Ухвала суду № 64455525, 02.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/593/17

УХВАЛА

02 лютого 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі: управління держреєстратора в м. Одесі, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі: управління держреєстратора в м. Одесі, третя особа: ОСОБА_2 в якому позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Первинна профспілкова організація ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Центроліт», що містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 17.10.2016 року № 15561070002055969.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Адміністративний процес ініціюється через подання адміністративного позову. Адміністративний позов, згідно з пунктом 6 коментованої статті, є зверненням до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно правових відносинах. Тільки адміністративний позов, поданий відповідно до правил адміністративного судочинства, може бути підставою для відкриття провадження у адміністративній справі.

У відповідності до ч. 3 ст.106 КАС України до позовної заяви також додається документ про сплату судового збору.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду позову не майнового характеру, який подано субєктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем, встановлено ставку судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідні процесуальні дії за які передбачено сплату судового збору, суди здійснюють тільки після предявлення платником платіжного документа про сплату належної суми судового збору з підтвердженнями зарахування суми судового збору на казначейський рахунок згідно виписки з казначейського рахунку.

Крім того, суддя звертаю увагу, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Європейський суд з прав людини у справах «Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства»(Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Позивач не надав до суду платіжне доручення у встановленому приписами Закону України «Про судовий збір» порядку.

Крім того, суддя вважає за необхідне зазначити, що особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку свого порушеного права або інтересу, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати адекватний засіб захисту своїх прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу.

Позивач оскаржує рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Первинна профспілкова організація ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Центроліт», однак у матеріалах справи відсутні відомості щодо відношення ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Центроліт».

Гарантоване статтею 55 Конституції України у конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обгрунтованим.

При зверненні до суду позивачу необхідно обрати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) у загальносоціологічному значенні категорія інтерес розуміється як об'єктивно існуюча і суб'єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін інтерес, враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

У п.3.4 цього ж Рішення зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Конституційний Суд України вирішив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Також, слід зазначити, що відповідачем зазначено Головне територіальне управління юстиції в Одеській області в особі Управління державних реєстраторів, до якого позовних вимог по суті не заявлено, оскільки з огляду на мотивувальну частину позову, оскаржуване рішення, яке на думку позивача є неправомірним, прийнято конкретним державним реєстратором - посадовою особою, яка є самостійним субєктом владних повноважень і може бути відповідачем в адміністративній справі щодо прийнятих нею рішень.

З урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку, що поданий адміністративний позов не відповідає приписам КАС України.

Позивачу необхідно у встановленому КАС України порядку надати до адміністративного позову:

- квитанцію про сплату судового збору з урахуванням приписів Закону України «Про судовий збір»;

- та відомості про належність позивача до Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Центроліт»;

- привести у відповідність заявлений у адміністративному позові субєктний склад, заявленим позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що квитанції за № ПН5907 від 19.01.2017 р., № ПН3587 від 13.12.2016 р. враховані у справі № 815/351/17, відомості про повернення судового збору за вказаними квитанціями відсутні.

Згідно ст.108 КАС України суддя, встановивши, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

При таких обставинах адміністративний позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 106, 108 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі: управління держреєстратора в м. Одесі, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 22 лютого 2017 року.

У разі невиконання вимог цієї ухвали адміністративний позов буде вважатись неподаним і буде повернутий позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали, апеляційної скарги.

Суддя Потоцька Н.В.