Ухвала суду № 64454241, 31.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/868/17

Справа №640/14727/16-ц Головуючий1 інстанції - Золотарьова Л.І.

Категорія: трудові Доповідач - Кіпенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Кокоші В.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній інстанції ОСОБА_3, та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник Харківської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, надавши письмові пояснення.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст. 303ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що 05.05.2016 року наказом директора Харківської філії ПАТ «Укртелеком» № 35-03-462 ОСОБА_3 переведено з посади інженера-електроніка І категорії дільниці ремонту телекомунікаційного обладнання на посаду інженера дільниці ремонту телекомунікаційного обладнання відділу обліку, метрології та ремонту служби експлуатації мережі Харківської філії ПАТ «Укртелеком».

16.08.2016 року відповідно до наказу Міністра оборони України №764 з ОСОБА_3 укладено контракт на проходження військової служби в Збройних Силах України (а.с.34).

25.08.2016 року наказом військового комісара Дергачівського районного військового комісаріату №112 ОСОБА_3 виключено з військового обліку офіцерів запасу та направлено для проходження військової служби в зв'язку з укладенням контракту 16.08.2016 року №764 (а.с. 35).

06.09.2016 року наказом директора Харківської філії ПАТ «Укртелеком» № 35-03-896/к ОСОБА_3 звільнений із посади інженера дільниці ремонту телекомунікаційного обладнання відділу обліку, метрології та ремонту служби експлуатації мережі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» за п. 3 ст. 36 КЗпП України в зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом (а.с. 36).

26.09.2016 року наказом №185 командира військової частини А4104 ОСОБА_3 з 29.08.2016 року прийнято на військову службу за контрактом з військовою частиною А4104, з яким укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с. 17).

Згідно ч. 4 ст. 119 КЗпП України за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Визначення «особливого періоду» міститься в абзаці 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Судовим розглядом встановлено, що особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Основними видами військової служби є: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період, військова служба за контрактом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, позивач не є особою, прийнятою на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації або введення воєнного стану.

ОСОБА_3 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді начальника зміни радіолокаційної системи посадки літаків вузла радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення 16.08.2016 року, тобто поза оголошенням кризової ситуації, що загрожувала б національній безпеці, оголошенням рішення про проведення мобілізації або введенням воєнного стану.

Враховуючи наведене та зважаючи на обставини, за яких позивач звернувся за захистом своїх прав, судова колегія погоджується з висновками суду, що наказ від 06.09.2016 року про звільнення позивача за п. 3 ст. 36 КЗпП України в зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом, не порушує трудові права останнього, ґрунтується на вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: І.С. Кіпенко

Судді: В.В. Кокоша

Н.М. Шаповал