Постанова № 64457209, 24.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 369/4021/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Волчко А.Я.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідач не мав права зменшувати розмір пенсії ОСОБА_2 та розпочинати утримання 20% згідно ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду з 27 березня 2003 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». При призначенні пенсії розмір пенсійної виплати визначався з урахуванням заробітної плати за 24 календарних місяці, що передують місяцю звернення за пенсією, та для визначення розміру пенсії надавались дані про заробітну плату за період з 01 березня 2001 року по 28 лютого 2003 pоку, загальна сума заробітку складала 11216,28 грн.

З 01 січня 2004 року, у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії ОСОБА_2 був перерахований з урахуванням даних про заробітну плату за той же період та загальна сума заробітку після проведення перерахунку складала 24249,31 грн.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області №637 від 25 листопада 2015 року встановлено переплату пенсії позивачу у сумі 51510,97 грн. за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2015 року та у відповідності до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вирішено почати утримання з пенсії позивача з 01 січня 2016 року.

З довідки Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області від 21 квітня 2016 року №2296 вбачається, що за період з травня 2015 року по серпень 2015 року пенсія ОСОБА_2 за віком при повному стажі становила 2275,36 грн., з вересня 2015 року по листопад 2015 року - 2346,66 грн., з грудня 2015 року пенсія позивача становить - 1351,22 грн.

За наслідком направлення ГО «Всеукраїнське бюро правового захисту та боротьби з корупцією» до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області запиту на інформацію від 22 лютого 2016 року вих.№00-13/Ю.Д., відповідач листом від 29 лютого 2016 року №50-М/03 повідомив ОСОБА_2, що відповідно до наказу Пенсійного фонду України №140 в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області проводилась перевірка даних електронних реєстрів та пенсійних справ, відібраних за результатами співставлення даних про заробітну плату, використану для призначення, перерахунку пенсій з наявними даними реєстру застрахованих осіб. В ході перевірки виявлено розбіжність у даних електронної пенсійної справи і даних реєстру застрахованих осіб. Визначити код причини розбіжності між даними заробітних плат в АСОПД та даних РЗО не має можливості у зв'язку з відсутністю паперової пенсійної справи. За даними електронного особового рахунку орієнтовно встановлено, що при перерахунку пенсії в базу АСОПД внесено заробітну плату за 2001-2003 роки, що значно відрізняється від даних реєстру застрахованих осіб. Також зазначено, що позивача було повідомлено про зменшення розміру пенсії, ознайомлено з розміром переплати та отримано письмову згоду на утримання переплати по 20%.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області правомірно скористалося правом стягнення з пенсіонера суми пенсій, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, на підставі ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняло Рішення №637 від 25 листопада 2015 року.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, Законом України «Про пенсійне забезпечення», який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію, серед іншого, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

В силу ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Таким чином, саме на Пенсійний фонд покладено обов'язок щодо здійснення виплат пенсій з урахуванням вимог пенсійного законодавства, а також щодо контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, що виключає можливість виплати пенсій, виплата яких не передбачена чинним законодавством, навіть за умови послідуючого відшкодування відповідних втрат Пенсійного фонду сторонніми особами.

Механізм правового захисту інтересів позивача у даному випадку регулюється приписами ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Відповідно до ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно ст.103 вказаного Закону суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що лише у випадку коли суми пенсії виплачені надміру з підстав зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних така сума пенсії стягується з пенсіонера та відповідні відрахування провадяться на підставі рішення органу, що призначає пенсію, в розмірі не більше 20% пенсії.

В силу вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частинами 1, 2 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити з відповідним мотивуванням.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України вимогам.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що при призначенні пенсії ОСОБА_2 розмір пенсійної виплати визначався з урахуванням заробітної плати за 24 календарних місяці, що передують місяцю звернення за пенсією, та для визначення розміру пенсії надавались дані про заробітну плату за період з 01 березня 2001 року по 28 лютого 2003 pоку, загальна сума заробітку складала 11216,28 грн. В подальшому, у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 січня 2004 року розмір пенсії ОСОБА_2 був перерахований відповідачем з урахуванням даних про заробітну плату за той же період, загальна сума заробітку позивача після проведення перерахунку складала 24249,31 грн.

Отже, відповідний перерахунок пенсії здійснювався саме органом Пенсійного фонду з урахуванням даних про заробітну плату, наданих роботодавцем, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За наслідками проведеної перевірка даних електронних реєстрів та пенсійних справ згідно наказу Пенсійного Фонду України №140 виявлено розбіжність у даних електронної пенсійної справи ОСОБА_2 і даних реєстру застрахованих осіб, за даними електронного особового рахунку орієнтовно встановлено, що при перерахунку пенсії в базу АСОПД внесено заробітну плату за 2001-2003 роки, що значно відрізняється від даних реєстру застрахованих осіб. У зв'язку з відсутністю паперової пенсійної справи позивача неможливо визначити код причини розбіжності між даними заробітних плат в АСОПД та даних РЗО.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, що виявлені розбіжності у даних електронної пенсійної справи ОСОБА_2 і даних реєстру застрахованих осіб були наслідком зловживань з боку пенсіонера.

Робота ОСОБА_2 у період з 2001 року по 2003 рік у Київському психоневрологічному диспансері №5 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, жодних доказів на підтвердження подання позивачем до органів пенсійного фонду недостовірних даних про заробітну плату за зазначений період або будь-які інші зловживання з боку ОСОБА_2 матеріали справи не містять та відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України наявність відповідних обставин не доведено.

Натомість, відповідач зазначає про орієнтовне встановлення різниці між внесеною заробітною платою позивача за 2001-2003 роки в базу АСОПД та даних реєстру застрахованих осіб, посилається на неможливість визначення коду причини розбіжності між цими даними та втрату паперової пенсійної справи позивача.

Таким чином, відповідач взагалі не зазначає жодних обставин, які можуть свідчити про зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, що призвели до виплати надміру суми пенсії, а тому колегія суддів не вбачає наявності передбачених законодавством України підстав для прийняття відповідачем рішення №637 від 25 листопада 2015 року, яким встановлено переплату пенсії ОСОБА_2 у сумі 51510,97 грн. та стягнення з позивача суми переплати шляхом відрахування 20% пенсії.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення №637 від 25 листопада 2015 року, не встановив наявність обставин, передбачених ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за яких можливо утримання надміру виплачених сум пенсії, спірне рішення прийнято не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не ґрунтується на оцінці усіх фактів та обставин. Факт зловживання позивачем, що може бути підставою для стягнення надмірно виплачених сум пенсії, жодним чином не встановлено, а тому рішення відповідача №637 від 25 листопада 2015 року є необґрунтованим та протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області відновити позивачу виплату пенсії в розмірі 2346,66 грн. та виплатити недоотриману суму пенсії не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до п.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, серед іншого, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості. Враховуючи, що відповідачем на підставі даних електронної пенсійної справи ОСОБА_2 і даних реєстру застрахованих осіб, з урахуванням довідок Київського міського психоневрологічного диспансеру №5 від 20 листопада 2015 року №22 та №982/02, встановлено внесення недостовірних даних та проведення перерахунку пенсії позивача на підставі документів, що містять недостовірні відомості, відповідач згідно вимог чинного законодався переглянув розмір пенсії позивача, а тому відсутні підстави для зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області відновити виплату пенсії в розмірі 2346,66 грн. та виплатити недоотриману суму пенсії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2016 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області №637 від 25 листопада 2015 року, відповідно до якого проводиться утримання виявленої суми переплати в сумі 51510,97 грн. (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот десять грн. 97 коп.) з 01 січня 2016 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.