Ухвала суду № 64436890, 31.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2-1450/11 Провадження № 22-ц/772/235/2017Головуючий в суді першої інстанції Гуменюк К. П.Категорія Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,при секретаріКирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 на рішення та дії державного виконавця, за участю заінтересованих осіб - Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про скасування постанови про відкриття виконавчого проваджена №52667031 від 19 жовтня 2016 року,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 5 грудня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

із зазначеною скаргою на рішення, дії державного виконавця Ковальова Л.А. звернулась в суд 31 жовтня 2016 року.

Зазначала, що 19 жовтня 2016 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Янечик А.А. винесено постанову ВП №52667031, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 19 квітня 2016 року виданим на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 листопада 2013 року. Резолютивна частина передбачає розподіл спадщини спадкодавця ОСОБА_10, шляхом визнання за ОСОБА_7 права власності в ідеальних частках.

Оскільки виконавчий лист не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановлених Законом «Про виконавче провадження», то державним виконавцем безпідставно прийнято виконавчий лист, зокрема й через те, що рішення суду не містить жодного обов'язку, який покладено на ОСОБА_6 Цей виконавчий лист слід було повернути стягувачу, а тому посилаючись на порушення норм закону державним виконавцем, заявник просила скасувати вказану постанову.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 5 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_6 на рішення та дії державного виконавця залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою визнати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Янечик Алли Анатоліївни від 19 жовтня 2016 року ВП №52667031 про відкриття виконавчого провадження безпідставною та скасувати її.

Заінтересована особа ОСОБА_8 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_7 та його представник заперечували доводи апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу відхилити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Перевіривши додержання вимог закону при постановленні ухвали, її законність і обґрунтованість, у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню через наступне.

Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 27 листопада 2013 року у справі № 2-1450/11 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру, поділ спадкового майна рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.05.2012 року скасовано. Позов ОСОБА_7 задоволено частково. Розподілено спадщину спадкодавця ОСОБА_10, шляхом визнання за ОСОБА_11 права власності в ідеальних частках на: - 1/9 частини квартири АДРЕСА_1; - 1/6 частини квартири АДРЕСА_2; - 1/6 від суми вкладів на рахунках НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 у Вінницькій філії відділення Ощадбанку України № 8672/074; - 1/6 вкладу в сумі 10000 грн. з нарахованими відсотками та компенсацією на електронній ощадній книжці № НОМЕР_5 в ПАТ КБ "Приватбанк"; - 510 простих іменних акції ВАТ "Укртелеком"; - 1/6 вкладу з нарахованими відсотками та компенсацією, що зберігаються у відділенні "Пироговське" Вінницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" від 26.02.2008р. згідно договору SAMDN25000700982704 на депозитному рахунку № НОМЕР_6, у Вінницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" від 11.06.2009р. на пенсійному картковому рахунку № НОМЕР_7; - 1/6 частину автомобіля марки "DAEWOO LANOS", державний номер НОМЕР_1. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., оплаті витрат на проведення експертизи в сумі 5372,64 грн., оплаті державного мита в сумі 1700 грн. та витрат на ІТЗ в сумі 120 грн., судового збору в сумі 224,10 грн.

19 квітня 2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області було видано виконавчий лист № 2-1450/11 у якому боржником зазначено ОСОБА_6 (а.с. 4).

19 жовтня 2016 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Янечик А.А. було відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом (а.с. 3 - Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 52667031).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 року задоволено частково заяву ОСОБА_7 про внесення змін до виконавчих листів та поновлення строків на їх пред'явлення до виконання. Також виправлено помилку, допущену при оформленні виконавчого листа, виданого 15 вересня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 2-1450/11 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру, поділ спадкового майна, який виписаний на ім'я боржника ОСОБА_12, в частині написання по батькові боржника, а саме: вважати вірним написання по батькові боржника "Степановича" замість "Івановича", в силу чого вважати вірним написання повного ім'я боржника "Максюта Анатолій Степанович". Ця обставина встановлена ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2016 року (а.с.31-32).

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_13, суд виходив із того, як це вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, що головний державний виконавець Центрального відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Янечик А.А. при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження діяла правомірно та у відповідності із своїми повноваженнями та правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження», прав, свобод та інтересів ОСОБА_6 не порушено, а тому немає правових підстав для скасування вказаної постанови про відкриття виконавчого проваджена №52667031 від 19 жовтня 2016 року.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки до такого висновку суд дійшов через неправильне застосування норм матеріального права, а саме положень Закону України «Про виконавче провадження»

Так, із виконавчого листа на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру, поділ спадкового майна, вбачається, що цей виконавчий лист виданий 19 квітня 2016 року та боржником у виконавчому листі зазначена саме ОСОБА_6

Судовим рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 27 листопада 2013 року, на виконання якого виданий зазначений виконавчий лист, вирішені позовні вимоги позивача про розподіл спадщини шляхом визнання за позивачем права власності в ідеальних частках. Будь-яких дій, які ОСОБА_6 мала б виконати особисто за судовим рішенням цим судовим рішенням на неї не покладалось. Судом не вирішувались вимоги про стягнення коштів, витребування майна чи іншого, що може бути виконано особисто ОСОБА_6 добровільно.

На час видачі виконавчого листа (19 квітня 2016 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» в редакції Закону №2677- VI ( №2677-17) від 4 листопада 2010 року, положеннями якого мала керуватися особа, яка від імені суду видавала виконавчий лист на виконання рішення суду в частині розподілу спадщини шляхом визнання за позивачем права власності в ідеальних частках.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Аналогічне положення викладено у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 -VIII від 2 червня 2016 року, який діє з 5 жовтня 2016 року (за виключенням окремих положень цього Закону).

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 1 у сукупності зі змістом пункту 4 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» №2677- VI ( №2677-17) від 4 листопада 2010 року у виконавчому документі має бути зазначена резолютивна частина рішення, якщо вона передбачає заходи примусового виконання рішення.

Відсутність такої умови, як наявність заходів примусового виконання рішення суду у його резолютивній частині виключає здіснення виконавчого провадження, а тому відповідно відсутня правова підстава для відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 6 та 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» №2677-VI (№2677-17) державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, та відповідно у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Подібне положення міститься у пункті 5 частини 1 та частині 4 статті 4 та Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону №1404 -VIII від 2 червня 2016 року, за яким виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Оскільки державним виконавцем вирішувалось питання про відкриття виконавчого провадження під час дії Закону №1404 -VIII від 2 червня 2016 року, який набув чинності 5 жовтня 2016 року, то саме цими положеннями Закону державний виконавець мав керуватися при вирішенні питання про прийняття виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням зазначеного, старший державний виконавець прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для відкриття виконавчого провадження, оскільки виданий виконавчий лист не містить заходів примусового виконання рішення.

За таких обставин, на підставі пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону №1404 -VIII від 2 червня 2016 року та пункту 7 частини 4 цього Закону державний виконавець мав повернути стягувачу без прийняття до виконання вказаний виконавчий лист, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, зокрема виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом тягне негативні наслідки для боржника, оскільки, як це вбачається із оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, боржник (ОСОБА_6) попереджається про необхідність добровільного виконання рішення у строк 10 днів. В разі невиконання рішення до боржника може бути застосоване адміністративне стягнення та з нього стягується виконавчий збір. За таких обставини, оскільки виконавче провадження за вказаним рішенням суду, в частині розподілу спадщини шляхом визнання права власності в ідеальних частках, відкритим бути не може, то права ОСОБА_6 винесеною постановою державного виконавця порушуються та підлягають поновленню скасуванням зазначеної постанови.

Отже, суд вирішуючи скаргу не звернув увагу на зазначені положення Закону, а тому прийшов до помилкових висновків, що права заявника не порушені та про те, що державний виконавець винесла постанову без порушення вимог закону.

За положенням пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до положення пункту 2 частини 1 вказаної статті цього Кодексу апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом з порушенням норм процесуального права.

Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу не додержався вимог закону, допустив порушення норм як процесуального права, так і норм матеріального права процесуального характеру, якими є норми Закону «Про виконавче провадження», а тому ухвала підлягає скасуванню з постановленням ухвали по суті заявлених у скарзі вимог.

Відповідно до змісту вимог статті 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і поновлює порушені права чи свободи заявника.

За встановлених обставин вимоги скарги підлягають задоволенню. Постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Янечик А.А. про відкриття виконавчого проваджена від 19 жовтня 2016 року №52667031 слід визнати неправомірною та скасувати її.

Відповідно до вимог статті 388 ЦПК України судові витрати покладаються на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника, а тому витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_6 з Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, розмір яких за подачу апеляційної скарги становить 275 грн. 60 коп. (а.с.69).

На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.п.1,2, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 5 грудня 2016 року скасувати та постановити ухвалу за поданою ОСОБА_6 скаргою на рішення та дії державного виконавця.

Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Янечик Алли Анатоліївни про відкриття виконавчого проваджена від 19 жовтня 2016 року №52667031 та скасувати цю постанову.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на користь ОСОБА_6 судові витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 275 грн. 60 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.В. Міхасішин

Згідно з оргіналом

Суддя В.А. Іващук