальне підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Спецмехбуд 21» за березень 2014 року, запропонувала позивачу надати відповідні пояснення та документи упродовж 10 днів з дня одержання запиту. Цей запит вручено позивачу 22.07.2014.

Не дочекавшись завершення 10 денного строку з дня вручення запиту, в.о. начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, видав наказ від 30.07.2014 № 733 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

У період з 30.07.2014 по 05.08.2014 посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинської Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі вказаного наказу, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом постачальником ТОВ «Спецмехбуд 21» (код за ЄДРПОУ 34424723) за період березень 2014 року (акт перевірки від 07.08.2014 № 408/10-13-22-03/34536374).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 859 622, 00 грн. за березень 2014 року.

Висновки посадових осіб відповідача пов'язуються з оцінкою господарських операцій з приводу придбання товару (матеріалів будівельного призначення), що здійснювались між позивачем і ТОВ «Спецмехбуд 21». На думку посадових осіб відповідача, які здійснювали перевірку, господарські операції з придбання позивачем товару не мали реального характеру, оскільки до перевірки не були надані документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб відповідача, позивач надіслав до податкового органу письмове заперечення на акт перевірки з додатковими поясненнями щодо змісту господарських операцій з ТОВ «Спецмехбуд 21», до якого додав копії первинних фінансово-господарських документів, просив врахувати їх зміст та, зважаючи на невиїзний характер перевірки, забезпечити участь представника позивача про розгляді заперечень.

Однак, листом від 22.08.2014 № 8923/10/22-323 податковий орган залишив заперечення відповідача без задоволення, розгляд заперечення був проведений без участі представника позивача.

На підставі акта перевірки 07.08.2014 № 408/10-13-22-03/34536374 Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0001972201, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» у загальній сумі 1 289 433, 00 грн., з яких: 859 622,00 грн. - за основним платежем; 429 811,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарг податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги без задоволення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягаює скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки господарські операції підтверджені первинною документацією, то вони були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Відповідно до листа ДПС України № 3060/0/141-12/А/10-1114/4341 від 03.12.2012 запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити виклад певних підстав отримання інформації. Крім того, правовідносини з приводу направлення податковими органами в адресу платників податків запитів унормовані також приписами Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (затверджено постановою КМ України від 27.12.2010 № 1245), відповідно до п. 10 якого запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для направлення запиту; опис запитуваної інформації та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як свідчить зміст оскаржуваного наказу підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бориспільміськбуд» є підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Пунктом 79.2. ст. 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У листі ДПА України від 27.04.2011 № 11892/7/23-4017/345 зазначено, що по-перше, підставою для проведення документальної позапланової перевірки є ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, по-друге, обов'язковою умовою здійснення позапланової невиїзної перевірки є прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення такої перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України, в якому зазначаються підстави для проведення перевірки, дата її початку та тривалість.

Так, ДПІ у Києво-Святошинської ГУ Міндоходів у Київській області зверталась до ТОВ «Бориспільміськбуд» із письмовим запитом про надання інформації та її документального підтвердження від 07.07.2014 № 7307/10/22-323 щодо взаємовідносин із ТОВ «Спецмехбуд 21» за березень 2014 року та просила позивача надати відповідні пояснення та документи упродовж 10 днів з дня одержання запиту. Цей запит вручено позивачу 22.07.2014

Як було вже зазначено вище, в.о. начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, видав наказ від 30.07.2014 № 733 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що оскільки ДПІ у Києво-Святошинської ГУ Міндоходів у Київській області не дочекалась закінчення 10 денного строку з дня вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження, то вона не мала підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вчинені відповідачем дії по проведенню перевірки суперечать приписам Податкового кодексу України, а тому є протиправними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у січні 2013 року між позивачем (покупець) і ТОВ «Спецмехбуд 21» (продавець) укладено договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 21.01.2013 № 6-01/13, відповідно до якого продавець на підставі заявки покупця (позивача) зобов'язувався передати у власність позивача матеріали будівельного призначення (бетон, дошка, вироби з бетону, арматура) асортимент, кількість, та ціна яких визначалась у видаткових накладних, а позивач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його.

