Рішення № 64432678, 24.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/910/2017 головуючий у 1-й інстанції: Осаулов А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Білич І.М., Поливач Л.Д.

при секретарі: Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, третя особа: Первинна профспілкова організація Київського національного університету імені ТарасаШевченка, про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсними записів в трудовій книжці, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1996 року він працював у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (далі - КНУ ім. Тараса Шевченка). 16 вересня 2014 року відповідно до наказу № 735-32 йому було оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов'язків, а саме недотримання правил пожежно-технічної безпеки. 18 вересня 2014 року наказом № 744-32 йомубуло оголошено догану за невиконання своїх обов'язків (техніка 1 категорії сантехнічної служби Інституту міжнародних відносин) під час робочого дня 22 серпня 2014 року з 14-00 год. до 16-30 год. Зазначає, що вказані догани були винесені з порушеннями вимог трудового законодавства, зокрема,в наказах було допущено помилку у написанні його прізвища, крім того, відповідачем було пропущено строк застосування дисциплінарного стягнення.

7 листопада 2014 року наказом відповідача від 3 листопада 2014 року № 08-1610-04 його було звільнено з посади техніка 1 категорії сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин (далі - ІМВ) на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків. З цієї ж підстави його було звільнено з посади чергового слюсаря (0,5 ставки) сантехнічної служби корпусу ІМВ, де позивач працював за сумісництвом.

Вважаючи, що його трудові права порушені, ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним (незаконним) стягнення, яке оголошено йому відповідно до наказу КНУ ім. Тараса Шевченка від 16 вересня 2014 року № 735-32, стягнення, яке оголошено на підставі наказу від 18 вересня 2014 року № 744-32 та скасувати вказані накази; визнати недійсним (незаконним) та скасувати наказ КНУ ім. Тараса Шевченка від 3 листопада 2014 року № 08-1610-04 про його звільнення; зобов'язати відповідача поновити його на роботі на посаді технічка 1 категорії сантехнічної служби корпусу ІМВ, про що видати відповідний наказ; зобов'язати відповідача поновити його на посаді чергового слюсаря 6 розряду сантехнічної служби корпусу ІМВ за сумісництвом, про що видати відповідний наказ; визнати недійсними записи в трудовій книжці про оголошення догани на підставі наказу від 16 вересня 2014 року № 735-32, про оголошення догани на підставі наказу від 18 вересня 2014 року № 744-32 та наказу про звільнення від 3 листопада 2014 року № 08-1610-04; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 61 374 грн. 17 коп., середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку в розмірі 5 051 грн. 01 коп. та моральну шкоду у розмірі 30 687 грн. 08 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києві від 20 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 8 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КНУ ім. Тараса Шевченка від 16 вересня 2014 року № 735-32 про оголошення догани ОСОБА_1 Визнано незаконним та скасовано наказ КНУ ім. Тараса Шевченка від 18 вересня 2014 року № 744-32 про оголошення догани ОСОБА_1 Визнано незаконним та скасовано наказ КНУ ім. Тараса Шевченка від 3 листопада 2014 року № 08-1610-04 про звільнення позивача. Поновлено ОСОБА_1 на посаді техніка 1 категорії сантехнічної служби корпусу ІМВ та слюсаря 6 р. (0,5 ставки) сантехнічної служби корпусу ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. Стягнуто з КНУ ім. Тараса Шевченка на користь позивачасередній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 8 листопада 2014 року по 1 листопада 2015 рокуу розмірі 61374 грн. 17 коп. Стягнуто з КНУ ім. Тараса Шевченка на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах сплати суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 5 жовтня 2016 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 8 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За правилом ч. 4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення (судом касаційної інстанції) є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

