Рішення № 64441597, 22.12.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2864/16-ц

Провадження №2/442/1118/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі : головуючого судді Коваль Р. Г.

з участю секретаря Бучок М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезгаданим позовом, в підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що з лютого 1990 року проживає в АДРЕСА_1. Цей будинок раніше належав на праві особистої власності ОСОБА_4, його близькому родичу. В даному будинку ОСОБА_4 проживав разом з своєю дружиною ОСОБА_5 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а його дружина ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Спадкоємців по закону, ні за заповітом, після смерті ОСОБА_4 - немає. Вказує на те, що добросовісно заволодів чужим майном і продовжує на момент звернення до суду відкрито, безперервно володіти цим приватним будинком, підтримує будинок в належному стані та проживає в ньому. Відтак, просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на будинок АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві. Просив задоволити позов.

Представник позивача ОСОБА_6 підтримав думку свого довірителя з підстав, зазначених у позові. Вказав, що позивач добросовісно заволодів будинком свого родича, підтримує його в задовільному стані, а тому має право стати власником даного будинку.

Представник відповідача ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на подане письмове заперечення.

Третя особа ОСОБА_2 підтримала позов та просила його задоволити.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Просила суд задоволити позов ОСОБА_1 з підстав, викладених в позові.

Заслухавши думку учасників судового засідання, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому, саме на сторони відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України зобов`язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Крім того, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1976 року із наступними змінами «Про судове рішення» передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтовано лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин (ст.214 ЦПК України).

Судом встановлено, що предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно із довідкою від 05.10.2015р., №4827, виданою КП «ЖЕО» Дрогобицької міської ради вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3

З оглянутої копії паспорта позивача вбачається, що місце його реєстрації - АДРЕСА_2

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належав на праві особистої власності ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Дрогобицької міської ради депутатів трудящих від 25.06.1959 року за №292 про зняття будівель по вул. Стрийській №309 з балансу та повернення їх у власність ОСОБА_4

З оглянутої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3

При розгляді справи позивачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів добросовісності володіння вищезазначеним будинком, більш того, з матеріалів справи вбачається, що позивач не прописаний у вищезазначеному будинку.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Обравши спосіб захисту права, передбачений статтею 344 ЦК України, позивач не надав суду доказів існування передбачених цією нормою підстав для визнання за ним права власності на вищевказаний будинок саме за набувальною давністю, а обставини, встановлені при дослідженні матеріалів справи, суперечать обраному позивачем способу захисту права.

Таким чином, суд приходить до висновку що позивачем обраний невірний спосіб захисту свого права відповідно до приписів ст.ст.15, 16 ЦК України та не відповідає специфіці правовідносин що виникли, а тому вимоги викладені в позові не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Суддя Р.Г.Коваль