Рішення № 64437838, 02.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1908/16-ц 02.02.2017 02.02.2017 02.02.2017

Провадження №22-ц/784/127/17

Категорія 27 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2016 року, ухваленого за позовом

публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

(далі - ПАТ «Альфа-Банк»)

до

ОСОБА_3,

ОСОБА_5

про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» (далі Банк) звернулось з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5В про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору № SME0005310 від 2 листопада 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 51000 доларів США зі сплатою 14,5% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 84 місяці. Відповідно до умов договору відповідач зобовязувався повернути кредит та сплатити відсотки та інші платежі за користування кредитними коштами в порядку, встановленому кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки.

Вподальшому, 14 травня 2009 року та 24 липня 2009 року, до даного договору були укладені додаткові угоди.

Крім того, 14 травня 2009 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № SME00053110-1, відповідно до якого останній отримав 38520 грн. 29 коп. на строк 33 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 23,0% річних. З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором від 14 травня 2009 р. між Банком та ОСОБА_5 був укладений Договір поруки.

Відповідачі свої зобовязання за вищезазначеними кредитними договорами виконували неналежним чином, у звязку з чим, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський Фінансовий Союз» від 5 липня 2010 року та 24 лютого 2011 року з відповідачів на користь Банку було стягнуто 35451 грн. 93 коп та 409 902 грн. 13 коп. відповідно за кредитними договорами № SME00053110-1 від 14 травня 2009 року та № SME0005310 від 2 листопада 2007 року, яка відповідачами не сплачена.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 588877 грн. 59 коп. заборгованості по відсоткам за кредитним договором № SME0005310 від 2 листопада 2007 року та 16487 грн. 50 коп. заборгованості по відсоткам за кредитним договором №SME00053110-1 від 14 травня 2009 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції щодо пропущення Банком строків позовної давності, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають через пропуск строку позовної давності.

Проте, не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так, судом встановлено, що 2 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») був укладений Кредитний Договір № SME0005310, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на споживчі цілі на строк 84 місяці у розмірі 51 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за його використання в розмірі 14,5 % річних за користування кредитом. Кінцевий термін повернення кредиту 1 листопада 2014 року

Відповідно до п. 5.5 Кредитного договору позичальник зобовязується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, сплату комісій, у порядку та строки встановлені цим договором.

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні позичальника за кожен календарний день користування кредитом за методом «факт/360 « з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту.

Вподальшому між сторонами були укладені Додаткові угоди до Кредитного Договору № SME0005310 від 2 листопада 2007 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за Кредитним договором від № SME0005310 2 листопада 2007 року між відповідачкою ОСОБА_5 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») був укладений Договір поруки № SME0005310/3.

Відповідно до п. 2.1 Договору Поруки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобовязань за Кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором у повному обсязі зобовязань передбачених Кредитним Договором.

Крім того, 14 травня 2009 р. між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») був укладений Кредитний Договір № SME0005310-1, відповідно до якого відповідач отримав кредит на часткове погашення заборгованості за Кредитним Договором № SME0005310 від 2 листопада 2007 р., на строк 33 місяці у розмірі 38 520 грн. 29 коп., зі сплатою відсотків за його використання в розмірі 23,00 % річних.

Відповідно до умов Кредитного договору від 14 травня 2009 року Позичальник зобовязаний сплатити Кредитору всі платежі та комісії, передбачені цим Договором.

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні позичальника за кожен календарний день користування кредитом за методом «факт/360 « з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за Кредитним договором № SME0005310-1 14 травня 2009 року між ОСОБА_5 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») був укладений Договір поруки № SME0005310/2-1.

Згідно умов Договору поруки від 14 травня 2009 року Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором у повному обсязі зобовязань, передбачених Кредитним Договором.

Однак в порушення умов, передбачених кредитними договорами, відповідачі грошові зобовязання перед кредитодавцем належним чином не виконували, внаслідок чого виникла заборгованість.

В звязку з цим, згідно Рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський Фінансовий Союз» № 551-8/109/11 від 24 лютого 2011 року з відповідачів було стягнуто заборгованість у розмірі 409 902 грн. 13 коп., а саме: 345 939 грн. 10 коп. - заборгованість за кредитом, 28 233 грн. 14 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 35 729 грн. 89 коп. пеню.

Оскільки з часу постановлення рішення, його не було звернуто до виконання та заборгованість не сплачено, позивачем відбулося нарахування процентів, сума за якими, станом на 25 березня 2016 р., за кредитним договором № SME0005310 складає 588 877 грн. 59 коп.

Згідно Рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський Фінансовий Союз» № 1512-4/151/10 від 5 липня 2010 р. з відповідачів було стягнуто заборгованість у розмірі 34 451 грн. 913 коп., а саме: 29 344 грн. 07 коп. - заборгованість за кредитом, 37 грн. 50 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 6 070 грн. 36 коп. пеню.

Оскільки з часу постановлення рішення, його не було звернуто до виконання та заборгованість не сплачено, позивачем відбулося нарахування процентів, сума за якими, станом на 25 березня 2016 р., за кредитним договором № SME0005310-1 складає 16 487 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2739цс15 від 21.09.2016 р.

Відповідно до п. пунктів 1.1. кредитних договорів № SME0005310 від 2 листопада .2007 року. та № SME0005310-1 14 травня 2009 року передбачено, що проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні позичальника за кожен календарний день користування кредитом за методом «факт/360 « з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту.

Звертаючись до суду уквітні 2016 року, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість по відсоткам за користування кредитом, яка утворилась за період з часу ухвалення рішень постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський Фінансовий Союз» № 1512-4/151/10 від 5 липня 2010 р. та 551-8/109/11 від 24 лютого 2011 року по 26 березня 2016 року.

Проте, відповідно до статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Оскільки за умовами договору погашення процентів по кредиту повинно здійснюватись позичальником кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини 1, 3 статті 264 ЦК ).

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

Отже, звернувшись до суду в квітні 2016 року, позивач має право на отримання процентів за користування кредитом за період з 12 квітня 2013 року по 12 квітня 2016 року з боржника та з 12 листопада 2015 по 12 квітня 2016 року з поручителя.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем за кредитним договором № SME0005310 від 2 листопада 2007 року, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 12 квітня 2013 року по 25 березня 2016 року становить 2287,95 доларів США, що на час звернення до суду еквівалентно 60 173 грн. 08 коп. (2287,95 х 26,3= 60 173 грн. 08 коп.), враховуючи те, що з 23 липня 2014 року заборгованість по процентам за користування кредитом Банком не нарахована.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем за кредитним договором № SME0005310-1 від 14 травня 2009 року заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 12 квітня 2013 року по 25 березня 2016 року становить 5828 грн. 83 коп., при цьому з 26 травня 2014 року заборгованість по процентам за користування кредитом Банком не нарахована.

Проте, відмовляючи у задоволенні позову до позичальника ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж відповідачів за двома кредитними договорами було здійснено 5 квітня 2011 року та 29 червня 2010 року, а тому звернувшись до суду у квітні 2016 року позивач пропустив строк звернення до суду.

Однак, суд не звернув належної уваги на наданий позивачем розрахунок зроблений станом на 25 березня 2016 року, згідно якого останнім нараховані щомісячні проценти за користування кредитними коштами відповідно до п.1.1. кредитних договорів, до яких строк позовної давності про стягнення їх з боржника не пропущено.

Що стосується стягнення процентів з поручителя, то колегія суддів вважає, що порука припинилася відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки кредитор протягом шести місяців від настання виконання основного зобовязання не предявив вимоги до поручителя.

Таким чином, заборгованість по процентам за користування кредитом за кредитним договором № SME0005310 від 2 листопада 2007 року за період з 12 квітня 2013 року по 25 березня 2016 року у розмірі 60 173 грн. 08 коп. та за кредитним договором № SME0005310-1 від 14 травня 2009 року у розмірі 5828 грн. 83 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь Банку.

Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 р. у справі за № 6-1206цс15, та відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування.

За такого, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню 2079 грн. 17 коп. судового збору, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2016 р. в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Альфа Банк» 60 173 грн. 08 коп. заборгованості за кредитним договором № SME0005310 від 2 листопада 2007 року та 5828 грн. 83 коп. заборгованості за кредитним договором № SME0005310-1 від 14 травня 2009 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Альфа-Банк» 2079 грн. 17 коп. судового збору .

Рішення суду про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.О.Шаманська

Судді: О.О. Данилова

ОСОБА_6