У поданій апеляційній скарзі КНУ ім. ТарасаШевченка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скаржник зазначає, що обґрунтовуючи скасування наказу № 735-32від 16 вересня 2014 року, суд першої інстанції помилково вказує на те, що днем виявлення дисциплінарного проступку є 14 серпня 2014 року, тобто день фактичного проведення перевірки дотримання правил пожежної безпеки, оскільки станом на момент проведення такої перевірки та підписання акту за її результатами не були встановленні винні особи. Сам факт порушення позивачем трудової дисципліни відбувся після проведення службового розслідування 18 серпням 2014 року, коли позивач відмовився виконувати вказівку свого керівника щодо приведення приміщення теплопункту у належний протипожежний стан. Факт зазначеного порушення зафіксований в актах від 18 серпня 2014 року та від 19 серпня 2014 року. Отже, догани, оголошені ОСОБА_1 згідно наказу №735-32 від 16 вересня 2014 року та №740-32 від 17 вересня 2014 року, є таким, що застосовані у межах ст. 148 КЗпП України за дійсне порушення ним функціональних обов'язків. Перебування позивача 22 серпня 2014 року у спортивній залі ІМВ без виробничої необхідності, а з власних потреб, також є невиконання ним функціональних обов'язків під час робочого дня з 14.00 до 16.30 год., оскільки заявок на проведення ремонтних робіт у спортивній залі у журналі реєстрації не було. Вірно встановивши у судовому рішення факт відсутності позивача на робочому місці 25 жовтня 2014 року з 11-06 год. до 13-15 год., суд першої інстанції невірно оцінив стягнення зазначивши, що працівник був відсутній на робочому місці менше трьох годин, що не може вважатись прогулом. Натомість, ОСОБА_1 було звільнено не за прогул без поважної причини а, з урахуванням даного порушення дисципліни, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції щодо невідповідності оскаржуваних наказів вимогам трудового законодавства є передчасним.

Представник КНУ ім. Тараса Шевченка - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що накази від 16 вересня 2014 року № 735-32 "Про стягнення" та від 18 вересня 2014 року № 744-32 "Про стягнення" є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням трудового законодавства, у зв'язку з чим наказ про звільнення від 3 листопада 2014 року також є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом установлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2005 року та у відповідності до Витягу з наказу № 08-722-04 ректора КНУ ім. Тараса Шевченка від 14 липня 2005 року позивача, слюсаря по ремонту теплопунктів 6 розряду сантехнічної служби ІМВ, було прийнято з 11 липня 2005 року, на умовах сумісництва, на посаду чергового слюсаря 6 розряду (0,5 ст.) сантехнічної служби ІМВ.

Відповідно до Витягу з наказу № 08-478-04 ректора КНУ ім. Тараса Шевченка від 17 квітня 2006 року позивача з 17 квітня 2006 року було переведено на посаду техніка 1 категорії сантехнічної служби ІМВ.

Згідноп. п. 3.5 Розділу VIII Правил внутрішнього розпорядку Університету, затверджених конференцією трудового колективу 7 квітня 2009 року протокол № 1, дисциплінарне стягнення застосовується ректором (проректором) безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлення, не враховуючи часу хвороби або перебування працівником у відпустці.

14 серпня 2014 року комісією у складі заступника директора з АГР ОСОБА_7, командира ДПД ОСОБА_8, інженера з пожежної безпеки ОСОБА_9 було проведено протипожежне обстеження ІМВ та встановлено протипожежні заходи, які необхідно виконати, зокрема, звільнити підвальне приміщення теплопункту від легкозаймистих паперових та інших горючих матеріалів, термін виконання зазначено "негайно", контроль за виконанням протипожежних заходів покладено на заступника директора ОСОБА_7, інженера з пожежної безпеки ОСОБА_9, що зафіксовано в Акті про здійснення пожежно-технічного обстеження від 15 серпня 2014 року.

Розпорядженням директора ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка № 048-148 від 15 серпня 2014 року про усунення недоліків пожежно-технічного стану з метою оперативного усунення недоліків, виявлених у результаті пожежно-технічного обстеження (Акт перевірки від 15 серпня 2014 року) та недопущення їх у майбутньому зобов'язано створити комісію у складі начальника зміни ОСОБА_8, інженера 1 кат. ОСОБА_10, інженера 1 кат. ОСОБА_11, провести комісії до 18 серпня 2014 року службове розслідування та для вжиття відповідних заходів подати висновки щодо виявлення причин порушень пожежно-технічного стану приміщень ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка.

З Висновку роботи комісії від 18 серпня 2014 року вбачається, що на даний час територія теплопункту закріплена за зміною ОСОБА_1 згідно затвердженого плану обслуговування та проведення планово-попереджувальних ремонтів працівниками сантехслужби, в теплопункті знаходились особисті речі ОСОБА_1 та ОСОБА_12 (електроплитка, чайник, одяг, розгалужувач на три розетки з саморобним пристроєм, що порушує правила протипожежної безпеки, велосипед та інше). Теплопункт належить до сантехнічної служби, протипожежні заходи повинні дотримуватись всіма співробітниками даної служби. Враховуючи вищевикладене комісія вважала, що винним в порушенні пожежно-технічного стану приміщення теплопункту ІМВ є ОСОБА_1 та ОСОБА_12

ЗгідноАкту від 18 серпня 2014 року, складеного в присутності директора АГР ОСОБА_7, начальника зміни ОСОБА_8, завідуючої господарством ОСОБА_13, завідуючої складом ОСОБА_5, техніку першої категорії ОСОБА_1 та черговому слюсарю VІ розряду ОСОБА_12 було повідомлено про виявлене порушення за результатами перевірки пожежно-технічного обстеження ІМВ, що сталося з їх вини (самовільно зайняли приміщення цокольного поверху блоку А-3 теплопункту начального корпусу ІМВ. Дане приміщення було огороджено металевою сіткою, яку вони облаштували легкозаймистими матеріалами: ДВП, паперовий картон тощо), та зобов'язано їх усунути недоліки до кінця робочого дня.

Вказаним Актом також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_12 категорично відмовились виконувати роботи по усуненню порушень, вказаних в актів обстеження. Надати пояснення з приводу невиконання вимог щодо усунення недоліків пожежно-технічного обстеження відмовились.

З Акту від 19 серпня 2014 року, складеного у присутності директора АГР ОСОБА_7, начальника зміни ОСОБА_8, завідуючої господарством ОСОБА_13, завідуючої складом ОСОБА_5, убачається, що приміщення цокольного поверху блоку А-3 теплопункту начального корпусу ІМВ від легкозаймистих матеріалах не придбано та недоліки, виявлені перевіркою пожежно-технічного обстеження ІМВ на вимогу ОСОБА_7 вказаними працівниками не усунено.

ЗгідноАкту від 22 серпня 2014 року, складеного у присутності тих же осіб, ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення причин невиконання ним розпорядження керівника щодо усунення порушень техніки пожежної безпеки, яке він мав виконати напередодні зміни як під час основного робочого часу так і за сумісництвом, натомість ОСОБА_1 надати пояснення з приводу невиконання вимог щодо усунення вказаних недоліків відмовився.

16 вересня 2014 року відповідно до наказу № 735-32 "Про стягнення", позивачу за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, а саме недотримання правил пожежно-технічної безпеки, було оголошено догану.

17 вересня 2014 року відповідно до наказу № 740-32 "Про стягнення" позивачу оголошено догану за посадою за сумісництвом.

18 вересня 2014 року на підставі наказу № 744-32 "Про стягнення" позивачу за порушення трудової дисципліни, а саме невиконання своїх обов'язків під час робочого дня 22 серпня 2014 року з 14-00 год. до 16-30 год. було оголошено другу догану.

