КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 759/18086/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Борденюк В.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
У Х В А Л А
01 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Хмарській К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Махової Д.А. про зміну способу та порядку виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.04.2015 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Махової Д.А. про зміну способу та порядку виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.04.2015 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення відповідно до ст.202 Касу або відповідно до ст.204 КАСУ (за текстом апеляційної скарги).
Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.04.2015 у справі №759/18086/14 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10.04.2015 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в недонарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2014 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 13 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2014 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначивши розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
На виконання зазначеної постанови 23.09.2015 року ОСОБА_2 було видано виконавчий лист.
02.12.2015 року державним виконавцем було відкрито провадження по виконанню виконавчого листа № 759/18086/14-а та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.
З листа Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 14.12.2015 року №2543 встановлено, що бюджетні призначення на проведення компенсаційних виплат для забезпечення виконання судових рішень у Державному бюджеті не передбачено.
29.04.2016 (Т.1 а.с.119) головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Махова Д.А. (далі по тексту - державний виконавець) звернулась до суду з поданням про зміну способу та порядку виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.04.2015 року у справі №759/18086/14 шляхом стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 5 342,00 грн. (далі по тексту - подання).
Підставою звернення з вищезазначеним поданням стало те, що боржником рішення суду самостійно не виконується з незалежних від нього причин, як зазначає останній.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні зазначеного подання, суд першої інстанції виходив з того, що єдиною підставою, в тому числі для встановлення способу і порядку виконання рішення, є наявність обставин, що ускладнюють його виконання. Проте ці обставини об'єднуються їх об'єктивним та надзвичайним характером, незалежністю від настання та перебігу волі боржника, причинним зв'язком між настанням цих обставин та ускладненням виконання рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Таким чином, зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі №21-394а14.
Виходячи зі змісту подання, державний виконавець просить вирішити додаткову позовну вимогу, а саме: стягнення коштів, проте зазначена вимога не була предметом розгляду в суді під час прийняття постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10.04.2015 року у справі №759/18086/14.
Крім того, відсутність належного державного фінансування виплати пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, про яку зазначає державний виконавець, передбачених чинним законодавством, не дає підстав для задоволення подання, адже способи виконання рішення суду слід визначати через ті заходи, які вживаються за для досягнення мети захисту порушених прав та свобод осіб і їх відновлення.
Правовими положеннями ст. 124 Конституції України та ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частин 1 і 2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи аналіз наведених правових положень та обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що державний виконавець зобов'язаний діяти в межах своїх повноважень, тих які надані йому законом.
Між тим, в даному випадку, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Маховою Д.А. не надано жодного доказу вчинення певні дії для належного виконання судового рішення відповідно до правових положень Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254, 263 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Карпушова О.В.
Епель О.В.
Судове рішення № 64457109, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 01.02.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 759/18086/14-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: