Ухвала суду № 64449507, 31.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/1805/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/50/К/17 Ковтун Н.Г.

Категорія - 34 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

УХВАЛА

Іменем України

31 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Барильська А.П., Зубакової В.П.,

секретар - Чубіна А.П.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 жовтня 2015 року приблизно о 08 год. 55 хв., водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRY», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Дарвіна, виїжджаючи на вул. Волгоградська, яка є головною та позначена дорожнім знаком 2.3. «Головна дорога» на нерегульованому перехресті в м. Кривий Ріг був неуважним, своєчасно не застосувавши міри до гальмування, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 Провина відповідача ОСОБА_4 встановлена постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 березня 2016 року Завдана позивачу матеріальна шкода полягає у пошкодженні велосипеда KTM Ultra Fun 29. Загальна сума по відновленню та усуненню пошкоджень становить 6180 грн, що підтверджується рахунком-фактурою. Також просить стягнути витрати на отримання юридичної консультації та юридичної допомоги у розмірі 5 000 грн. Позивач вважає, що діями відповідача йому завдано душевних страждань, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на його користь у відшкодування матеріальної шкоди - 6180 грн., у відшкодування моральної шкоди -500 грн. та на користь держави судовий збір - 551,20 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необґрунтованість рішення суду, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, на думку апелянта, суд дійшов безпідставного висновку про стягнення шкоди, оскільки позивачем не доведено факту її заподіяння саме відповідачем, також її розмір не доведено належними та допустимими доказами.

Судом не враховано, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, тому позивач мав звернутися до страхової компанії для відшкодування завданих збитків.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно тексту постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 березня 2016 року та матеріалів справи № 214/8049/15-п про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП видно, судом встановлено, що 09 жовтня 2015 року приблизно о 08 год. 55 хв., водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRY», номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Дарвіна, виїжджаючи на вул. Волгоградська, яка є головною та позначена дорожнім знаком 2.3. «Головна дорога» на нерегульованому перехресті в м. Кривий Ріг був неуважним, своєчасно застосувавши міри до гальмування, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2, чим порушив вимоги п. 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. В момент ДТП автомобіль «TOYOTA CAMRY» та велосипед КТМ отримали механічні пошкодження. ( а.с.56-58,69-72 матеріали адмін. справи)

Згідно технічного огляду велосипеда КТМ ULTRA FUN29 виявлено ряд пошкоджень на підставі якого, складено рахунок - фактуру №38 від 16 березня 2016 року про вартість заміних деталей ( а.с.2-7).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що винними діями відповідача ОСОБА_4 йому в результаті ДТП у зв'язку із пошкодженням велосипеда спричинено матеральну шкоду, а також моральні страждання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_4 у скоєному ДТП доведений, як і доведено наявність механічних пошкоджень велосипеда позивача.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині стягнутої матеральної та моральної шкоди. В частині відмови в задовленні позовних вимог не оскаржується, тому судом не переглядається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди відповідачем, як особою винною у ДТП.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанові від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК Українипередбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що завдана позивачу майнова та моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, який пошкодив велосипед позивача.

При цьому, визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, суд правильно зазначив, що з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі про недоведеність позивачем факту пошкодження велосипеду та неналежність та недопустимість доказів позивача щодо вартості відновлюваного ремонту.

Як видно з матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення, що міститься в матеріалах адміністративної справи № 214/8049/15, який оглянуто та оголошено в судовому засіданні колегії суддів, складеного у відношенні ОСОБА_2 в якому зазначено, що під час огляду співробітниками ДАІ виявлено пошкодження велосипеду , який був деформований ( а.с.4 адмін справи).

Отже посилання відповідача про не доведення факту пошкодження велосипеда позивача в результаті ДТП, спростовується письмовими матеріалами справи, тому до уваги колегією суддів не приймається.

В обґрунтування завданих збитків позивачем надано висновок технічного огляду велосипеда КТМ ULTRA FUN29, в результаті якого виявлено ряд пошкоджень на підставі чого, складено рахунок - фактуру №38 від 16 березня 2016 року про вартість заміних деталей та робіт для відновлення пошкодженого велосипеда у розмірі 6180 грн ( а.с.2).

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач, заперечуючи проти визначеного розміру вартості відновлюваного ремонту не заявляв клопотання про призначення експертизи, та (або) не надав суду жодних доказів та заперечень стосовно іншої вартості відновлюваного ремонту пошкодженого в результаті ДТП велосипеда позивача.

Суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України та принципів розумності й справедливості належним чином вмотивовано й обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у суммі 500 грн.

Колегія суддів також не може погодитися із доводами апеляційної скарги стосовно наявності у відповідача полісу страхування цивільно- правової відповідальності, осільки його наявність не виключає обов'язку відшкодувати завдану в ДТП шкоду.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 вказаного Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

За правилами ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду на підставі ст.308 ЦПК України - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: А.П. Барильська

В.П. Зубакова