З Доповідної записки директора ІМВ ОСОБА_15 убачається, що ОСОБА_1 22 серпня 2014 року був відсутній на робочому місці з 14-00 год. до 16-30 год. При обході підвального приміщення чергового гуртожитку №20 ОСОБА_16 було виявлено сторонні звуки у спортивному залі при замкнутих дверях. Піднявшись за ключем чергова повідомила заступника директора з АГР ІМВ. Ключем, який знаходиться на вахті гуртожитку №20, в присутності заступника директора з АГР ІМВ ОСОБА_7, зав. складом ІМВ ОСОБА_5, столяра ОСОБА_17 були відчинені двері спортивної зали за якими знаходився ОСОБА_1, займаючись на спортивних снарядах, що є порушенням правила внутрішнього трудового розпорядку.

25 жовтня 2014 року у присутності заступника директора з АГР ОСОБА_7, зав. господарством ОСОБА_13, начальника зміни ОСОБА_8, сторожа ОСОБА_18, сторожа ОСОБА_19 було складено Акт, відповідно до якого виявлено факт порушення трудової дисципліни, а саме відсутність ОСОБА_1 на робочому місці в ІМВ з 11-06 год. до 13-15 год.

29 жовтня 2014 року у присутності заступника директора з АГР ОСОБА_7, зав. господарством ОСОБА_13, начальника зміни ОСОБА_8, інженера 1 кат. ОСОБА_10, інженера 1 кат. ОСОБА_11 було складено Акт, відповідно до якого 27-28 жовтня 2014 року було виявлено факт порушення трудової дисципліни, а саме відсутність позивача на робочому місці в ІМВ протягом двох днів та його відмови надати пояснення з приводу своєї відсутності на роботі.

На засіданні профбюро ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка від 29 жовтня 2014 року було прийнято рішення дати згоду на звільнення позивача згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов'язків, а саме технік першої категорії (за сумісництвом черговий слюсар 6 розряду - 0, 5 ставки та слюсар по ремонту 6 розряду - 0,5 ставки) ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка ОСОБА_1, був відсутній на робочому місці 25 жовтня 2014 року з 11-06 год. до 13-15 год., про що співробітниками ІМВ був складений відповідний Акт.

Крім того, вказане рішення членами профбюро було прийнято з урахуванням того, що до позивача вже раніше застосовувались дисциплінарні стягнення, при цьому останній продовжує порушувати трудову дисципліну.

Відповідно до наказу від 3 листопада 2014 року № 08-1610/04 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади техніка 1 категорії сантехнічної служби корпусу ІМВ з 7 листопада 2014 року за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Вказаний наказ був прийнятий на підставі подання керівництва підрозділу, витягу із протоколу № 14 від 29 жовтня 2014 року засідання профбюро, розпорядження ОСОБА_20. Цим же наказом позивача було звільнено з посади чергового слюсаря 6 розряду (0,5 ставки) сантехнічної служби корпусу ІМВ від сумісництва з 7 листопада 2014 року також за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

За змістом ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За правилами ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Строк і порядок застосування дисциплінарного стягнення передбачено ст. ст. 148, 149 КЗпП України.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленим проступком, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення (чч. 1, 2 ст. 149 КЗпП України).

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення трудової дисципліни.

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, визнаються працівники, які мали дисциплінарні стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Із роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", вбачається, що при розгляді таких спорів судам необхідно з'ясувати, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно з п. 23 вказаної постанови, за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно п. 2.6 функціональних обов'язків техніка І категорії сантехнічної служби корпусу ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка ОСОБА_1, затверджених проректором з АГР КНУ ім. Тараса Шевченка ОСОБА_21 13 березня 2013 року, працівник зобов'язаний знати та суворо дотримуватись правил пожежної безпеки.

Відповідно до п. 4 функціональних обов'язків чергового слюсаря-сантехника працівник повинен знати і виконувати правила техніки безпеки та правила пожежної безпеки, вміти користуватись вогнегасниками та надавати першу допомогу при травмуванні.

На підставі п. 1, 2 розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку, працівник зобов'язаний чесно і добросовісно виконувати навчальний режим, вимоги статуту, колективного договору та Правил внутрішнього розпорядку, дотримуватись дисципліни праці, тобто: своєчасно і точно виконувати розпорядження керівництва, своєчасно приходити на роботу та інше.

Ухвалюючи оскаржуване, рішення суд першої інстанції виходив з того, що наказ № 735-32 від 16 вересня 2014 року "Про стягнення" є незаконним, оскільки позивача, в порушення ст. 148 КЗпП України, притягнули до дисциплінарної відповідальності після спливу одного місяця з дня виявлення проступку (14 серпня 2014 року), натомість вказані висновки не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки 14 серпня 2014 року не є днем виявлення проступку, вчиненого ОСОБА_1, оскільки в цей день було проведено перевірку навчального корпусу ІМВ та складено Акт про здійснення пожежно-технічного обстеження та зазначено про необхідність звільнення підвального приміщення теплопункту від легкозаймистих паперових та інших горючих матеріалів. Сам факт порушення позивачем трудової дисципліни стався після проведення службового розслідування на підставі Розпорядженням директора ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка № 048-148 від 15 серпня 2014 року, а саме 18 серпня 2014 року, коли позивач відмовився виконувати вказівку свого керівника щодо приведення приміщення теплопункту у належний протипожежний стан, про що були складені відповідні акти 18 та 19 серпня 2014 року.

Враховуючи, що вищезазначений проступок було здійснено позивачем 18 серпня 2014 року, догани, оголошені ОСОБА_1 згідно наказу №735-32 від 16 вересня 2014 року та №740-32 від 17 вересня 2014 року, є таким, що застосовані у межах ст. 148 КЗпП Україн.

Перебування позивача 22 серпня 2014 року у спортивній залі без виробничої необхідності, а з власних потреб, також є невиконання ним функціональних обов'язків під час робочого дня з 14-00 год. до 16-30 год., що підтверджується відсутністю заявок на проведення ремонту у спортивній залі у журналі реєстрації заявок на виконання ремонтних робіт 22 серпня 2014 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження перебування позивача у спортивній залі 22 серпня 2014 року з 14-00 год. до 16-30 год. саме з метою виконання ним своїх функціональних обов'язків, останнім до суду першої інстанції надано не було, а тому висновки суду про те, що ОСОБА_1 перебував у спортивній залі у зазначений час з виробничої необхідності є безпідставними.

Аналізуючи Акт від 25 жовтня 2014 року про відсутність позивача на робочому місці в ІМВ з 11-06 год. до 13-15 год., суд першої інстанції також дійшов помилкових висновків про те, що позивач був відсутній на робочому місці менше трьох годин, в той час як прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, залишивши поза увагою ту обставину, що позивачабуло звільнено не за прогул без поважної причинин, що передбачено п. 4 ст. 40 КЗпП України, а, з урахуванням даного порушення дисципліни, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Ураховуючи викладене, суд у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України не врахував зазначені положення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов передчасного висновку, що наказ № 735-32 від 16 вересня 2014 року "Про стягнення" та наказ № 744-32 від 18 вересня 2014 року "Про стягнення" є незаконними та підлягають скасуванню, та відповідно є незаконним наказ № 08-1610/04 від 3 листопада 2014 року про звільнення позивача.

Оскільки невідповідність оскаржуваних наказів вимогам трудового законодавства судом апеляційної інстанції не встановлена, а вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди є взаємопов'язаними, правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про часткове задоволення позову через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Враховуючи, що у вимогах апеляційної скарги скаржник просить змінити рішення суду першої інстанції, натомість оскаржуване рішення підлягає скасуванню, апеляційна скарга КНУ ім. Тараса Шевченка підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Київського національного університету імені ТарасаШевченка задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсними записів в трудовій книжці, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: І.М. Білич

Л.Д.Поливач