Ухвала суду № 64449225, 24.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6/17 Справа № 202/36401/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Демченко Е.Л.

за участі секретаря: Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Кредобанк" про стягнення суми за договором банківського вкладу,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми за договором банківського вкладу. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2012 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2012 року було скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково.

Стягнуто з ПАТ «Кредобанк» в особі Дніпропетровської філії грошову суму за договором банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/27164 від 13.03.2007 року у розмірі 927789,23 грн. та судовий збір. У задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.05.2013 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.10.2013 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.05.2013 року скасовано та справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

При новому судовому розгляді позивач у грудні 2014 року уточнив позовні вимоги, та посилався на те, що 13.03.2007 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/27164, відповідно до якого відповідач прийняв від позивача на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 80000 доларів США. Договором передбачено, що відповідач гарантує повернення грошових коштів статутним фондом банку та всім належним йому майном. При зверненні до відповідача, позивачеві було відмовлено у поверненні вкладу. Маючи гарантії своєї платоспроможності 20.12.2007 року позивач уклав з відповідачем кредитний договір № 87/07-Ф, відповідно до якого отримав кредит у розмірі 631250 грн. на строк до 2014 року для здійснення часткової оплати за договором купівлі-продажу № 2111-01 від 21.11.2007 року транспортного засобу RANGE ROVER, 2007 року випуску, № кузова SALME НОМЕР_1. За умовами кредитного договору відповідач має право здійснювати договірне списання коштів з рахунків позивача, що відкриті в банківських установах, на свою користь в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 87/07-Ф від 20.12.2007 року. Вважає, що причиною негативних наслідків та порушення його прав стали неправомірні дії відповідача, а саме невиконання вимог відносно списання коштів з банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/27164 на свою користь, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 87/07-Ф від 20.12.2007 року.

Просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Кредобанк» на свою користь кошти у розмірі 1204800 грн., що еквівалентно 80000 доларів США, основні та додаткові відсотки за користування банківським вкладом «Рантьє» № 2630/01/27164 в розмірі 55353,45 доларів США, що еквівалентно 818562,96 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/27164 від 13.03.2007 року суму депозитного вкладу у розмірі 80000 доларів США, що еквівалентно 1 204 800 грн., основні та додаткові відсотки у розмірі 54353,45 доларів США, що еквівалентно 818562 грн. 96 коп., всього - 2023362 грн. 96 коп.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ "Кредобанк", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Банку підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, з наступних підстав.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, а від так дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як з таким, що зроблений у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підтверджуються матеріалами справи та доводами апеляційної скарги не спростований, які також не містять посилань на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2, 13 березня 2007 року уклав з відповідачем договір банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/27164, відповідно до якого відповідач прийняв від позивача на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 80000 доларів США з отриманням за користування ним 5,6%. За договором банк гарантував вкладнику повернення прийнятих від нього грошових коштів статутним фондом банку, та всім належним йому майном

20 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено кредитний договір № 87/07-Ф, відповідно до якого отримав кредит у розмірі 631250 грн. на строк до 2014 року для здійснення часткової оплати за договором купівлі-продажу № 2111-01 від 21.11.2007 року транспортного засобу RANGE ROVER, 2007 року випуску, № кузова SALME НОМЕР_1. За умовами кредитного договору відповідач має право здійснювати договірне списання коштів з рахунків позивача, що відкриті в банківських установах, на свою користь в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 87/07-Ф від 20.12.2007 року. Маючи у своєму розпорядженні депозитні кошти та повноваження щодо їх звернення на свою користь у рахунок погашення заборгованості, відповідач цього не зробив і розпочав процедуру звернення стягнення на автомобіль RANGE ROVER, 2007 року випуску, № кузова SALME НОМЕР_1.

