Постанова № 6442486, 31.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-9117/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Папазової Г.П.

при секретарі                                                  Абралава Н.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу запозовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Квітень» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними дії та визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними дії та визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000161510/0 від 21.01.2008р., № 0000022320/1 від 30.05.2008р., № 0000032344/1 від 20.06.2008р., № 0002111510/1 від 11.12.2008р., № 0001831510/0 від 24.11.2008р., № 0000061510/2 від 27.03.2009р., № 0000072344/1 від 02.04.2009р., № 0001591510/0 від 20.05.2009р.

В обґрунтування позову зазначили наступне. Податкові повідомлення-рішення № 0000161510/0 від 21.01.2008р., № 0000022320/1 від 30.05.2008р., № 0000032344/1 від 20.06.2008р., № 0002111510/1 від 11.12.2008р., № 0001831510/0 від 24.11.2008р., № 0000061510/2 від 27.03.2009р., № 0000072344/1 від 02.04.2009р., № 0001591510/0 від 20.05.2009р. були винесені на підставі актів виїзних позапланових та невиїзних (камеральних) перевірок. За всіма цими повідомленнями –рішеннями ТОВ «Квітень» було зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за одними господарськими операціями, пов,язаними з будівництвом Житлового комплексу з об,єктоми суспільного призначення по пр. Будівельників, 141-А у м. Маріуполі. Свою діяльність ТОВ «Квітень» здійснює згідно зі статутом підприємства. ТОВ «Квітень» є замовником будівництва та виконує функції забудовника, тим самим здійснює господарську діяльність. Відповідно до норм п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Квітень» правомірно формує податковий кредит по податку на додану вартість та відображає дані у податкових деклараціях.

          В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив , що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було неправомірно завищено суму бюджетного відшкодування.

          Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Квітень» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31132432, є платником податку на додану вартість з 18 жовтня 2000 року, свідоцтво № 00130447, перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя.          

Згідно акту № 323/23-4/31132432 від 10.02.2009р. про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов,язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за грудень 2008р., яка виникла за рахунок від,ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р., було встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2008р. на суму 115959,00 грн. та завищено від,ємне значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у грудні 2008р. в сумі 70935,00 грн. Перевіркою підтверджено відображене підприємством у декларації за грудень 2008р. бюджетне відшкодування у сумі 8545,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002111510/1 від 11.12.2008р. було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до акту невиїзної (камеральної) перевірки № 16/15-213-31132432 від 07.10.2008р., якою було встановлено порушення п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008р. – 269261,00 грн. На порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Квітень» завищено від,ємне значення різниці поточного звітного періоду яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у липні 2008р. на 269261,00 грн. Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, без урахування результатів зустрічних перевірок постачальників, по податковій декларації з ПДВ за липень 2008р.- складає 00,00 грн.

Відповідно до акту невиїзної (камеральної) перевірки № 1/15-213-31132432 від 08.01.2009р. було винесено податкове повідомленням-рішенням № 0000061510 від 27.03.2009р., яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. У висновках цього акту було зазначено завищення підприємством бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 93766,00 грн., задекларованого платником у зменшення податкових зобов,язань наступних податкових періодів, у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2008р.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001591510/0 від 20.05.2009р. було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до акту невиїзної (камеральної) перевірки № 41/15-113-31132432 від 19.05.2009р. Висновком цього акту було встановлено завищення підприємством бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 81736,00 грн., задекларованого платником у зменшення податкових зобов,язань наступних податкових періодів, у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009р.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено у акті перевірки № 2607/23-4/31132432 від 23.09.2008 року, що між ТОВ «Квітень» та ТОВ «Майстер - Фінанс» укладено договір за № 1 -ФОН/577 від 05.07.07 року, відповідно до якого ТОВ «Майстер-Фінанс» є Управителем, а ТОВ «Квітень» є Забудовником. За умовами договору Управитель з використанням залучених ним шляхом емісії сертифікатів ФОН та створення Фонду операцій з нерухомістю «Піонер» в довірчу власність коштів здійснює фінансування. Забудовник зобов'язується збудувати (організувати спорудження) об'єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування у складі цього об'єкту в довірчу власність Управителю ФОН. Об'єктом будівництва є житловий комплекс з об'єктами громадського призначення по пр. Будівельників,141а в м. Маріуполі. За умовами наведеного договору, фінансування спорудження об'єкту будівництва здійснюється Управителем на підставі виставлених Забудовником рахунків.

          Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування є, на думку податкового органу, нікчемність правочину від 05 липня 2007 року, тобто правочину, який порушує публічний порядок, внаслідок чого позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по будівництву житлового комплексу, які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

          Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

          Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

          Аналізуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає, що вони не пов’язують відсутність права у платника податку на нарахування податкового кредиту із нікчемністю правочину. Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що здійснені позивачем оподатковувані операції не пов’язані з господарською діяльністю позивача.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" його норми спрямовані на створення системи фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю. Це законодавчо забезпечує реалізацію суб'єктами господарської діяльності відповідних схем залучення коштів фізичних та юридичних осіб у довірче управління з наступним їх спрямуванням на будівництво житла.

Згідно зі статтями 4 та 9 зазначеного Закону України (із змінами, внесеними Законом України від 15.12.2005 р. N 3201 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") забудовником може бути особа, яка відповідно до чинного законодавства має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем. Фінансова установа (управитель) укладає з забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам фонду фінансування будівництва (ФФБ) на умовах" визначених цим Законом та Правилами ФФБ.

У разі інвестування забудовником коштів у об'єкт будівництва, він відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" повинен укласти з фінансовою установою договір управління майном, договір про участь у ФФБ та виконувати Правила ФФБ, які визначає фінансова установа - управитель.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (із змінами, внесеними Законом України від 15.12.2005 р. N 3201 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління.

Таким чином, у разі інвестування та фінансування будівництва житла фізичними та юридичними особами, на суб'єктів таких взаємовідносин норми Закону України "Про інвестиційну діяльність" не розповсюджуються.

Згідно зі статтею 317 Господарського кодексу України договори на капітальне будівництво відносяться до договорів підряду. Сторони договору підряду на капітальне будівництво, порядок укладання та порядок розрахунків за таким договором визначені у главі 33 "Капітальне будівництво" Господарського кодексу України.

З наведеного виходить, що висновки відповідача про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Майстер-Буд-Південь» виходить за рамки договору фінансування будівництва та не відповідає вимогам ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" є помилковим.

Проте відповідачем всебічно не з’ясовано дійсних обставин та правовідносин сторін, а тому він дійшов суперечливих висновків щодо правової природи договорів, що укладені між позивачем та його контрагентами, та належно не дослідив наявність тих обставин, які є підставою для визнання спірних договорів нікчемними.

Суд дійшов висновку про те, що спірні договори не є інвестиційними договорами, а отже, недодержання вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність" під час їх укладення не може бути підставою для визнання їх нікчемними.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, посилання відповідача на нікчемність договорів є безпідставним і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені позивачем договори з контрагентами направлені на реальне виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним.

Крім того, відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ТОВ «Квітень» за жовтень 2007р. За результатами перевірки був складений акт від 28.12.2007р. № 8/15-213/31132432 та на підставі цього акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000161510/0 від 21.01.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Відповідно до висновку вищезазначеного акту встановлено, що на порушення Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено від,ємне значення різниці між сумою податкових зобов,язань податкового кредиту за вересень 2007р. на 18112 грн. та було завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2007р. на суму 18112 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000022320/1 від 30.05.2008р. було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до акту виїзної позапланової перевірки від 18.04.08р. № 989/23-4/31132432 за період з 01.10.2007р. по 31.01.2008р., якою було встановлено порушення п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2007р. – 34372,00 грн., за грудень 2007р. – 39276,00 грн., за січень 2008р. на суму – 35288,00 грн. Також, суб,єктом господарювання завищено суму різниці між сумою податкових зобов,язань та податкового кредиту за жовтень 2007р. – 41787,00 грн., листопад 2007р. -39276,00 грн., за грудень 2007р. -27873,00 грн., січень 2008р. – 51084,00 грн. та завищено суму залишку від,ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у л листопаді 2007р. на 7415,00 грн.

