Ухвала суду № 64437774, 31.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/11715/16-ц 31.01.2017 31.01.2017 31.01.2017

Провадження №22-ц/784/332/17

Справа № 490/11715/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Гуденко О.А.

Провадження № 22ц- 784/332/17 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

31 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Лептугою С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2016 року, постановлену у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Артем Банк» про визнання недійсним договору банківського вкладу та повернення грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року позивач звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Артем Банк» про визнання недійсним договору банківського вкладу, укладеного 04 листопада 2016 року між ним та Банком, та ураховуючи, що кредитний договір укладався за місцезнаходженням відділення № 214 ПАТ «Артем Банк», що розташоване в м. Миколаєві по вул. Собрній (Радянській), 13/1, просив розглянути справу за місцезнаходженням відділення.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу для звернення до належного суду за місцезнаходженням позивача.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду, а справу повернути до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до частини 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання, або виконувати їх через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, пов'язані з наданням фінансових послуг; позивач є споживачем таких послуг, а відтак, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд виходив із того, що позивач не надав доказів місцезнаходження відділення у Центральному районі м. Миколаєва, а тому відповідно до частини п'ятої статті 110 ЦПК України позов має бути пред'явлено за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

З таким висновком суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що в грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ПАТ «Артем Банк» про визнання недійсним договору банківського вкладу, який було укладено з ПАТ «Артем-Банк» в особі начальника відділення № 214.

Із додатку до договору банківського вкладу, яким є виписка по особовому рахунку вбачається, що місцезнаходження відділення № 214 є вул. Радянська, буд13/1,2 в м. Миколаєві, яка за адміністративним поділом відноситься до Центрального району м. Миколаєва.

Крім того, інформація про місцезнаходження відділення Банку є загальнодоступною та міститься на сайті ПАТ «Артем - Банк».

Тому висновок суду про недоведеність позивачем розташування відділення Банку на території Центрального району м. Миколаєва, є помилковим.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. За п. 4 ч. 1 цієї статті, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням ? за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, ? за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.

У п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 110 ЦПК України). Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532 ЦК України. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Як видно із змісту договору банківського вкладу, у ньому не вказано місце виконання грошового зобов'язання, тому суд не звернув увагу та не перевірив чи є підстави для відкриття провадження у справі за місцем виконання договору.

Крім того, суд вважав, що ОСОБА_1 проживає на території Заводського району м. Миколаєва, тоді як в матеріалах справи відсутні докази, які б дали можливість встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) позивач.

За таких обставин суд дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, не перевірив чи є підстави для застосування ст. 119 ЦПК України.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального закону, то її необхідно скасувати, а матеріали позовної заяви - повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2016 року скасувати, а матеріали направити у той же суд для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :