Ухвала суду № 64435725, 01.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4295/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БЛУМІ" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛУМІ" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2016 року №0001302200, від 01.04.2016 року № 0000201402, № 0000211402.

Свої позовні вимоги ТОВ "БЛУМІ" обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року позов задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 04.03.2016 року № 141 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БЛУМІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.05.2014 року по 31.12.2015 року.

22.03.2016 року за результатами зазначеної перевірки складено акт № 1041/15-54-14-02/39215751.

На підставі акту перевірки від 22.03.2016 року № 1041/15-54-14-02/39215751, відповідачем прийнято №0000181402 від 01.04.2016 року (яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток - 77 025,00 грн.), податкове повідомлення-рішення №0000191402 від 01.04.2016 року (яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 334 500,00 грн.), податкове повідомлення-рішення №0000201402 від 01.04.2016 року (яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість - 63 621,00 грн.), податкове повідомлення - рішення №0000211402 від 01.04.2016 року (яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 84 470,00 грн.).

Позивач, не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, подав до ДФС України скаргу.

17.08.2016 року ДФС України прийнято рішення № 17881/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, згідно якого, ДФС скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.2016 року № 0000181402, № 0000191402 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ПП «Орім» та ТОВ «Гранд Дистриб'юшин Схід» та штрафної санкції з податок на прибуток за 2015 рік.

13.09.2016 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001302200, згідно якого, на підставі акту перевірки від 22.03.2016 року № 1041/15-54-14-02/39215751 та рішення ДФС України від 17.08.2016 року № 17881/6/99-99-11-01-02-25, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «БЛУМІ» з податку на прибуток приватних підприємств на 66129 грн. 00 коп.

01.09.2014 року між ТОВ «БЛУМІ» та ПП «ОРІМ» укладено договір № 316, згідно якого ПП «ОРІМ» зобов'язується надати ТОВ «БЛУМІ» послуги, а останній прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх на умовах та в порядку, зазначених у договорі. Перелік та вид послуг зазначені в Додатку № 1 (Таблиця №1) до договору, який являється його невід'ємною частиною.

01.01.2015 року між ТОВ «БЛУМІ» та ПП «ОРІМ» укладено договір № 316, згідно якого ПП «ОРІМ» зобов'язується надати ТОВ «БЛУМІ» послуги, а останній прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх на умовах та в порядку, зазначених у договорі. Перелік та вид послуг зазначені в Додатку № 1(Таблиця №1) до договору, який являється його невід'ємною частиною.

06.01.2015 року між ТОВ «БЛУМІ» та ТОВ «Гранд Дистриб'юшин Схід» укладено договір № 13-14, згідно якого ТОВ «Гранд Дистриб'юшин Схід» бере на себе зобов'язання по наданню рекламних, інформаційних та маркетингових послуг замовнику, що має на меті збільшення реалізації продукції замовника, а саме: організація і проведення заходів із стимулювання збуту, робота спеціалістів по стимулювання збуту товарів.

Сплачені за вказаним зобов'язанням кошти включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Згідно акту перевірки від 22.03.2016 року № 1041/15-54-14-02/39215751, підставами для донарахування позивачу зазначених грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПП «Орім» та ТОВ «Гранд Дистриб'юшин», оскільки, на переконання податкового органу, договори укладені позивачем із зазначеними контрагентами не мають мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочину.

Вказані висновки, ґрунтуються на підставі податкової інформації ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2015 року № 170/10-13-22-05/39355541 та ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 27.10.2015 року № 1476/7/20-33-22-04-07.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПКУ встановлює, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПКУ, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПКУ, На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, б'єктом оподаткування податку на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи, в розумінні, наведених норм законодавства.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічний підхід, на думку суду, необхідно застосовувати і до права платника податків на віднесення сплачених за своїми зобов'язаннями коштів до сум валових витрат підприємства.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами ПП «ОРІМ» та ТОВ «Гранд Дистриб'юшин Схід».

Так, на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Орім» позивачем надано: договори, акти звірки взаєморозрахунків,оборотно-сальдові відомості, звіти про дебетові та кредитові операції, виписки по особовим рахункам, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, визначення залишків продукції ТМ «Сніжна Панда» в торгових точках ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», які беруть участь в дослідженні за звітний період (виконано ПП «Орім»»), визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ «Сніжна Панда» у торговій мережі «АТБ-МАРКЕТ» (виконано ПП «Орім»), визначення об'єму продажу продукції ТМ «Сніжна Панда» у торговій мережі ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», яка бере участь в дослідженні за звітний період (виконано ПП «Орім»), звіти за результатами проведення маркетингових досліджень за грудень 2014 року, листопада 2014 року,березень 2015 року, звіт за результатами проведеного опитування споживачів туалетного паперу в м. Дніпропетровськ,визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ «Сніжна Панда» в торговій мережі «АТБ-Маркет» (виконано ПП «Орім»), договори поставки між ТОВ «БЛУМІ» та ТОВ «АТБ-Маркет», наказ № 14а про проведення маркетингових досліджень.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Гранд Дистриб'юшин Схід» позивачем надано: договори, оборотно-сальдові відомості, звіти про дебетові та кредитові операції, виписки по особовим рахункам, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, акти звірки взаєморозрахунків, договори поставки між ТОВ «БЛУМІ» та ТОВ «АТБ-Маркет».

Наявні в матеріалах справи документи, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - у суду відсутні.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Слід зазначити, що податковий орган не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних у встановленому порядку, що виписані контрагентами позивача, на підставі яких останнім і нараховано податок на додану вартість.

Відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальника.

Згідно постанови Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/5193/16-п від 26.05.2016 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (головного бухгалтера ТОВ «БЛУМІ») закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Згідно постанови Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/5192/16-п від 13.05.2016 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 (директора ТОВ «БЛУМІ») закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2015 року № 170/10-13-22-05/39355541 та ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 27.10.2015 року № 1476/7/20-33-22-04-07, як на підставу нереальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами, суд вважає необхідним зазначити наступне.

На думку суду, в акті перевірки висновки про нереальність господарських відносин, за укладеними ТОВ «БЛУМІ» з його контрагентами правочинами, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між позивачем з вищезазначеними контрагентами, предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку ТОВ «БЛУМІ».

Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Саме виходячи з принципу персональної відповідальності, суд не приймає до уваги надані відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції рішення судів щодо відносин ПП «Орім» з іншими підприємствами.

На думку суду, висновки про непідтвердженність реальності здійснення операцій зроблені на підставі податкової інформації щодо контрагентів ТОВ «БЛУМІ», оскільки жодних конкретних зауважень до первинних документів позивача у відносинах з контрагентами ПП «Орім» та ТОВ «Гранд Дистриб'юшн Схід» не зазначено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме МПП «ГОРІЗОНТ», як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Суд зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів послуги ТОВ «БЛУМІ» не отримано та в подальшому не реалізовано у своїй господарській діяльності іншим контрагентам.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001302200 від 13.09.2016 року, № 0000201402, №0000211402 від 01.04.2016 року, прийняті ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БЛУМІ" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2016 року №0001302200, від 01.04.2016 року № 0000201402, № 0000211402 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та в частині зупинення провадження по справі може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/О.І. Шляхтицький/