Упродовж березня 2014 року ТОВ «Спецмехбуд 21», відповідно до заявок позивача від 18.03.2014 № 95 та від 24.03.2014 № 102, що містять перелік будівельних матеріалів, які були необхідні позивачу, здійснило поставку двох партій товару на користь позивача на загальну суму 4911954,51 грн., у тому числі ПДВ - на суму 818659,09 грн.

Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними: від 31.03.2014 № PH -16 на суму 4 907 579, 33 грн., у тому числі ПДВ - на суму 817 929, 89 грн.; від 24.03.2014 № РН-13 на суму 4 375, 18 грн., у тому числі ПДВ - 729, 20 грн.; довіреностями, виданими позивачем своїм працівника на одержання товарно-матеріальних цінностей від 21.03.2014 № БМБД0000160 на ім'я ОСОБА_2 та від 24.03.2014 № БМБД0000161 на ім'я ОСОБА_3

Транспортування товару здійснювалось позивачем власними силами, факт транспортування підтверджується подорожними листами, виданими позивачем водієві для здійснення перевезення.

Придбані у ТОВ «Спецмехбуд 21» будівельні матеріали на загальну суму 4 911 954, 51 грн., у тому числі ПДВ - на суму 818 659, 09 грн. позивач належним чином оприбуткував на склад, факт оприбуткування підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 201 «Сировина і матеріали», за яким відображаються наявність та рух сировини тa основних матеріалів, які входять дo складу продукції, що виготовляється, aбо є необхідними компонентами пpи її виготовленні.

У подальшому більша частина цих матеріалів на загальну суму 3 288 456, 80 грн., у тому числі ПДВ - 548 076, 13 грн., була використана позивачем при виконанні підрядних будівельних робіт на об'єктах будівництва: житлово-офісного комплексу по вул. Київський шлях, 95 у м. Борисполі, житлово-офісно-торгівельно-розважального комплексу по вул. А, Барбюса, 52/1 у м. Києві, а також житлово-офісного комплексу у 4-ф м-ні Позняки; ці факти підтверджуються накладними на переміщення матеріалів до відповідальних осіб, звітами про витрачання матеріалів у будівництві за формою М29; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 201 «Сировина і матеріали» та по рахунку 231 «Основне виробництво» (продукції, робіт, послуг).

Залишок невикористаних матеріалів на кінець місяця на момент перевірки становив суму 800 189, 27 грн.

Наявними у матеріалах справи копіями договорів від 19.02.2013 № 1-2/13, від 05.10.2012 № 23-05/10-12, від 03.03.2014 № 6-3/14, від 03.06.2013 № 3-6/13, від 11.10.2012 № 25-10/12, укладених між ТОВ «Спецмехбуд 21» (генпідрядник) і позивачем (підрядник) з приводу виконання позивачем будівельних робіт на умовах підряду; актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідками про виконання будівельних робіт за формою КБ- 3 підтверджується, що операцій з подальшого продажу (реалізації) цих товарів позивач не вчиняв, будівельні матеріали були використані позивачем у виробництві при виконанні будівельно-підрядних робіт.

Розрахунки за придбані будівельні матеріали між сторонами здійснювались шляхом заліку зустрічних однорідних вимог (протокол про погашення взаємної заборгованості від 31.03.2014).

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Спецмехбуд 21» дві податкові накладні на загальну суму 4911954,51 грн., у тому числі ПДВ - на суму 818 659,09 грн. (від 31.03.2014 № 19 на суму 4 907 579, 33 грн., у тому числі ПДВ - на суму 817 929, 89 грн.; від 24.03. 2014 № 8 на суму 4 375, 18 грн., у тому числі ПДВ - 729, 20 грн.), які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за березень 2014 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість.

Правомірність і реальність господарських операцій, що здійснювались між позивачем і ТОВ «Спецмехбуд 21» підтверджується висновком експертного економічного дослідження від 25.08.2016 № 25/08/16, проведеного судовим експертом ОСОБА_4 (свідоцтво від 29.05.2007 № 1122, видане Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії) на замовлення позивача.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з ТОВ «Спецмехбуд 21».

Доводи апелянта про порушення контрагентом позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно враховано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.08.2016 № 0001972201 форми «Р», яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Бориспільміськбуд» за платежем - податок на додану вартість на суму 1 289 433, 00 грн., з яких 859 622,00 грн. - за основним платежем; 429 811,00 грн. - за штрафні санкції є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.