Постанова № 64455804, 01.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 лютого 2017 р. № 820/6673/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 Там до ОСОБА_2 управління Державної міграційної служби України в Харківський області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 Там, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати висновок ОСОБА_2 управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 26.12.2014 року щодо скасування посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_1 Там, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він в листопаді 2016 року звернувся до відповідача з заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні. ОСОБА_2 управління ДМС України в Харківській області від 26.11.2016 року позивача повідомлено про існування прийнятого щодо нього висновку про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні. Даний висновок, на думку позивача, не містить підстав для скасування, а тому є незаконним та необґрунтованим. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач також зазначив, що оскільки копія спірного рішення не була ним отримана, то строк, встановлений ст. 99 КАС України для подання позову, ним не пропущений.

Представник позивача прибув у судове засідання, склав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. (а.с.26).

Представник відповідача - ОСОБА_2 управління Державної міграційної служби України в Харківській області, прибув у судове засідання, склав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу в порядку письмового провадження (а.с.27).

У письмових запереченнях на позов (а.с.29-31) зазначив, що співробітниками ГУ ДМС в Харківській області встановлено, що за обліками Управління значиться гр. ОСОБА_4 ОСОБА_1 Там, ІНФОРМАЦІЯ_2 Матеріалами особової справи про надання дозволу на імміграцію та видачі посвідки на постійне проживання вказаного громадянина ОСОБА_4 встановлено, що у зазначеного громадянина відсутній документ, що підтверджує право громадян СРВ на постійне проживання в Україні. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено судом, позивач - громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_1 Там, прибув в Україну у 1991 р. з метою правцевлаштування та залишився проживати в Україні.

26.09.2003 р. керівництвом УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області на підставі його заяви було прийнято рішення (висновок) про документування вказаного громадянина посвідкою на постійне проживання ХР№09435 від 29.09.2003 року.

Однак, 26.12.2014 року ОСОБА_2 управлінням ДМС України в Харківській області складено спірний висновок, яким постановлено, зокрема: 1) визнати громадянина СВР ОСОБА_1 Там таким, що не мав дозволу на імміграцію в Україну; 2) посвідку на постійне проживання серії ХР №09435 від 29.09.2003 року визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню; 3) анулювати відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі громадянина СВР ОСОБА_1 Там; 4) привести статус перебування зазначеного іноземця в Україні відповідно до вимог законодавства; 5) ураховуючи, що громадянин СРВ ОСОБА_1 Там відмовився надавати інформацію щодо наявності інших підстав для законного перебування (проживання) на території України, здійснити перевірку архівних обліків з метою установлення таких фактів; 6) повідомити громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_1 ван Там, ДМС України, АДПС України, що посвідка серії ХР №09435 від 29.09.2003 видана незаконно, а отже є недійсною. (а.с.32-33).

Юридичною підставою для прийняття спірного висновку відповідачем визначено ст. ст. 12-13 Закону України "Про імміграцію", а фактичним мотивом зазначена відсутність у справі позивача документу, що підтверджує право громадянина СРВ на постійне проживання в Україні.

При цьому, доказів вручення або надіслання позивачу копії вказаного вище висновку відповідачем суду не надані, а судом на виконання приписів ст. 11 КАС України, таких доказів не встановлено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення суд зазначає, що статтею 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладений обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 26 Конституції України гарантує, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної ОСОБА_3 ОСОБА_4 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Суд звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні Відділ УГІРФО ГУМВС України в Харківській області проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні як то передбачено Законом № 2491-ІІІ.

Разом з тим, цією ж нормою Закону Головне управління ДМС України в Харківській області обґрунтовує прийняття протилежного рішення Висновку про скасування посвідки на постійне проживання гр. СРВ ОСОБА_1 Там.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.

Отже, зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_1 Там .

Юридична обставина, з якою закон повязує виникнення певних прав особи зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.

Згідно зі ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Проте, доказів отримання позивачем посвідки на постійне проживання у не передбаченому законом порядку відповідач суду не надав.

За таких підстав, висновок ОСОБА_2 управління ДМС України в Харківській області від 26.12.2014 р. підлягає скасуванню.

Отже, оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити у повному обсязі, адже обґрунтованість заявлених вимог підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів отримання позивачем спірного висновку ОСОБА_2 управління ДМС України в Харківській області від 26.12.2014 р. у встановлений законодавством термін, суд не знаходить підстав для застосування наслідків, передбачених ст. 100 КАС України

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 128, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 Там до ОСОБА_2 управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення, - задовольнити.

Скасувати висновок ОСОБА_2 управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 26.12.2014 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_1 Там, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко