Ухвала суду № 64449500, 31.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3112/16-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/114/К/17 суддя Демиденко Ю.Ю.

Категорія - 26 (І) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.

суддів: Зубакової В.П., Барильської А.П.

за участю: секретаря - Чубіної А.В.

представника відповідача Северетник Людмили Володимирівни,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі ПрАТ «ПівнГЗК») про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошову суму в розмірі 835200,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що працював на підприємстві відповідача з вересня 1985 року по лютий 1986 року, з січня 1988 року по січень 1989 року та з грудня 1989 року по липень 2013 року, де виконував роботу відповідно трудового договору за спеціальностями помічника машиніста екскаватора у кар'єрі та машиніста екскаватора у кар'єрі. Загальний стаж роботи позивача на підприємстві ПрАТ «ПівнГЗК» склав більше 25 років.

При повторному переогляді в липні 2016 ОСОБА_3 встановлено втрату працездатності в розмірі 60 % та третю групу інвалідності безстроково. У зв'язку з професійною хворобою ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, оскільки він змушений змінити звичний спосіб життя - постійно лікуватися амбулаторно та стаціонарно, проте лікування не призводить до покращення стану його здоров'я, позивачеві важко виконувати будь-яку роботу, він страждає на постійний ниючий біль та обмеження рухів у поперековому відділі хребта, оніміння пальців рук та ніг, які посилюються після фізичних навантажень, відчуває загальну слабкість, швидку втому, утруднення при рухах, що порушує його нормальні життєві зв'язки.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто на його користь з відповідача 35000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, поставив питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник ПрАТ «ПівнГЗК» зазначив, що судом не враховано його доводи щодо відсутності ознак протиправності у діях ПрАТ «ПівнГЗК». До того ж вважає, що судом не досліджено належним чином причино-наслідкового зв'язку дій відповідача та виникненням моральної шкоди у позивача. Зокрема, вважає, що позивачем не доведено невиконання відповідачем обов'язків щодо охорони прав. Натомість відповідачем за умови неможливості повністю усунути вплив шкідливих чинників, надає працівникам в тому числі і позивачу пільги та соціальні гарантії, підвищену заробітну плату, додаткові відпустки та профілактичне харчування. Між тим, зазначив, що у зв'язку із неможливістю повного усунення впливу шкідливого фактору, відповідачем повідомлено про це відповідний державний орган, яким надано дозвіл на виконання робіт на підприємстві.

Також, представник відповідача зауважив на тому, що позивач сам винен в отриманні ним професійного захворювання, оскільки свідомо працевлаштовувався на підприємство відповідача будучи повідомленим про наявність шкідливих факторів трудового процесу та можливі наслідки для його здоров'я; та за власної ініціативи продовжував працювати в умовах впливу шкідливих факторів впродовж більше 25 років. Отже представник відповідача вважає недоведеними обставини щодо причин виникнення моральної шкоди. Надані суду виписні епікризи та довідка МСЕК не містять відомостей щодо психологічного стану ОСОБА_3, тому на думку представника відповідача не є доказами спричинення позивачу моральної шкоди.

Також, в апеляційній скарзі представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції визначаючи розмір моральної шкоди до стягнення не врахував вимоги розумності та справедливості, а також не взято до уваги погіршення матеріального становища відповідача у справі, що є загальновідомим фактом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, працюючи протягом тривалого часу, впродовж більше 27 років в умовах впливу шкідливих факторів, отримав професійне захворювання з відповідним діагнозом: вібраційна хвороба другого ст. від дії загальної вібрації з помірно вираженим церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулопатією переважно справа, шийна справа, з вираженими статико-диначмічними порушеннями, м'язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового пері артрозу (першого-другого ст.), деформуючого артрозу ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ст.), деформуючого артрозу колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.), стійкий больовий синдром. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.(пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), першого ст.Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) (а.с.11-12).

Висновком МСЕК від 12.07.2016 року ОСОБА_3 при черговому переогляді встановлено втрату працездатності в розмірі 60% та третю групу інвалідності безстроково. (а.с.18).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявностю у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 04 липня 2013 року (а.с.13-16), причиною професійного захворювання ОСОБА_3 є стаж роботи протягом 27 років в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність і тривалість виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем та його обізнаність щодо умов праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку дій відповідача з наслідками що наступили, оскільки, факт заподіяння позивачеві моральної шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

З цих самих підстав колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано до суду доказів того, що відповідач є винним в отриманні ним професійного захворювання.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем надавались позивачеві пільги, профілактичне харчування, більш тривала відпустка, тощо, колегія суддів також не бере до уваги, оскільки попри вжиті відповідачем заходи, позивачеві все одно завдано моральної шкоди внаслідок отриманого ним професійного захворювання.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідним державним органом надано йому дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки на підприємстві, також не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 17 Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання, встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Доводи апеляційної скарги щодо скрутного матеріального становища підприємства відповідача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки неплатоспроможність не звільняє від обов'язку відшкодування завданої моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, істотність вимушених змін в його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, зокрема тривала праця в умовах впливу шкідливих факторів, значний відсоток втрати працездатності та встановлення третьої групи інвалідності безстроково, що свідчить про неповоротність змін, що наступили.

Отже, доводи апеляційного скарги про необґрунтованість визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню як недоведена, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П.Зубакова

А.П. Барильська