20 грудня 2007 року грошові кошти з його депозитного рахунку у розмірі 80000 доларів США були видані банком по видатковому касовому ордеру згідно заяви про видачу готівки № 219505, підпис на якій не належить позивачу, невстановленій особі. Це підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 09 вересня 2010 року № 63/04-202, яком визначено, що підпис і від імені отримувача коштів на заяві про видачу готівки від 20.12.2007 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, звернувся до суду із письмовим клопотанням про проведення почеркознавчої експертизи з метою вирішення питання про те, чи дійсно у заяві про видачу готівки від 20.12.2012 року підпис виконано не ОСОБА_2

Ухвалою суду від 10 вересня 2014 року за клопотанням представника відповідача була призначена судова почеркознавча експертиза документу. Із заяви представника відповідача від 10.09.2014 року, яка знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що банк зобов'язується надати оригінал заяви № 219505 від 20.12.2007 року до 12.09.2014 року для проведення експертизи, однак відповідачем так і не було надано оригінал заяви з підписом ОСОБА_2 для проведення експертизи, що суд першої інстанції правильно розцінив, як ухилення від проведення експертизи, і тому ухвалою суду від 05.11.2014 року провадження у справі було відновлено.

Також, за клопотанням представника відповідача ухвалою колегії суддів від 17 червня 2015 року була призначена судова-почеркознавча експертиза з метою з'ясування чи виконаний підпис на оригіналі заяви на видачу готівки від 20 грудня 2007 року № 219505 в графі «підпис одержувача», саме ОСОБА_2. Ухвалою суду було виправлено описку, та вказано, що правильно слід зазначити в 4 абзаці номер оригінала заяви на видачу готівки від 20 грудня 2007 року №219504, яка підлягає дослідженню.

Відповідно до висновків експертів за результатами проведення судової-почеркознавчої експертизи від 03.09.2015 року № 12445/124456/1532 - підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Підпис Отримувача» у заяві на видачу готівки від 20.12.2007 року № 219504, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_2 у графі «підпис Отримувача» у заяві на видачу готівки від 20.12.2007 року №219504 виконано не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису. (а.с.164-170,т.2).

Також, за клопотанням представника відповідача будо призначено другу судово-почеркознавчу експертизу ухвалою колегії суддів від 11 лютого 2016 року, з метою з'ясування питання, чи виконано підпис в графі «підпис отримувача» в заяві на видачу готівки від 20 грудня 2007 року №219505 ОСОБА_2 а бо іншою особою.

Згідно висновків експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.07.2016 року №3270/3271/16-32 підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Підпис отримувача» в оригіналі заяви на видачу готівки № 219505 від 20.12.2007 року, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи використання технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_2 у графі «підпис отримувача» в оригіналі заяви на видачу готівки №219505 від 20.12.2007 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2.

Після отримання висновків вищевказаних судово-почеркознавчих експертиз, в суді апеляційної інстанції представник банку заявив клопотання про проведення третьої судової почеркознавчої експертизи, вже стосовно підписів платника на оригіналі Заяви про переказ готівки №32370 від 13.03.2007 року в графі «підпис платника», заперечуючи, що він зроблений саме позивачем ОСОБА_2.

Позивач ОСОБА_2 не заперечував, що підпис в графі платника на оригіналі Заяви про переказ готівки №32370 від 13.03.2007 року зроблено саме ним, а тому відповідно до п.2 ст.60 ЦПК України, ця обставина не підлягає додатковому доведенню сторонами.

Крім того, з матеріалів справи, а саме чисельних заяв та пояснень Банку вбачається, що на протязі всього розгляду справи, у тому числі і в апеляційній скарзі Банк не заперечував, що головним питанням спору між Банком і ОСОБА_2 є саме отримання ним депозитних коштів, а не факт укладання депозитного договору (т.1, а.с.46,86,95,102,112,129,143,184-186; т.2 а.с.60; т.3а.с.20).

Сам договір банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/27164, відповідно до якого відповідач прийняв від позивача на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 80000 доларів США відповідачем неоспорений, та на час розгляду справи є дійсним.

Згідно с. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти у готівковій та безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх особових рахунках у банку на договірній основі на визначений строк зберігання або без визначення такого строку та підлягають виплаті вкладнику у відповідності із законодавством України та умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Всі доводи апеляційної скарги були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, по справі проведені чисельні судові почеркознавчі експертизи, за висновками яких було беззаперечно встановлено, що грошові кошти з банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/27164, суму в розмірі 80000 доларів США позивачем не отримані, а тому висновки суду першої інстанції про стягнення цих коштів з відповідача є правильними .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Керуючись ст.ст. 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредобанк" - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров