Постанова № 64434186, 26.01.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р.Справа № 914/891/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Укртрансгаз» від 13.10.2016, №14080/6

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2016

у справі № 914/891/16

за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Укртрансгаз», м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів

про стягнення 11377366,06 грн. заборгованості,

представники сторін:

- від позивача ОСОБА_3,

- від відповідача ОСОБА_4

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2016 у даній справі апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Данко Л.С., Кузь В.Л.

У звязку зі звільненням судді Кузя В.Л., розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 №737 на підставі ст.2-1 ГПК України, п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.2.7.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Львівському апеляційному господарському суді, призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у справі №914/891/16, якою визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Данко Л.С.

Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2016 у справі № 914/891/16 (суддя Трускавецький В.П.) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (надалі ПАТ) «Укртрансгаз» до ПАТ «Львівгаз» про стягнення 7475484,68 грн. заборгованості з оплати вартості послуг з транспортування природного газу за період з січня по червень 2015 року за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011061/Н29 від 27.09.2011, 2423139,78 грн. пені, 569639,05 грн. інфляційних втрат, 206986,50 грн. 3% річних та 702116,05 грн. 7% штрафу.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» укладалися спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ, які стосувалися спірного періоду та якими сторони погодили проведення розрахунків за надані послуги транспортування природного газу за рахунок бюджетного фінансування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій». Місцевий господарський суд встановив, що за спірний період відповідач виконав свої договірні зобовязання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також у порядку, який був визначений в спільних протокольних рішеннях, що підтверджується платіжними дорученнями. Зважаючи на наявність спільних протокольних рішень, відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за послуги з транспортування природного газу, що в свою чергу свідчить про відсутність вини останнього у простроченні платежів та виключає можливість застосування в даному випадку санкцій, передбачених п. 7.3 договору, наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст. 231 ГК України.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «Укртрансгаз» оскаржило його в апеляційному порядку. Скаржник зазначив, що суд першої інстанції досліджував здійснення розрахунків між сторонами за період з січня по березень 2015 року, в той час, як заборгованість, яка є предметом даного спору, виникла лише частково за березень 2015 року та повністю з квітня по червень 2015 року.

Щодо спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків між сторонами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, то скаржник зазначив, що такі були підписані сторонами до виникнення суми основного боргу в розмірі 7475484,68 грн. та, відповідно, розрахунки по них були проведені також до виникнення вказаного основного боргу. Вважає, що розрахунки відповідно до спільних протокольних рішень є лише одним із способів виконання грошових зобовязань за договором, а самі протокольні рішення не змінюють договірних положень щодо строків виконання грошових зобовязань. Звернув увагу, що сторони не вносили жодних змін до договору в частині оплати послуг з транспортування природного газу та не досягали домовленостей про здійснення розрахунків за договором виключно шляхом оформлення спільних протокольних рішень. Угод щодо зменшення чи скасування передбачених договором санкцій, пені, 3% річних та інфляційних збитків відповідні протокольні рішення не містять.

На думку скаржника, вищенаведене в сукупності свідчить про те, що умови договору в частині порядку проведення відповідачем розрахунків з позивачем за надані послуги транспортування природного газу залишаються чинними, а отже позов у даній справі підлягає задоволенню в повному обсязі.

ПАТ «Львівгаз» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач зазначив, що незважаючи на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. ПАТ «Львівгаз» чітко виконував положення спільних протокольних рішень та постанови №20, що свідчить про належне виконання останнім своїх зобов'язань в цій частині за договором №1109011061/Н29 від 27.09.2011. Крім того, відповідно до вказаних норм, право на відшкодування з бюджету у відповідача виникає по факту надання пільг та субсидій громадянам і споживання ними природного газу. Отже, відповідач вважає, що в його діях відсутня вина в не проведенні розрахунків. Вина є невід'ємним елементом будь-якого складу правопорушення. Відсутність вини є підставою, що виключає притягнення особи до відповідальності.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

27.09.2011 між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (газотранспортним підприємством) та ПАТ «Львівгаз» (замовником) було укладено договір на транспортування природного газу магістральним трубопроводом №1109011061/Н29 (надалі договір №1109011061/Н29, а.с. 12-18), відповідно до якого газотранспортне підприємство зобовязувалось надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобовязується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Із підписанням додаткової угоди №2 від 17.01.2013 (а.с. 20-26) сторони фактично виклали договір №1109011061/Н29 в новій редакції, зазначивши в ньому інше газотранспортне підприємство, яке є правонаступником ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», а саме ПАТ «Укртрансгаз». Вказана обставина підтверджується також статутом ПАТ «Укртрансгаз» (а.с. 49-65), відповідно до п.1.2 якого товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обовязків ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

У додаткових угодах №1 від 23.09.2011, №3 від 17.03.2014, №4 від 17.07.2014, №5 від 05.11.2014 (а.с. 19, 27, 28, 29) сторонами погоджено зміни до договору, що стосуються обсягів поставки газу та реквізитів газотранспортного підприємства.

На виконання умов договору в період з січня по червень 2015 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 25308018,79 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг від 31.01.2015 на суму 8691339,95 грн., від 28.02.2015 на суму 6991590,54 грн., від 31.03.2015 на суму 5585317,81 грн., від 30.04.2015 на суму 2310539,02 грн., від 31.05.2015 на суму 1005218,15 грн., від 30.06.2015 на суму 724013,32 грн. (а.с. 41-46).

В розрахунках суми основної заборгованості (а.с. 30, 31-33) позивач зазначає, що відповідач повністю оплатив вартість наданих послуг за січень та лютий 2015 року та частково за березень 2015 року, всього на суму 17832534,11 грн., у звязку з чим вважає, що у відповідача перед ним виникла заборгованість в розмірі 7475484,68 грн. У звязку з простроченням оплати за договором, позивач нарахував відповідачу також 702116,05 грн. 7% штрафу (а.с.40), 569639,05 грн. інфляційних втрат (а.с. 34-36), 206986,50 грн. 3% річних та 2423139,78 грн. пені (а.с.37-39).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що в період з лютого по липень 2015 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» було укладено низку спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», а саме:

1) спільне протокольне рішення №455/у від 20.02.2015 (а.с. 121-124), відповідно до п. 2.5 якого відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 1477988,83 грн. за 2015 рік згідно договору №1109011061/Н29;

2) спільне протокольне рішення №641/у від 19.03.2015 (а.с. 126-129), відповідно до п. 2.5 якого відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 1579546,78 грн. за 2015 рік згідно договору №1109011061/Н29;

3) спільне протокольне рішення №913/у від 20.04.2015 (а.с. 131-134), відповідно до п. 2.5 якого відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 271722,09 грн. за 2015 рік згідно договору №1109011061/Н29;

4) спільне протокольне рішення №1187/у від 20.05.2015 (а.с. 136-139), відповідно до п. 2.5 якого відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 191229,35 грн. за 2015 рік згідно договору №1109011061/Н29;

5) спільне протокольне рішення №1395/у від 18.06.2015 (а.с. 141-143), відповідно до п. 2.5 якого відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 75585,82 грн. за 2015 рік згідно договору №1109011061/Н29;

6) спільне протокольне рішення №1639/у від 20.07.2015 (а.с. 145-148), відповідно до п. 2.5 якого відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 113167,46 грн. за 2015 рік згідно договору №1109011061/Н29.

Відповідно до параграфу 4 спільних протокольних рішень сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, НАК «Нафтогаз України» та Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43 і невиконання своїх зобовязань за спільними протокольними рішеннями відповідно до чинного законодавства України.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, якими відповідач оплатив позивачу відповідні суми коштів згідно вищеперелічених спільних протокольних рішень (а.с. 125, 130, 135, 140, 144, 149), а саме: 1) платіжне доручення №1067 від 20.02.2015 на суму 1477988,83 грн. (операцію проведено 27.02.2015); 2) платіжне доручення №2221 від 19.03.2015 на суму 1579546,78 грн. (операцію проведено 25.03.2015); 3) платіжне доручення №3433 від 20.04.2015 на суму 271722,09 грн. (операцію проведено 27.04.2015); 4) платіжне доручення №5320 від 20.05.2015 на суму 191229,35 грн. (операцію проведено 20.05.2015); 5) платіжне доручення №6988 від 18.06.2015 на суму 75585,82 грн. (операцію проведено 25.06.2015); 6) платіжне доручення №8352 від 21.07.2015 на суму 113167,46 грн. (операцію проведено 27.07.2015).

