Вирок № 64453968, 01.02.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 644/6821/16-к

Провадження № 1-кп/645/142/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шарка О.П.

суддів: Федорової О.В., Бабкової Т.В.,

при секретарях судового засідання - Христенко А.В., Тереховської І.В.

за участю: прокурорів Харківської місцевої прокуратури №3 - Мирошник К.Ю.,

Тоічкіна С.М.

потерпілої - ОСОБА_3

представника потерпілої - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 1201620530002036 від 17 серпня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6, внаслідок давно сформованих неприязних відносин з його сестрою ОСОБА_3, на ґрунті спільного проживання та розподілу житла, маючи умисел на спричинення останній тяжких тілесних ушкоджень, за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_2, приблизно о 05 год. 00 хв., після словесного конфлікту з сестрою ОСОБА_3, взяв кухонний ніж та розпочав наносити їй хаотичні удари ножем - в верхню частину грудної клітини, шию та голову. ОСОБА_3, намагаючись втекти від ОСОБА_6, вискочила до двору вищевказаного домоволодіння, однак, він наздогнав її та продовжив наносити удари ножем в область тулуба та голови поки потерпіла не впала на землю, після чого залишив її лежати у дворі домоволодіння та повернувся до будинку. Протиправними діями ОСОБА_6, завдано потерпілій ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодження: одне проникаюче колото-різане поранення грудей ліворуч, що бере свій початок раною на шкірі, яка розташована у лівій підключичній ділянці та проникає у ліву плевральну порожнину, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; різані та колото-різані рани в лобовій ділянці ліворуч, на правій щоці, донизу від червоної кайми нижньої губи, в ділянці підборіддя, в проекції лівого кута нижньої щелепи, на передній поверхні шиї в середній третині, на задній поверхні шиї в нижній третині, на задній поверхні тулубу, на ліктьовий поверхні правого передпліччя на межі нижньої та середньої третини, на променевій поверхні лівого передпліччя в нижній третині, на тильній та долонній поверхнях лівої кисті, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я. ОСОБА_3 після того, як він залишив місце події вдалося звернутися по допомогу до сусідів, внаслідок чого їй надано своєчасну медичну допомогу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, пояснив, що приблизно о 05 год. 00 хв. 17.06.2016 року, його розбудила сестра, тим, що ходила по домоволодінню, гримала дверима, він вийшов з кімнати, на грунті давно сформованих неприязних відносин, між ними виникла сварка, після чого він взяв на журнальному столику у своїй кімнаті кухонний ніж, вийшов в коридор домоволодіння та наніс своїй сестрі ОСОБА_3 один удар в груди, а потім ще декілька поверхневих ударів в спину, після цього потерпіла вибігла з будинку на вулицю, він за нею не побіг, оскільки не мав наміру продовжувати наносити удари, смерті їй не бажав, почав чекати в будинку подальшого перебігу подій, після чого приїхала поліція

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що протягом тривалого часу у неї склалися неприязні відносини з її братом ОСОБА_6, конфлікти і сварки між ними виникали і раніше.17.06.2016 року, приблизно о 05 год. 00 хв., до неї в кімнату постукав останній, вона відкрила двері, між ними виникла сварка, ОСОБА_6 погрожуючи, що вб'є її, почав наносити їй численні удари ножем, вона почала втікати від нього у двір, він побіг за нею, продовжуваючи наносити чисельні удари, знову погрожуючи, що вб'є її, коли вона впала на землю, ОСОБА_6 подумав, що вона вже мертва, розвернувся та пішов, вона, тримаючись за забор, підвелась на ноги, взявши в руки горшок, хотіла кинути сусідам в вікно, щоб викликати швидку допомогу, в цей час, вона пішла до сусідського дому, постукала до сусідів і сіла біля будинку на землю.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_7 пояснила, що вона є сусідкою потерпілого та обвинуваченого, мешкає у домоволодінні АДРЕСА_3 17.06.2016 року, раннім ранком, вона почула стук в її будинок, почула шорох, коли підійшла, побачила потерпілу, яка повідомила, що її порізав брат ОСОБА_6, вона одразу викликала швидку та поліцію, ОСОБА_6 вона не бачила, за потерпілою він не біг, нікуди не втікав.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_8, який є рідним братом потерпілої та обвинуваченої повідомив, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 протягом тривалого часу склалися неприязні відносини, остання хотіла позбавитися ОСОБА_6, щоб продати батьківський будинок, ініціатором всіх скандалів була ОСОБА_3

Допитані у судовому засіданні патрульні поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - інспектори поліції Управління патрульної поліції в Харківській області пояснили, що ранком 17.06.2016 року вони отримали повідомлення, що відбувається сімейна сварка, коли приїхали на адресу, на землі лежала жінка, яку оглядали лікарі швидкої. Сусіди почали кричати, вказуючи на ОСОБА_6, який з барсеткою в руках почав відходити від свого домоволодіння, після їх команди чоловік зупинився, він був емоційно схивальованим.

Допитані у судовому засіданні діти потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кожен окремо повідомили, що між їх дядьком ОСОБА_6 та матір'ю протягом тривалого часу склалися неприязні відносини, між ними систематично відбувалися сварки та скандали, зі слів матері, дядько неодноразово висловлював в її адресу погрози. Ранком, 17.06.2016 року їм зателефонували та повідомили, що мати знаходиться в лікарні з ножовими пораненнями, які наніс їй ОСОБА_6

Також судом були досліджені письмові докази по справі, якими підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_6:

- витяг з кримінального провадження № 1201620530002036 (а.к.п.1).

- фактичні дані, що містяться у протоколі огляду місця події від 17 червня 2016 року та фототаблиці до нього, в ході якого було оглянуто домоволодіння АДРЕСА_1 в ході якого в коридорі на дерев'яній підлозі та на ганку були виявлені плями речовини бурого кольору, вилучено кухонний ніж з чорною пластиковою рукояткою з речовиною бурого кольору (а.к.п.138-143).

- фактичні дані, що містяться у протоколі огляду місця події від 22 червня 2016 року та фото таблиці до нього, в ході якого була оглянута кімната ОСОБА_6 в домоволодінні АДРЕСА_1 та вилучено футболку білого кольору з горизонтальними смугами червоного, білого та синього кольорів зі слідами речовини бурого кольору (а.к.п 134-136);

- протокол проведення слідчого експерименту від 22 червня 2016 року, проведений за участю підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, з метою перевірки і уточнення відомостей: показань наданих підозрюваним ОСОБА_6 та механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, під час якого останній розповів, що протягом багатьох років у нього склались неприязні відносини, біля 05.00 до 06.00 год., 17.06. 2016 року, він почув, що його сестра вийшла зі своєї кімнати, він вийшов сам, між ними виник конфлікт, після чого ОСОБА_6 зайшов в свою кімнату, взяв зі стола ніж, підійшов до сестри, яка стояла лицем до нього на відстані витягнутої руки та наніс один удар ножем в передню поверхню тулуба, куди саме не пам'ятає, після чого потерпіла розвернулася та стала відходити від нього, він пішов за нею та наніс ще декілька ударів по задній поверхні тулуба, скільки саме він не пам'ятає, удари по задній поверхні тулуба були різаними, після чого ОСОБА_3 вибігла у двір. Умислу вбивати ОСОБА_3 у нього не було, хоча можливість позбавити життя у нього була (а.к.п145-146).

- висновок судово-медичної експертизи №758-А/16 від 21 липня 2016 року, на підставі медичної документації гр.-ки ОСОБА_3, з якого вбачається, що у ОСОБА_3мали місце ушкодження: множинні колото-різані рани обличчя (правої і лівої щоки, підборіддя, нижньої губи), шиї, непроникаючі різані рани грудної клітки, лівої верхньої кінцівки - в сукупності належать до категорії легких тілесних ушкоджень; проникаюче колото-різане поранення грудної в лівій підключечній області - належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (а.к.п. 218-220).

- висновок судово-медичної експертизи №4547-Ая/16 від 15 серпня 2016 року на підставі даних судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження, за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, враховуючи відомості з наданої медичної документації та результатів проведених консультацій лікарями-спеціалістами, згідно якого одне проникаюче колото-різане поранення грудей ліворуч, що бере свій початок раною на шкірі, яка розташована у лівій підключичній ділянці та проникає у ліву плевральну порожнину, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; різані та колото-різані рани в лобовій ділянці ліворуч, на правій щоці, донизу від червоної кайми нижньої губи, в ділянці підборіддя, в проекції лівого кута нижньої щелепи, на передній поверхні шиї в середній третині, на задній поверхні шиї в нижній третині, на задній поверхні тулубу, на ліктьовий поверхні правого передпліччя на межі нижньої та середньої третини, на променевій поверхні лівого передпліччя в нижній третині, на тильній та долонній поверхнях лівої кисті, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я. (а.к.п.226-231)

- висновок судово-медичної експертизи речових доказів № 96 МК-С/16 від 29 червня 2016 року: фрагменту футболки ОСОБА_3 та ножа, з якого вбачається, що на фрагменті футболки встановлено 5 колото-різаних пошкоджень, які утворилися не менш ніж від п'ятикратного впливу якогось гостроконечного, одностороннього предмету, володіючого колюче-ріжучими властивостями. Цей предмет має лезо середньої гостроти заточки і обух з помірно вираженими ребрами. Індивідуальні особливості цього предмета на пошкодженнях не відобразились. Однак, конструктивні особливості ножа, наданного на експертизу позволяють говорити про те, що колото-різані пошкодження на фрагменті футболки цілком могли утворитися від дії клинка ножа, наданого на експертизу (а.к.п. 97-100);

- висновок судово-цитологічної експертизи кухонного ножа №825-Ц/16 від 22 червня 2016 року, з якого вбачається, що внаслідок проведення експертизи кухонного ножа, вилученого при огляді місця події 17.06.2016 року на клинку та рукоятці ножа виявлені сліди крові людини. Можливо допустити, що дані сліди крові могли походити від потерпілої ОСОБА_3, від підозрюваного ОСОБА_6 походити не могла. (а.к.п.102-106);

- речові докази, оглянуті у ході судового розгяду; зокрема кухонни ніж, відеозапис слідчого експерименту з підозрюваним від 22.06.2016 року, відеозапис з реєстраторів інспекторів роти №7 батальйону №1 Управління патрульної поліції від 17.06.2016 року.

Стаття 91 КПК України визначає обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збирання перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об'єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 324, ст. 368 КПК України, суд, вирішуючи питання про наявність в діях обвинуваченого ознак злочину і за якою статтею кримінального закону це діяння має кваліфікуватися, для визначення умислу, а також для відмежування конкретного діяння проти життя чи здоров"я особи від суміжного, при дослідженні доказів виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що вину обвинуваченого ОСОБА_6 органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України не доведено та дії останнього кваліфіковано не правильно, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Відповідно до частини першої статті 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння ( дії або бездіяльності ), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння ( дії або бездіяльності ), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України органами досудового розслідування залишено поза увагою диспозицію ч. 1 ст. 115 КК України, яка передбачає, що замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлено або особа діяла з неконкретизованим умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали. Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою в пунктах 4 та 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я».

Судом встановлено, що нанесенню обвинуваченим ножових пораненнь потерпілій передувала сварка між ними, під час якої ОСОБА_6 не висловлював погрози вбивством на адресу ОСОБА_3, удари ножем він наносив хаотично, а не цілеспрямовано, про що свідчить локалізація та характер пошкоджень: одне проникаюче колото-різане поранення грудей ліворуч, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, решта ударів є легкими тілесними ушкодженнями, знаряддя злочину - ніж не був попередньо пристосований до його вчинення, .

Після нанесення ударів ножем, при відсутності очевидців не продовжував свої дії, хоча усвідомлюючи, що потерпіла була жива, проте ослаблена, і не могла завдати опору, отже він мав реальну об'єктивну можливість продовжувати наносити їй удари ножем, або виконувати інші дії, направлені на доведення свого умислу на позбавлення життя ОСОБА_3 до кінця, чого не зробив, бо не мав умислу на позбавлення її життя, не зникав з місця події, не знищував слідів злочину.

Вказані обставини з достовірністю встановлені у судовому засіданні та підтверджуються показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_7

Таким чином спрямованість одного удару в область грудей ліворуч, що бере свій початок раною на шкірі, яка розташована у лівій підключичній ділянці та проникає у ліву плевральну порожнину, знаряддя злочину та поведінка обвинуваченого після нанесення удару ножем, а також потерпілої , свідчать про наявність у ОСОБА_6 умислу саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних стосунків, а тому доводи обвинувачення про не доведення ОСОБА_6 своїх злочинних намірів на умисне вбивство потерпілої до кінця по незалежним від нього обставинам є необґрунтованими, оскільки об'єктивно не підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, обвинуваченням не зазначено, які саме незалежні від волі ОСОБА_6 обставини перешкодили йому довести свій злочинний умисел до кінця.

Також суд критично оцінює покази потерпілої ОСОБА_3 в частині наявності у ОСОБА_6 наміру на її умисне вбивство, а також той факт, що він вибіг за нею на вулицю, оскільки не найшли свого підтвердження у ході судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що ці покази потерпіла надала через неприязні відносини з обвинуваченим, які скалалися протягом тривалого часу.

Виходячи із викладеного, дії підсудного слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК Україні на ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за якою вину останнього доведено повністю.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, колегією суддів визнається визнання вини у фактично скоєному, щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 68 КК України, колегією суддів визнається вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не засуджений не одружений, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, однак, надходили скарги та нарікання від ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

Згідно акту судово-наркологічної експертизи №268 від 21.07.2016 року, ОСОБА_6 страждає на хронічний токсичний алкогольний гепатит, має синдром залежності від алкоголю, потребує лікування від алкоголізму, протипоказань не має.

Питання про необхідність застосування до ОСОБА_6 примусового лікування від алкоголізму у відповідності до ст.. 96 КК України судом не вирішується, оскільки дане захворювання не є таким, що уявляє собою небезпеку для здоров'я інших людей.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Також судом беруться до уваги, роз'яснення, які містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо). Одночасно колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 призначити покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання, на думку колегії суддів, неможливе без ізоляції від суспільства.

Таке покарання за глибоким переконанням колегії суддів буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.

Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2374 грн. 32 коп. та моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Частиною 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості,та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Згідно абзацу 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги ст. ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, в даному випадку предметом доказування є сума матеріальної шкоди, даний факт відноситься до предмету доказування по цивільному позову та підлягає детальному аналізу судом.

Як зазначає у цивільному позові потерпіла, під час лікування нею було витрачено на придбання ліків та лікарських засобів - 2374 грн. 32 коп., вобгрунтування стягнення коштів на придбання ліків і медпрепаратів, потерпілою залучені копії товарних чеків , квитанцій аптечних пунктів, супермаркету «КЛАСС» в підтвердження цих витрат (а.к.п. 54-57). Необхідно звернути увагу, що копії зазначених документів не мають ніяких даних хто саме придбавав ці ліки та товари. Також позивачем не надано суду доказів які ліки були придбані за її рахунок , їх найменування, необхідність придбання саме за медичним призначенням лікаря і що це саме ці медичні препарати призначалися лікарями, тому неможливо зробити висновок які ж конкретно витрати понесені потерпілою на придбання медикаментів і медпрепаратів, після нанесення їй тяжких тілесних пошкоджень ОСОБА_14

Таким чином, потерпілою ОСОБА_3 взагалі не обґрунтовано та не доведено розмір заподіної матеріальної шкоди, не надано жодного доказу, у зв'язку з чим підстав для задоволення цивільного позову в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди колегія суддів не вбачає..

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінюючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з положень ст. 1167 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами, відповідно до яких під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення,тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6, яка полягає у спричиненні моральних та фізичних страждань, які негативно позначилися на її житті, а саме: - внаслідок отримання тілесних ушкоджень, потерпіла перенесла значний фізичний біль, який не припиняється досі, рани на обличчі тощо, викликає тривожність, що призводить до нервозності, дратівливості, труднощів у спілкуванні з рідними; - щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій; - негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні

Враховуючи обсяг та характер перенесених потерпілою моральних страждань, внаслідок нанесення їй ОСОБА_6, тяжких тілесних ушкоджень, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню.

Таким чином, з обвинуваченого на користь потерпілого слід стягнути у відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

Цивільний позов прокурора району в інтересах держави в особі Департаменту бюджету на фінансів ХМР, про стягнення 1882 грн. 89 коп.. затрачених державою на стаціонарне лікування потерпілої суд вважає підлягає відшкодуванню в повному обсязі, оскільки відповідно до вимог ст.1206 ЦК України особа , яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати, витрачені закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину.

Питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Згідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування ОСОБА_6 покарання, термін попереднього ув'язнення з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі, тобто перебування ОСОБА_6під вартою в Харківському слідчому ізоляторі № 27 УДПтСУ в Харківської області з 17 червня 2016 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набранням вироком законної сили та направлення його для подальшого відбуття покарання, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі № 27 УДПтСУ в Харківської області.

Цивільний позов покурора про відшкодування матеріальної шкоди - витрат, на стаціонарне лікування потерпілої - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі Департаменту бюджету на фінансів ХМР, р/р 3141254470002 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО851011, код ЄДРПОУ 37999649, код призначення платежу 240603, грошові кошти у сумі 1882 грн. 89 коп. (тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні вісімдесят дев'ять копійок).

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 у якості відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. 00 коп. (п'ятдесят тисяч гривень)

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Речові докази - ніж, запакований в білий паперовий конверт, фрагмент футболки потерпілої ОСОБА_3, запакований в коричневий паперовий конверт, лосини потерпілої ОСОБА_3, запаковані в коричневий паперовий пакет, одяг підозрюваного ОСОБА_6, вилучений під час огляду місця події 22.06.2016 року: футболку білого кольору з горизонтальними смугами червоного, білого та синього кольорів зі слідами речовини бурого кольору, що знаходяться на відповідальному зберіганні в камері зберігання речових доказів Індустріальному ВП ГУНП в Харківській області після набрання вироком законної сили - знищити.

Речові докази - DVD-R ємністю 4,7 GB з відеозаписом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_6 за 22.06.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 СD-R ємністю 700 МВ з відеозаписом за 17.06.2016 року з реєстраторів інспекторів роти№7 батальйону №1 Управління патрульної поліції, які прибули на виклик на адресу: АДРЕСА_1, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази - три паперових конверти з написом «Речові докази до висновку експерта №827-ц/16 від 30.06.2016 року (змиви з обох рук громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5; зразок)»; Два паперових конверти з написом «Речові докази до висновку експерта №826-ц/16 від 08.07.2016 року (зрізи нігтьових пластин з обох рук громадянина ОСОБА_6, 1963 р.н.)»; один паперовий пакунок з написом «Заключение эксперта№398-Ис 22.06.2016 г. вещественное доказательство, по материалам ЕРДР №12016220530002036 от 17.06.2016 года (образец крови гр.-на ОСОБА_14.)», що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя -

Судді: