Рішення № 64440233, 25.01.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10786/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., при секретарі Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк, в особі юрисконсульта відділу судового врегулювання Управління врегулювання заборгованості ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 акціонерне товариство ВіЕс Банк, в особі юрисконсульта відділу судового врегулювання Управління врегулювання заборгованості ОСОБА_1, звернулось до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивує тим, що 16 липня 2008 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством ВіЕс Банк (правонаступник ВАТ Електрон Банк) та громадянкою ОСОБА_2 (до зміни прізвища ОСОБА_4) ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір №КF-50861 з додатками та доповненнями, згідно якого позивачем було надано відповідачу кредит в розмірі 20000,00 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 15.07.2033 року (пункт 1.1, 1,2 Кредитного договору) під 12,50 річних. Позивачем умови Кредитного договору виконано та надано кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Заявою на видачу готівки №1479_29 від 16.07.2008р. Однак, ОСОБА_2 свої зобовязання, передбачені Кредитним договором (п. 5.2), не виконує та порушує умови договору, щодо належного та своєчасного повернення коштів та відсотків за їх користування в порядку визначеному Кредитним договором.

Відповідач своїх договірних зобовязань не виконав, а саме заборгував банку кошти у загальній сумі 7139,03 доларів США, що в перерахунку на гривні становить 184888,98 грн., (по курсу НБУ станом на 06.10.2016р. становить: 1 долар США дорівнює 25,898334 грн.), з яких: 6753,92 доларів США дорівнює 174915,27 гривень - заборгованість по кредиту, 374,63 доларів США дорівнює 9702,29 гривень заборгованість по відсотках. Згідно п. 6,2 та 6.3 Кредитного договору за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання. Пеня станом на 06.10.2016 р. становить 10,48 доларів США, що в перерахунку на гривні становить 271,42 грн.

Також позивач зазначає, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Таким чином, своєю неправомірною бездіяльністю відповідач порушив прийняті ним на себе зобовязання, встановлені в Кредитному договорі. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник повинен повернути позикодавцеві позику (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідач зобовязання не виконав і Позивач має право вимагати сплати заборгованості по Кредитному договору.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором № КF 50861 від 16.07.2008 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством ВіЕс Банк та ОСОБА_2 (до зміни прізвища ОСОБА_4) ОСОБА_5 укладено Іпотечний договір від 16 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2632, згідно якого відповідач, (іпотекодавець) надав в заставу позивачу (іпотекодержателю) нерухоме майно, а саме: квартиру № 15, загальною площею 20,4 м.кв., житловою площею 11,4 м.кв., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 7, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2627.

Згідно п.14 Іпотечного договору право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя з наступних підстав: а) у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем - боржником основного зобовязання; б) у разі порушення іпотекодавцями обовязків (умов) встановлених іпотечним договором.

Згідно п. 4 Іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору. Згідно п. 15 Договору іпотеки ОСОБА_2 надіслано іпотечне повідомлення - вимогу за вих. № 10-3/13869 від 17.08.2016 року. Згідно п. 16 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснювати на підставі рішення суду, виконавчого напису та договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно п. 21 Іпотечного договору реалізація предмету іпотеки може здійснюватись шляхом продажу Предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі - продажу на підставі рішення суду. Пунктом 29 Іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців (користувачів), зареєстрованих в установленому порядку за місцезнаходженням (адресою) нерухомого майна, що є предметом іпотеки по даному договору. Після прийняття іпотекодержателем - позивачем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки всі мешканці (користувачі) зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити предмет іпотеки протягом одного календарного місця з дня отримання такої вимоги. Згідно даного пункту відповідачу надіслано повідомлення вимоги про звільнення предмету іпотеки за вих. № 10-3/13869 від 17.08.2016 року. Однак дана вимога залишена без виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України Про іпотеку одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Позивач у своїй заяві вказує на те, що згідно ст. 40 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. У відповідності до ч. З ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

За частинами 1, 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Згідно ст. 34 Закону України Про іпотеку після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Також, ОСОБА_3 акціонерне товариство ВіЕс Банк, в особі юрисконсульта відділу судового врегулювання Управління врегулювання заборгованості ОСОБА_1, у своїй позовній заяві зазначає, що враховуючи положення ст. 114 ЦПК України, позови що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Оскільки спірне майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вважає за необхідне звернутися до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою. Враховуючи вищевикладене та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог по справі про звернення стягнення на предмет іпотеки від 28 жовтня 2016 року, поданій представником Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 19 жовтня 2016 року, зсилаючись на статті 526, 589, 590, 610, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статті 33, 34, 39 Закону України Про іпотеку, статті. 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України, позивач просить суд звернути стягнення на квартиру № 15, загальною площею 20,4 м.кв., житловою площею 11,4 м.кв., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 7, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2627, шляхом визначеним статтею 38 Закону України Про іпотеку, п.п. 16, 21 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна ОСОБА_3 акціонерним товариством ВіЕс Банк (код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк (код ЄДРПОУ 19358632) щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь - яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ ВіЕс Банк за Кредитним договором №KF 50861 від 16.07.2008 року в розмірі 7139,03 доларів США (сім тисяч сто тридцять девять дол. США 03 центи), що дорівнює 184888,98 грн., (по курсу НБУ станом на 06.10.2016р, становить: 1 долар США дорівнює 25,898334 грн.); закріпити за ОСОБА_3 акціонерним товариством ВіЕс Банк права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань повязаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах звязку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним звязком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством; інші права необхідні для здійснення належного управління майном; зобовязати органи ДВС виселити з квартири №15, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд.7 ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство ВіЕс Банк, не зявився, але подав до суду письмову заяву згідно якої просить провести розгляд справи без участі банку, позовні вимоги підтримує повністю та повідомляє суд, що борг не погашено навіть частково. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення справи до суду не надходило. На підставі наведеного суд керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів позовної справи судом встановлено, що 16 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Електрон банк та ОСОБА_4, було укладено Кредитний договір № 50861 з додатком,. згідно якого позивачем було надано ОСОБА_4 кредит в розмірі 20000,00 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 15.07.2033 року (пункт 1.1, 1,2 Кредитного договору) під 12,50 річних.

Позивачем умови Кредитного договору виконано та надано кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Заявою на видачу готівки № 1479_29 від 16.07.2008 р.

16 липня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором № КF 50861 від 16.07.2008 року, між Відкритим акціонерним товариством Електрон банкта ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2633, згідно якого ОСОБА_4 надала в заставу Відкритому акціонерному товариству Електрон банк нерухоме майно, а саме: квартиру № 15, загальною площею 20,4 м.кв., житловою площею 11,4 м.кв., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 7, яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2627.

Правонаступником Відкритого акціонерного товариства Електрон банк, згідно Статуту Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк від 16 грудня 2013 року, є ОСОБА_3 акціонерне товариство ВіЕс Банк, яке звернулося з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_2. До позовної заяви суду додано Розрахунок загальної заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 акціонерним товариством ВіЕс Банк по Кредитному договору № КF50861 від 16 липня 2008 року, станом на 6 жовтня 2016 року, згідно якої відповідач заборгував банку кошти у загальній сумі 7139,03 доларів США, з яких: 6753,92 доларів США - заборгованість по кредиту, 374,63 доларів США дорівнює заборгованість по відсотках. У матеріалах справи також наявна фотокопія повідомлення-вимога ОСОБА_2 від 17 серпня 2016 року.

Таким чином, 16 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Електрон банк, правонаступником якого є ОСОБА_3 акціонерне товариство ВіЕс Банк, та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір за № 50861, при цьому позивач надає суду Додаток № 1 до Кредитного договору № KF 50861 від 16 липня 2007 року, Іпотечний договір від 16 липня 2008 року ВКМ № 739792 укладений позивачем з ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором № КF 50861 від 16.07.2008 року, а банк надає суду розрахунок загальної заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 акціонерним товариством ВіЕс Банк по Кредитному договору № КF50861 від 16 липня 2008 року, станом на 6 жовтня 2016 року.

Разом з тим, ОСОБА_3 акціонерне товариство ВіЕс Банк звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 як відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі Кредитного договору № 50861 укладеного з ОСОБА_4 та на підставі укладено 16 липня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором № КF 50861 від 16.07.2008 року, між Відкритим акціонерним товариством Електрон банк та ОСОБА_4 Іпотечного договору.

Крім цього, до кредитного договору від 16 липня 2008 року № 50861, суду надається Додаток № 1 до Кредитного договору № KF 50861 від 16 липня 2007 року, в цей час, як Іпотечний договір від 16 липня 2008 року ВКМ № 739792 укладений з метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором № КF 50861 від 16.07.2008 року, і при цьому банк надає суду розрахунок загальної заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 акціонерним товариством ВіЕс Банк по Кредитному договору № КF50861 від 16 липня 2008 року, станом на 6 жовтня 2016 року.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Згідно ст. 33 ЦКК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

Законодавцем встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач вказував про зміну прізвища ОСОБА_4 на прізвище «Пушкаш», однак жодних підтверджень зазначеному в позовній заяві не надав, а клопотань про витребування доказів суду не подавав.

При цьому, згідно укладених договорів між Відкритим акціонерним товариством Електрон банк та ОСОБА_4, документом який посвідчує особу останньої вказано паспорт: серії ВО, номер 986890 виданий Виноградівським РВ УМВС Країни в Закарпатській області 07 серпня 2002 року, відомостей про дату народження такої особи в наданих копіях договорів відсутні.

До матеріалів позовної заяви долучено ксерокопію паспорту на громадянку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії ВР №415656 виданого Ужгородським МУ ГУМВС України в Закарпатській області 05 травня 2010 року.

При цьому у матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач ОСОБА_2 і громадянка ОСОБА_4 це одна і та ж особа, або було змінено прізвище.

Позивачем також заявлено вимоги про зобовязання органів ДВС виселити з квартири №15, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд.7 ОСОБА_2.

Разом з тим, частиною 2 ст.39 Закону «Про іпотеку» встановлено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно правової позиції Верховного Суду України № 6-1449цс15 від 03.02.2016 року, частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем копій договорів, предмет іпотеки належав іпотекодавцю до укладення кредитного та іпотечного договорів, а отже придбаний не за кредитні кошти, тому відсутні правові підстави для виселення особи без надання такій особі іншого постійного жилого приміщення.

Щодо вимоги про закріплення за ПАТ «ВіЕс Банк» прав управителя, суд констатує наступне.

Статтею 34 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Однак, в спірному випадку, предмет іпотеки не є обєктом, який використовується для господарської діяльності. Позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів для підтвердження необхідності передачі предмету іпотеки в управління банку, у зв'язку із загрозою свідомого пошкодження, знищення або зменшення вартості самого предмету іпотеки. Що в такому випадку такі позовні вимоги також не підлягають до задоволення.

Змагальність сторін та диспозитивність визначені ЦПК України, як основні принципи цивільного судочинства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 8 ЦПК Українипередбачено, що суд вирішує справи відповідно доКонституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України.

Статтею 1 ЦПК України зазначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому, враховуючи норми статей 27, 31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

На підставі вищевикладеного, статей 6, 14, 28, 526, 527, 626, 627, 628, 629, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, з урахуванням Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись статтями 5,6,7,8,10,11,15, 33, 42, 57,58,59,60,62,64,88,131, 195,196,208,209,212,213,214,215,218, 224, 226, 293, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк, в особі юрисконсульта відділу судового врегулювання Управління врегулювання заборгованості ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7