Рішення № 64454288, 24.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/472/17 Головуючий 1 інст. Шмадченко С.І.

Справа № 640/7146/16-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Лашакової Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним поховом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення з них заборгованості за кредитним договором у розмірі 10621,37 швейцарських франків, що становило по курсу НБУ на 08.02.2016 р. - 277735,68 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що 30.05.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» на даний час ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Старосалтівського відділення та фізичною особою ОСОБА_3 був укладений договір кредиту № 841/27/41-17/7-014, згідно з яким відповідачу на споживчі цілі, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надано грошові кошти в сумі 30000 швейцарських франків зі сплатою 9,5 відсотків річних з кінцевим терміном повернення 10.05.2014 року.

Вказаний договір було забезпечено договором поруки № 841/27/41-18/7-021 від 30.05.2007 р., відповідно до якого ОСОБА_4 поручалася перед ПАТ «Укрсоцбанк» за виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором № 841/27/41-17/7-014 від 30.05.2007 року.

ПАТ «Укрсоцбанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, проте в порушення умов кредитного договору відповідачі зобовязання не виконують, у звязку з чим станом на 08.02.2016 року виникла заборгованість у розмірі 10621,37 швейцарських франків, що становить по курсу НБУ на 08.02.2016 р. - 277735,68 грн. У звязку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 277735, 68 грн. та судові витрати.

ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом та просила визнати припиненим договір поруки 841/27/41-18/7-021 від 30.05.2007 р., посилаючись на те, що сплив строк дії договору поруки, а також на те, що відповідач за зустрічним договором не повідомляв її про невиконання позичальником ОСОБА_3 зобовязань, забезпечених порукою, як це визначено п. 3.3.1 Договору поруки.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 841/27/41-17/7-014 в сумі 10621 швейцарських франків 37 сантимів, що по курсу НБУ становить 277735,68 грн.; судовий збір у сумі 4166,04 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненим договір поруки № 841/27/41-18/7-021 від 30.05.2007 р., укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсоцбанк» з метою забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту № 841/27/41-17/7-014 від 30.05.2007 р. Стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 551,20 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 10621,37 швейцарських франків, що по курсу НБУ ставить 277735,68 грн. та судовий збір у сумі 4166,04 грн. та в цій частині у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_4 рішення суду не оскаржено, тому рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання договору поруки припиненим судовою колегією не переглядається.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційну скаргу находить такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядом справи встановлено, що 30 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (перейменовано ПАТ «Укрсоцбанк») в особі Старосалтівського відділення та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту № 841/27/41-17/7-014, згідно умов якого останній на споживчі цілі, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надано грошові кошти в сумі 30000,00 швейцарських франків зі сплатою 9,5 відсотків річних з кінцевим терміном повернення 10 травня 2014 року.

В забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 841/27/41-18/7-021 від 30.05.2007 р., відповідно до якого (поручитель) поручається перед про виконання ОСОБА_3 (боржником) зобовязань за кредитним договором № 841/27/41-17/7-014 від 30.05.2007 року.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позичальник ПАТ «Укрсоцбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530, 611 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно і до умов договору, а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У порушення зазначених норм закону, прийняті на себе зобов'язання по-вказаному кредитному договору відповідач належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором від 30.05.2007 року належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.02.2016 року утворилась заборгованість у сумі 10 621, 37 швейцарських франків 37 сантимів, що по курсу НБУ становить 277 735, 68 грн., яка складається: з заборгованості за кредитом у сумі 6 563, 42 швейцарський франків, що по курсу НБУ становить 171 625,28 грн.; з заборгованості за відсотками у сумі 1 038,28 швейцарських франків - 27 149, 73 грн.; з пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 2 733,05 швейцарських франків - 71 465,91 грн.; з пені за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 286,62 швейцарських франків - 7 494,76 грн.

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, колегія суддів приходить до висноку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе зменшити суму пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Крім того, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобовязання (разом із нарахованою індексацією та трьома процентами річних), суд, на відміну від судових рішень, наданих для порівняння, не застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

Такі правові висновки містяться у Постанові Верховного суду України від 03.09.14р. у справі № 6-100цс14, що у відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковими для усіх судів України.

В звязку з чим судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення пені, зменшивши її до 10000 грн..

Крім того, виключенню підлягає викладене в мотивувальній частині суду першої інстанції посилання щодо строків позовної давності а саме: «з вимогою про стягнення штрафний санкцій за невиконання умов договору позивач мав право звернутись до 10.05.2015 року. Звернувшись з такою вимогою до суду 04.05.2016 року він пропустив строкпозовної давності, тому вимога в цій частині відповідно дост. 267 ЦК Українизадоволенню не підлягає» - оскільки текст рішення спростовує даний абзац.

За таких обставин судова колегія, у відповідності до положень ч. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру пені та ухвалити в цій частині нове рішення.

В іншій частині рішення суду не переглядалося.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2016 року змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 841/27/41-17/7-014 від 30.05.2007 року 6563,42 швейцарських франків, що за курсом НБУ на 08.02.2016 року становить 171625,28 грн., заборгованість за відсотками 1038,28 швейцарських франків, що за курсом НБУ на 08.02.2016 року становить 27149,73 грн., пеню в сумі 10000 грн., а всього 208775,01 грн. та судовий збір у сумі 4166,04 грн.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання щодо строку позовної давності, а саме: «з вимогою про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору позивач мав право звернутись до 10.05.2015 року. Звернувшись з такою вимогою до суду 04.05.2016 року він пропустив строк позовної давності, тому вимога в цій частині відповідно до ст. 267 ЦК України задоволенню не підлягає».

В частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим рішення суду не переглядалось.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді Н.Ф. Шевченко

ОСОБА_2