24.02.2016 відповідачем було надіслано на адресу позивача заяву №07/41309/16 про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 163). Вказана заява обґрунтована тим, що в УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» існує заборгованість перед ПАТ «Львівгаз» за договором №01-83ін-06 від 28.02.2006 у сумі 5429574,21 грн., підтверджена рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2013 у справі №5015/393/12, а у ПАТ «Львівгаз» існує заборгованість перед ПАТ «Укртрансгаз» в сумі 7522824,69 грн. Зважаючи на це, відповідач заявив про зменшення своєї заборгованості перед ПАТ «Укртрансгаз» за договором №1109011061/Н29 від 27.09.2011 на 5429574,21 грн. Докази надіслання заяви містяться в матеріалах справи (а.с. 164, 165).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обовязки (зобовязання) з приводу постачання природного газу за договором №1109011061/Н29 від 27.09.2011.

Відповідно до пункту 1.2 договору (з врахуванням змін) річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 1000000,0 тис. куб. м. Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання, які затверджені НКРЕ для населення.

Пунктом 5.1 договору (з врахуванням змін) погоджено, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Відповідно до пункту 5.4 договору (з врахуванням змін) вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з врахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 5.5 договору).

За пунктом 7.3 договору у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 договору (з врахуванням змін) передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як було зазначено вище, на виконання умов договору позивач надав послуги з транспортування газу протягом січня-червня 2015 року, а відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 25308018,79 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. У звязку з тим, що зобовязання відповідача із оплати вартості наданих послуг виконані частково, позивач просить стягнути з нього борг у сумі 7475484,68 грн.

Матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем зобовязання із оплати вартості послуг з транспортування природного газу шляхом погашення боргу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також згідно з умовами спільних протокольних рішень №455/у, №641/у, №913/у, №1187/у, №1395/у, №1639/у, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму сумі 3709240,33 грн.

Відповідно до положень ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до заяви від 24.02.2016 №07/41309/16 про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ПАТ «Львівгаз» перед ПАТ «Укртрансгаз» за умовами виконання договору №1109011061/Н29 від 27.09.2011 зменшилась на 5429574,21 грн.

Вказана заява була надіслана відповідачем на адресу позивача ще до моменту порушення судом першої інстанції провадження у даній справі, докази направлення заяви на адресу позивача наявні в матеріалах справи, а сам позивач не висловлював жодних заперечень з приводу тверджень відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог. Зважаючи на це, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про можливість врахування заяви відповідача від 24.02.2016 №07/41309/16 при вирішенні даного спору.

В період з лютого по липень 2015 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» було укладено шість спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», відповідно до п. 2.5 яких відповідач зобовязувався перерахувати позивачу обумовлені ними суми коштів згідно договору постачання природного газу №1109011061/Н29.

Як вбачається із матеріалів справи, всі шість спільних протокольних рішень №455/у, №641/у, №913/у, №1187/у, №1395/у, №1639/у підписано усіма учасниками розрахунків без зауважень.

Позивач, керуючись умовами п.7.3 договору та положеннями ст. 625 ЦК України, у звязку із порушенням покупцем умов п. 5.5 цього договору щодо строків оплати вартості наданих послуг, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 2423139,78 грн., 206986,50 грн. три проценти річних, 569639,05 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу внормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Частиною першою ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

Укладаючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, позивач і відповідач керувалися не умовами договору, а спеціальними нормативно-правовими актами, якими передбачається процедура розрахунку і надання населенню не тільки теплової енергії, а і пільг, субсидій та компенсацій на оплату тепло-, водопостачання, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно зазначено, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Колегія суддів при цьому бере до уваги ту обставину, що спільні протокольні рішення №455/у, №641/у, №913/у, №1187/у, №1395/у, №1639/у зі сторони відповідача були виконані належним чином та в повному обсязі.

Вищенаведене виключає можливість застосування до ПАТ «Львівгаз» санкцій, передбачених п.7.3 договору та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Щодо застосування до ПАТ «Львівгаз» санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, то з вказаної норми вбачається, що її застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, можливе за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Зважаючи на те, що положення вказаної норми не застосовуються до грошових зобовязань, штраф у розмірі 7% не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2016 у справі №914/891/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Укртрансгаз» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяЛ.С. Данко