Згідно акту № 1398/23-4/31132432 від 27.05.2008р. про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов,язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за період 01.02.2008р. по 29.02.2008р., було встановлено, що в порушення п.п.5.1.20 п.5.1 ст.5, п.п. 7.4.3 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Квітень» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008р. на 51084,00 грн. На порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було завищено від,ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на 51084,00 грн. На підставі цього було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000032344/1 від 20.06.2008р.

Актом № 21/15-213-31132432 від 19.11.2008р. про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість було встановлено порушення вимог, передбачених п.п. 3.1 п.3 Наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005р. в частині надання копій первинних документів, що підтверджують факт оплати товарів (послуг) основним постачальникам, та копій реєстрів отриманих та виданих податкових накладних. Висновком встановлено, що на підставі п.п. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов,язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов,язань з ПДВ наступних податкових періодів,- 161304,00 грн. На підставі цього було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001831510/0 від 24.11.2008р.

Відповідно до п.5.1.20 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється: перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника.

Крім того, між ТОВ «Квітень» та ТОВ «Майстер - Буд - Південь» укладено договір від 16.05.2007 р. за № 14, відповідно до якого ТОВ «Квітень» є 3амовником, а ТОВ «Майстер-Буд-Південь» є Генпідрядником. Відповідно до даного договору Генпідрядник зобов'язаний на свій ризик власними та/або залученими силами та коштами за замовленням виконати та здати Замовнику будівельні роботи по возведенню «Житловий комплекс з об'єктами громадського призначення по пр. Будівельників, 141а в м. Маріуполі» у відповідності з проектно-кошторисною документацією, враховуючи можливі роботи, необхідні для повного спорудження об'єкту, вводу в експлуатацію та нормального його експлуатування. Генпідрядник зобов'язаний повністю завершити роботи та передати результати Замовнику у термін, встановлений графіком виробництва робіт. Для встановлення вартості виконаних підрядних робіт Генпідрядником надається Замовнику не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3. Сплата виконаних підрядних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту надання довідки КБ-3, але не раніше 4 числа місяця, наступного за звітним.

Статтею 4 Житлового кодексу України встановлено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до статті 380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Отже, виходячи з визначення об’єктів житлового фонду, передбаченого чинними законодавчими актами України, суд доходить висновку про те, що вимоги пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року можуть застосовуватися тільки відносно операцій з об’єктами, які відповідають за своїми ознаками об’єктам житлового фонду, а саме – уявляють собою капітальні споруди, збудовані з дотриманням вимог законодавства і придатні для постійного в них проживання.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією в актах про результати позапланових перевірок ТОВ «Квітень» не було встановлено наявність об’єктів, які відповідають за своїми ознаками об’єктам житлового фонду, а саме – уявляють собою капітальні споруди, збудовані з дотриманням вимог законодавства і придатні для постійного в них проживання.

Так, відповідачем не доведено порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, не надано суду доказів щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень – рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 122-143, 151-154, 158, 160-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов Товариств з обмеженою відповідальністю «Квітень» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними дії та визнання недійсними податкові повідомлення-рішення задовольнити.

          Визнати протиправними дії Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції та визнати недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000161510/0 від 21.01.2008р., № 0000022320/1 від 30.05.2008р., № 0000032344/1 від 20.06.2008р., № 0002111510/1 від 11.12.2008р., № 0001831510/0 від 24.11.2008р., № 0000061510/2 від 27.03.2009р., № 0000072344/1 від 02.04.2009р., № 0001591510/0 від 20.05.2009р.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.                              

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі складена 04 вересня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Папазова Г.П.