Постанова № 64455190, 01.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м.Житомир справа № 806/57/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретаря судового засідання Ясинської К.В.,

за участю: позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить:

- визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо утримання із суми визначеного йому за рішенням суду розміру індексації грошового забезпечення податку з доходів фізичних осіб та військового збору;

- зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити йому безпідставно утриманий із суми індексації грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб в розмірі 11193,26 грн. та військовий збір в розмірі 932,78 грн.;

- зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат в місячний строк надати звіт про виконання рішення суду у цій справі у порядку, передбаченому статтею 267 КАС України.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 у справі № 806/2106/16 йому було проведено виплату індексації грошового забезпечення, однак, з нарахованої суми відповідачем було утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11193,26 грн. та військовий збір в сумі 932,78 грн., що є порушенням пункту 168.5. статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів військовослужбовців та пп.1.7 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу, згідно якого на період проведення АТО не підлягає оподаткуванню військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову та в судовому засіданні, у задоволенні позову просив відмовити та пояснив, що на момент здійснення грошових виплат за рішенням суду ОСОБА_1 не був військовослужбовцем як такий, що виключений в липні 2013 року зі списків особового складу військової частини, а тому повинен сплачувати податки на загальних підставах.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України на посаді офіцера фінансово-економічного відділу управління 8 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України № 123 від 22.05.2013 року був звільнений в запас відповідно до підпункту "б" (за станом здоров'я) частини 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 249 від 16.05.2013 року ОСОБА_1 з 03.07.2013 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 03.07.2013 року становить: календарна - 15 років 11 місяців 10 днів, пільгова 17 років 06 місяців 16 днів.

Вказані обставини встановлено постановою Житомирського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, від 08.08.2016 року у справі № 806/2106/15 (а.с.9-12, 13-15).

Даною постановою суду:

- визнано неправомірними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 щодо відмови у проведенні перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 1 липня 2003 року по 3 липня 2013 року;

- зобовязано Житомирський обласний військовий комісаріат провести перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 1 липня 2003 року по 3 липня 2013 року, встановивши базовий місяць - липень 2003 року;

- зобовязано Житомирський обласний військовий комісаріат в місячний строк надати звіт про виконання рішення суду у цій справі у порядку, передбаченому статтею 267 КАС України.

На її виконання, відповідачем була виплачена позивачу індексація грошового забезпечення в розмірі 62184,80 грн..

Згідно довідки, з присудженої суми стягнуто податок з доходів фізичних осіб в сумі 11193,26 грн. та військовий збір в сумі 932,78 грн. (а.с. 18).

Відповідно до пункту другого статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153).

В судовому засіданні встановлено, що позивач на день звільнення зі служби мав право на перерахунок та отримання індексації грошового забезпечення.

Проте, 03.07.2013 року, у день виключення позивача зі списків особового складу йому не були виплачені вказані суми. Виплата грошових сум була здійснена не своєчасно, не в день виключення зі списків особового складу, а після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч.2, ч.3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як вбачається з резолютивної частини постанови Житомирського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, від 08.08.2013 у справі № 806/2106/15, Житомирський обласний військовий комісаріат було зобов'язано здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1.

Таким чином обов'язок Житомирського обласного військового комісаріату сплатити перераховану суму індексації грошового забезпечення у постанові суду є непорушним та не передбачає право будь-якого державного органу, установи, організації, інших осіб, а також і відповідача змінювати рішення суду на власний розсуд, в тому числі стягувати податки та збори, інші обов'язкові платежі з присуджених сум, якщо цього прямо не передбачено в самому рішенні суду.

Отже, відповідач, самостійно зменшивши суму стягнення в розмірі податку з доходів фізичних осіб та військового збору, фактично порушив чинне законодавство України.

Враховуючи викладене, дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо утримання з суми визначеного йому за рішенням суду розміру грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні податку з доходів фізичних осіб та військового збору є протиправними.

Крім того, що стосується стягнення податку на доходи фізичних осіб, суд вважає за необхідне додатково зазначити наступне.

Пунктом 168.5. статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Таким чином, позивач відповідно до вказаної норми має право на повну компенсацію втрат доходів як військовослужбовець.

Доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу індексації грошового забезпечення він втратив статус військовослужбовця, а тому не мав права на отримання рівноцінної компенсації утриманого податку, суд вважає безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день виключення зі списків особового складу і проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На виконання цих вимог, ОСОБА_1 належним чином обґрунтував свої позовні вимоги, відтак вони підлягають задоволенню, а безпідставно утриманий податок з доходів фізичних осіб в розмірі 11193,26 грн. та військовий збір в розмірі 932,78 грн. - підлягають виплаті на користь позивача.

Водночас, суд не вбачає підстав для зобовязання відповідача подати до суду в місячний строк звіт про виконання судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається з вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Виходячи з обставин даної справи, на даній стадії, суд не вбачає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Керуючись статтями 86,158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови у проведенні виплати утриманого податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 11193,26 грн. та військовий збір в сумі 932,78 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 02 лютого 2017 р.