Постанова № 64425826, 23.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р. Справа №920/761/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №2 від 15.09.2016 року;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Межавто Україна», м.Київ, (вх.№2817С/1-40) на ухвалу господарського суду Сумської області від 08.08.2016 року по справі №920/761/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Межавто Україна», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буржуйчик», м.Мінськ, Республіка Білорусь,

про стягнення 892,15 доларів США (22112,21 грн.),-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Межавто Україна» звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буржуйчик» 892,15 доларів США, що еквівалентно 22112,21 грн., посилаючись на неналежне виконання останнім умов договору №01/12 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполучені, зокрема, разової заявки на перевезення вантажу №11/08 від 07.08.2015 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.08.2016 року по справі №920/761/16 (суддя Джека Ю.А.) відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України. Позовні матеріали разом з доданими документами повернуто позивачу.

Позивач з вказаною ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 08.08.2016 року та передати справу на розгляд в суд першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не застосовано норми Конвенції з про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, натомість є посилання на загальні норми, що регулюють порядок предявлення позовів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що призвело до хибного висновку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Межавто Україна» прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, учасниками якої є Україна та Республіка Білорусь.

Відповідача про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою Економічного суду міста Мінська про виконання судового доручення. Однак, представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини незявлення суд не повідомив, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також на те, що явка відповідача у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 23.01.2017 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Межавто Україна» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буржуйчик» про стягнення 892,15 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором транспортно-експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.12.2014 року. Також, позивач зазначає, що 07.08.2015 року між позивачем та відповідачем за пропозицією відповідача шляхом обміну електронними документами було укладено разовий договір перевезення вантажів (заявку) №11/08.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ТОВ «Буржуйчик» (ООО «Буржуйчик») (код 192223894) є нерезидентом України (адреса реєстрації відповідача: 220033, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Серафимовича, буд. 11-9).

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних субєктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

У відповідності до Розяснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 року «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої частиною третьою статті 4 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

За змістом статей 41, 12-17, 123 ГПК України для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність).

Обираючи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та статті 16 ГПК щодо виключної компетенції господарських судів України. Отже, у разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарський суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК. З цієї ж підстави господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо у пророгаційній угоді сторонами неправильно викладено назву суду або зазначено суд, існування якого не передбачено Законом України «Про судоустрій України».

Зі змісту договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевозку вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.12.2014 року, а саме з п.2.1 вбачається факт погодження сторонами, що перевезення вантажів здійснюється відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книжки МДП.

Спори за даним договором відповідно до умов його розділу 8 розглядаються Економічним судом м.Мінська. Обовязковий строк досудового (претензійного) врегулювання спору згідно з діючим законодавством РБ.

Тобто, порядок врегулювання спорів сторони погодили шляхом передачі повноважень щодо їх розвязання Економічному суду м.Мінська.

Крім того, згідно ст. 31 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни, на території якої: a) відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки, і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.

Наразі має місце така обставина, що відповідач знаходиться у Республіці Білорусь, а також те, що місце доставки вантажу Республіка Білорусь. Тобто, враховуючи приписи Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, позов з яким звернувся позивач підлягає розгляду у Республіці Білорусь.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності (угоду ратифіковано 19.12.1992) компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав: а) відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 4 вищевказаної Угоди компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін про передачу спору до суду.

Як вже зазначалося, у договорі №01/12 від 01.12.2014 року на транспортно-експедиційне обслуговування та перевозку вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні сторони визначили компетентний суд економічний суд м.Мінська.

Окрім цього, якщо брати до уваги умови заявки №11/08 від 07.08.2015 року, на невиконання відповідачем зобовязань за якою позивач посилається як на підставу виникнення спору, то відповідно до Угоди про порядок вирішення спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, компетентним судом є суд держави, на території якої відповідач має постійне місце проживання або місцезнаходження на день висування позову (ч. 1 ст. 4 Угоди).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у звязку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Межавто Україна» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Сумської області від 08.08.2016 року по справі №920/761/16 має бути залишена без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Межавто Україна» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 08.08.2016 року по справі №920/761/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30 січня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.